Рішення

від 18.06.2007 по справі 20/142пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/142пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.06.07 р.                                                                               Справа № 20/142пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Латона”, м.Макіївка

до відповідача: Приватного підприємства “Строй-Сервіс”, м.Макіївка

про  розірвання договору купівлі – продажу

За участю представників:

від позивача: Машняга Н.М. –директор

від відповідача: Єфременко О.Ф. - дов.

Присутній: громадянин Прокопчук Я.С. - засновник ПП "Строй-Сервіс"

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Латона”, м.Макіївка, із позовом до Приватного підприємства “Строй-Сервіс” про розірвання договору купівлі-продажу, посвідченого 29.07.03 р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач своїх зобов'язань за договором повністю не виконував, що позивач розраховував на отримані за договором кошти збудувати торгівельний павільйон, на приписи п.3 Договору, ст.ст. 3, 13, 651, 655 Цивільного кодексу України, а також на надані суду копії Договору, претензій.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором виявилось у несплаті позивачеві передбаченої п.3 договору суми у встановлений цим же пунктом строк.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на укладення з позивачем договору підряду № 41 від 29.07.03 р., за яким існує заборгованість позивача на користь відповідача, на неправильне застосування позивачем у якості правової підстави позову статті 651 Цивільного кодексу України, на необхідність керуватися у даному випадку спеціальною правовою нормою – статтею 692 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

29 липня 2003 р. позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив будівлю магазину № 4 та господарчу будівлю, що знаходяться у м. Макіївка, вул. Качалова, буд. № б/н (п.1 договору).

Пунктом 3 договору передбачено, що продаж зазначеного майна здійснюється за 31800,00 грн., які будуть одержані продавцем до 29.07.04 р.

Згідно із п. 9 договору, право власності виникає у продавця після посвідчення цього договору у нотаріуса.

Стверджуючи, що відповідач у порушення п.3 договору на сплатив позивачеві у строк до 29.07.04 р. 31 800,00 грн. за придбане майно, посилаючись на ст.ст. 3, 13, 651, 655 Цивільного кодексу України, позивач просить суд розірвати договір.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на заборгованість позивача на користь відповідача за договором підряду № 41 від 29.07.03 р. та на правову безпідставність позовних вимог.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

        Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, що витікає зі змісту його положень щодо предмету договору, прав та обов'язків сторін.

Оскільки правовідносини щодо купівлі – продажу за договором між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та продовжують існувати після набрання ним чинності, в силу частини 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до прав та обов'язків сторін у даному випадку застосовуються положення зазначеного кодексу.

Статтями 3, 13 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, визначені загальні засади цивільного законодавства та межі здійснення цивільних прав.

Статтею 651 зазначеного кодексу, на яку посилається позивач як на правову підставу позовних вимог, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 зазначеного кодексу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного Кодексу.

Згідно зі статтею ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 зазначеного кодексу передбачений порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, а також правові наслідки порушення покупцем строків оплати товару.

Так, в силу зазначеної статті, яка у даному випадку є спеціальною нормою, що регулює питання наслідків невиконання договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем не доведено, що відповідач допустив таке істотне порушення договору, яким позивачеві завдано шкоди, внаслідок чого позивач позбавився того, на що він розраховував при укладанні договору.

Позивач не вказав розміру цієї шкоди та не визначив, у цьому ця шкода полягає.

Докази, що підтверджували б факт заподіяної відповідачем шкоди позивачеві, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, зі змісту п. 3 договору не випливає, що до 29.07.04 р. Продавець має одержати 31 800,00 грн. саме від Покупця.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка у даному випадку є спеціальною нормою, передбачені правові наслідки прострочки оплати товару покупцем, зокрема, виникнення у продавця права вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В матеріалах справи наявна копія претензії позивача від 11.10.05 р. із вимогою до відповідача оплатити 31800,00 грн. за договором, однак докази направлення (вручення) відповідачеві зазначеної претензії відсутні.

Відсутні також й докази звернення позивача до суду із позовом щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми, що свідчить про те, що позивач не скористався наданим йому статтею 692 Цивільного кодексу України правом, внаслідок чого він не може вважатися таким, що значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні Договору.

За даних обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 13, 530, 651, 655, 662, 663, 692, частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд

                                                      ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Латона”, м. Макіївка, до Приватного підприємства “Строй-Сервіс”, м. Макіївка, про розірвання договору купівлі-продажу від 29.07.03 р. – відмовити.

                                        Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 18.06.07 р.

                                                                           Повний текст рішення підписано 25.06.07р.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 3 примірників:

1 – позивачеві;

1 – відповідачу;

1 – у справу