Рішення

від 12.07.2018 по справі 308/1614/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1614/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гайданки Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - Котлярова Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Котлярова Людмила Володимирівна, про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В., про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві від 05.03.2018 року посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку нами створено об'єднання співвласників АДРЕСА_1 . В березні 2017 року вона, як співвласник допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, не в змозі була потрапити до нежитлового приміщення (горища), так як там були встановлені нові двері. Зі слів голови правління відповідач здійснила реконструкцію горища і взяла у власність певну частину. Загальні збори про передачу у власність ОСОБА_3 нежитлового приміщення не проводилися і такий протокол зборів відсутній. При зверненні до неї в минулому відповідачем про передачу у власність її частки у спільному майні нею було відмовлено в такій згоді.

З посиланням на норми п. 6 ч. 1 ст. 1, ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14.05.2015 року, ч. 2 ст. 382 ЦК України, позивач зазначає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю і не може бути поділено між співвласниками, а співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна. Таке право не передбачено також статутом ОСББ АДРЕСА_1 , зареєстрованого 30.11.2016 року. Таким чином, позивач вважає, що діями відповідача порушено її право на частку власності у спільному майні багатоквартирного будинку.

Позивач зауважує, що на адвокатський запит про надання документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на частку нежитлового приміщення (горища), нотаріусом в порушення Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та Закону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку , відповідно яких вона має право на отримання інформації, документації і т.д., що стосуються спільної сумісної власності, адвокату було відмовлено.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до ст. 10 Закону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку органами управління є загальні збори, які наділені відповідними повноваженнями. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна.

Позивач зазначає, що як вбачається з наданих управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради документів замовником реконструкції горища в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Таких прав згідно зі ст. 14 Закону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку власник квартири в багатоквартирному будинку не має.

За твердженням позивача у порушення ст. 16 Закону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку такі права надані самому об'єднанню і замовником робіт по реконструкції допоміжних приміщень в багатоквартирному будинку може бути тільки саме об'єднання на підставі рішення загальних зборів. В порушення норми ст. 16 Закону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку , згідно з якою об'єднання наділено правами визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання, виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку, а реалізація прав об'єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об'єднання, управління містобудування видало заключення про реконструкцію квартири за рахунок нежитлової площі, що належить співвласникам будинку, а приватний нотаріус зареєструвала право власності без відповідних документів.

Відповідно до даного заключення загальна площа квартири АДРЕСА_2, до реконструкції складала 65,40 м.кв., а після реконструкції - 119,54 м.кв. Таким чином, позивач вважає, що відповідач отримала у власність 54,14 м.кв. нежитлового приміщення, яке належить на праві спільної сумісної власності.

Мотивуючи позов положеннями ст. 328 ЦК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивач зазначає, що таким чином, власники багатоквартирних будинків позбавлені можливості розпоряджатися належними їм допоміжними приміщеннями, оскільки не мають документів, передбачених зазначеним законом. У відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які дають право нотаріусу реєструвати право власності.

Також, посилаючись на Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , згідно з яким співвласник має право вільно користуватись спільним майном багатоквартирного будинку, ст. 6 цього Закону, позивач вказує, що таким чином, реконструкція квартири АДРЕСА_2, позбавила її не тільки права власності, а й права користування спільним майном будинку.

Обґрунтовуючи позов положеннями ст. 14 3акону України Про об'єднання співвласників в багатоквартирному будинку , ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 182, 319, 321, 391 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2014 року № 4-рп/2004, позивач вважає, що єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації права власності на приміщення та усунення перешкод в користуванні.

Крім того, посилаючись на норми п. 2 ст. 9, ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , позивач вказує, що у зв'язку з відсутністю згоди відповідача на відновлення її права вона змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного у позовній заяві позивач просить суд скасувати запис в реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації зареєстрованого за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (горище), загальною площею 54,14 кв.м., а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору, юридичні послуги адвоката в розмірі 5000 грн. та надання копії документів управлінням архітектури в розмірі 176 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив від 27.04.2018 року на позовну заяву, копію якого та доданих до нього документів було вручено учасникам справи, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1

