Постанова

від 11.06.2007 по справі 17/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА                    

11 червня 2007 р.                                                                   Справа  № 17/92

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді  Ушак І.Г.  у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача – Шибаєв А.М., представник за довіреністю;

відповідача –  Керита М.В., директор

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до Драгівського споживчого товариства, сс. Драгово Хустського району про стягнення  2155 гривень адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

          Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимог ст.ст. 19, 20 Закону України  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав встановлений на 2006 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв'язку з цим штрафних санкцій у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за  одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда,  що становить предмет позовних вимог.

           Відповідач  письмовим відзивом на позов  проти позову заперечує, вважаючи, що  обов'язок підприємства працевлаштувати інваліда виникає за наявності відповідної пропозиції органів, які за змістом ст. 18 Закону зобов'язані здійснювати підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця  або у разі звернення інваліда безпосередньо на підприємство. Оскільки зазначені органи не направляли на підприємство інвалідів для працевлаштування, інваліди самостійно на підприємство на протязі 2006р. з питань працевлаштування також не зверталися, норматив працевлаштування інвалідів підприємством відповідача не міг бути виконаний та підприємство не повинно  сплачувати наведені санкції. Разом з тим,  відповідачем не було надано суду доказів створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів та доказів інформування про це органів служби зайнятості населення, у зв'язку з чим такі докази були витребувані  для пред'явлення суду в засіданні, призначеному на 11 червня 2007р.  Проте, представник відповідача  заявою від 6.06.07 повідомив про розгляд справи 11.06.07 без його участі та за наявними у  справі матеріалами.

За наведених обставин, спір вирішується за наявними у  матеріалах справи документами у порядку ст. 128  Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог,  виходячи з наступного.

За  приписами ст.ст. 19, 20  Закону для підприємств, установ, організацій (далі - підприємства), встановлюється норматив створення робочих місць для  працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19  Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається  розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір зазначених санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Відповідачеві за змістом  вищенаведеного Закону встановлено на 2006 рік норматив створення  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, оскільки за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача  становить   10 осіб, на підприємстві відповідача у звітному періоді    інваліди не  були працевлаштовані.

Таким чином, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що встановлений Законом України норматив працевлаштування інвалідів  відповідачем у 2006 році не виконано, підприємством не сплачено самостійно у встановленому порядку штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце у розмірі  половини середньої річної заробітної плати на підприємстві (2155 грн.), тому вимоги позивача про стягнення цієї суми з відповідача правомірні і  згідно ст.ст. 19, 20 Закону  підлягають задоволенню судом.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що недотримання ним нормативу спричинено  невиконанням обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами,   які  зобов'язані здійснювати підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця та відсутністю звернень інвалідів з цих питань безпосередньо на підприємство, з огляду на наступне.

Ст. 18 Закону обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України „Про зайнятість населення”  для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян створюється державна служба зайнятості у складі, зокрема, системи державних центрів зайнятості, до обов'язків яких віднесено ведення обліку вільних робочих місць і громадян,  що звертаються з питань працевлаштування; надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій у підборі необхідних працівників; направлення громадян, які звертаються до служби зайнятості для працевлаштування на підприємства, установи, організації  всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад).    

За змістом  Закону та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3.05.1995 р. з наступними змінами та доповненнями за № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (що була чинна станом на час виникнення та існування даних спірних відносин) на підприємства покладено обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів,  зазначення їх в  колективному договорі, інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а органи працевлаштування –підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

 Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать,  зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних місць для інвалідів.

За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин  відповідає за невиконання або неналежне виконання  господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не доведено належним чином, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, а саме, створено робоче місце для працевлаштування інвалідів та інформовано у встановленому порядку органи уповноважені безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів.  

 З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 19, 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  ст.ст. 18, 19 Закону України „Про зайнятість населення”,  ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України,  ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94,   158-163,   п. 6 розділу УІІ Кодексу адміністративного судочинства України,   

суд постановив:

1.  Позов  задоволити повністю.

Стягнути із Драгівського споживчого товариства  (с.  Драгово Хустського району, вул.   Леніна, 88,  код 01752989)  на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, ідентифікаційний код 22107980) адміністративно-господарські санкції на суму   2155 грн. (дві тисячі  сто п'ятдесят п'ять  грн.).  

Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.06.07

          Суддя                                                                                     Ушак І.Г.