Згідно з поданим відзивом відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що для організації будівництва житлових будинків по вул. Мальовничій в м. Ужгороді було створено житлово-будівельний кооператив Академмістечко УжНУ . У відповідності до реєстраційних даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такий кооператив за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом. ЖБК Академмістечко УжНУ було зареєстровано 31.03.2009 року, номер запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13241020000004067. Згідно з актом прийому-передачі будинку по АДРЕСА_1, від 01.05.2012 року саме ЖБК Академмістечко УжНУ одержало в повне розпорядження в результаті закінченого будівництвом всі допоміжні приміщення в будинку АДРЕСА_1 в тому числі піддашне приміщення. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як стверджує позивач у позовній заяві як юридична особа, що здійснює управління та утримання будинку по АДРЕСА_1, в м. Ужгороді відсутнє взагалі. Відповідач зауважує, що можливо це описка позовної заяви, але саме така назва органу самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку наводиться в позовній заяві. Одночасно при наявності обслуговуючого кооперативу, що здійснював утримання будинку АДРЕСА_1 - ЖБК Академмістечко УжНУ 15.01.2016 року було зареєстровано окрему юридичну особу - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Чи відбувалася передача будинку з обслуговування ЖБК Академмістечко УжНУ до ОСББ АДРЕСА_1 , і чи прийняло останнє будинок на обслуговування позивач такої інформації не надає. При цьому, відповідач зазначає, що такої передачі за наявної в неї інформації не відбулося. Житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію в грудні 2011 року. Ще до завершення будівництва житлового будинку та набуття чинності Законом України Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку 25.03.2011 року загальними зборами ЖБК Академмістечко УжНУ було вирішено переобладнати горище будинку на мансардні поверхи та надано згоду власниками п'ятих поверхів багатоповерхової житлової забудови по вул. Університетській (поштова адреса - вул. Мальовнича) в місті Ужгороді на переобладнання (реконструкцію) горищ будинків на мансардні поверхи.

Також у відзиві відповідач зауважує, що у відповідності до вимог ст. 20 Житлового кодексу України управління фондом житлово-будівельних кооперативів здійснюється органами управління кооперативів відповідно до їх статутів. У відповідності до п. 4.1. Статуту ЖБК Академмістечко УжНУ має право поряд з іншим придбавати, відчужувати, брати в оренду рухоме та нерухоме майно. Право власності на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 65,4 кв.м. на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 відповідачем було набуто згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 28.02.2012 року, і цього ж дня проведено реєстрацію права власності на належну їй квартиру, про що свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відритому доступі. Відповідач стверджує, що реконструкція квартири НОМЕР_1 на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок надквартирного горищного простору нею було проведено, будучи власником квартири в зазначеному будинку в 2016 році на підставі наступних документів: протоколу загальних зборів ЖБК Академмістечко УжНУ від 25.03.2011 року; містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 06.07.2016 року, що додані до позовної заяви; іншої необхідної технічної документації. З цією метою відповідачем було подано та зареєстровано управлінням Держархбудінспекції у Закарпатській області декларацію про початок будівельних робіт дата реєстрації: 09.09.2016 року № ЗК 083162531614 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради 01.12.2016 року № ЗК 143163361846. Зазначеними документами підтверджується правомірність за законність дій з реконструкції належної відповідачу квартири та відповідності таких дій вимогам чинного законодавства. Право власності на новостворене в процесі реконструкції майно - трьохкімнатну квартиру було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 року на трьохкімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 114,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Відповідач у відзиві вказує, що ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень визначено чіткий перелік документів, що є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно. Таким чином, відповідач стверджує, що виходячи з вищевикладеного жодної державної реєстрації права власності на горище загальною площею 54,14 кв.м. вона не проводила, а відповідно, в даному провадженні відсутній предмет спору. Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553) для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Виходячи з вищевикладеного відповідач вважає, що право власності на належну їй квартиру проведено у повній відповідності до діючого законодавства, жодні права позивача по справі такою реєстрацією не порушуються, а відповідно позовні вимоги є безпідставними.

Мотивуючи у відзиві свої заперечення проти позовних вимог положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ст. 1 Закону України Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку , Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, а саме, щодо поняття допоміжні приміщення житлового будинку, позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав в ухвалі від 20.09.2017 року в справі за касаційною скаргою на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25.05.2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18.08.2016 року, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та приписами ч. 2 ст. 3 Конституції України, відповідач зазначає, що таким чином, при розширенні належної їй квартири АДРЕСА_3 не відбулося жодного порушення встановлених вимог щодо погодження такої реконструкції, отримання згоди співвласників, а тому жодного порушення ні суспільних інтересів, ні прав власників інших квартир не відбулося. Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті. Позивач та її представник у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили призначити цивільну справу до розгляду по суті. Представник позивача просив не розглядати питання про витребування доказів з огляду на долучення відповідачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи, не заперечував проти призначення справи до розгляду по суті. Представник третьої особи у підготовчому судовому засіданні не заперечив щодо призначення справи до розгляду по суті, письмових заперечень не подав.

Третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В. подала до суду відзив від 06.06.2018 року на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Зауважує, що право власності на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 65,4 кв.м. на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_3 було набуто згідно з свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 28.02.2012 року, і цього ж дня проведено реєстрацію права власності на належну їй квартиру, про що свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відритому доступі. У подальшому проведено реконструкцію квартири НОМЕР_1 на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок надквартирного горищного простору. З цією метою ОСОБА_3 було подано та зареєстровано управлінням Держархбудінспекції у Закарпатській області декларацію про початок будівельних робіт дата реєстрації: 09.09.2016 року № ЗК 083162531614 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради 01.12.2016 року № ЗК143163361846. Вказує, що зазначеними документами підтверджується правовірність за законність дій з реконструкції належної ОСОБА_3 квартири та відповідності таких дій вимогам чинного законодавства. Зазначає, що документи, необхідні для здійснення державної реєстрації об'єкта після реконструкції, за достовірність яких відповідає особа, яка звернулася до нотаріуса, у даному випадку ОСОБА_3, було подано до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Котлярової Л.В. Також звертає увагу, що жодної правової оцінки щодо наявності або відсутності згоди всіх мешканців багатоквартирного будинку на проведення реконструкції нотаріус (державний реєстратор) не вправі давати. Перелік документів для реєстрації права власності на новостворене в процесі реконструкції майно - трьохкімнатну квартиру, які подаються нотаріусу (державному реєстратору), чітко визначений (п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553)). Видача перерахованих у п. 45 вказаного Порядку документів не відноситься до компетенції приватного нотаріуса (державного реєстратора). Оригінали наведених документів після державної реєстрації повертаються власнику, в даному випадку ОСОБА_3, і у архіві приватного нотаріуса не зберігаються. Вважає, що при реєстрації права власності квартири АДРЕСА_3 у зв'язку з реконструкцією не відбулося жодного порушення встановлених вимог щодо такої реєстрації.

У судовому засіданні 07.06.2018 року, після закриття підготовчого провадження та призначення справи за даною позовною заявою до судового розгляду по суті, представник позивача - адвокат ОСОБА_2 усно заявив про уточнення позовних вимог та просив приєднати до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог 07.06.2018 року, згідно з якою просив скасувати запис № 18122046, індексний номер 33009195 від 19.12.2016 року, в реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації зареєстрованого за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 (горище). За змістом вказаної заяви представник позивача вказав, що у підготовчому судовому зсіданні третьою особою надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якого було зареєстровано право власності на належну ОСОБА_1 на праві власності площу, яку на вимогу адвоката не було надано до подачі позовної заяви, а тому, у зв'язку з отриманою інформацією, яку надано суду, позивач уточнює позовні вимоги.

Учасники справи у судовому засіданні 07.06.2018 року заперечили щодо прийняття заяви про уточнення позовних вимог 07.06.2018 року, посилаючись на те, що стадія підготовчого провадження закінчена, таке закрито та справа розглядається по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 1, п. п. 2, 6 ч. 2, ч. 5 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Стаття 126 ЦПК України передбачає, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, судом у судовому засіданні 07.06.2018 року заяву представника позивача про уточнення позовних вимог залишено без розгляду та повернуто йому.

Після оголошення у судовому засіданні 07.06.2018 року перерви представник позивача подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог 07.06.2018 року, яку долучено до матеріалів справи.

Позивач та її представник у даному судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник у даному судовому засіданні заперечили проти позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у даному судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником в цілому квартири АДРЕСА_5, загальною площею 75,4 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 04.02.2012 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 15 від 18.01.2012 року.

Відповідач ОСОБА_3 є власником в цілому квартири АДРЕСА_6, яка знаходиться на п'ятому поверсі, на підставі свідоцтва про право власності, виданим 02.02.2012 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Матеріалами справи встановлено, що у 2016 році відповідачем було проведено реконструкцію квартири НОМЕР_1 на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок надквартирного горищного простору.

Вищевказану реконструкцію квартири відповідача було проведено на підставі протоколу загальних зборів житлово-будівельного кооперативу Академмістечко УжНУ № 5/11 від 25.03.2011 року, згідно з яким було надано згоду власникам п'ятих поверхів багатоповерхової житлової забудови по АДРЕСА_1 на переобладнання (реконструкцію) горищ будинків на мансардні поверхи, а також на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які видані 06.07.2016 року управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

У подальшому управлінням Держархбудінспекції у Закарпатській області було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт за № ЗК 083162531614 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за № ЗК 143163361846 щодо реконструкції власної квартири НОМЕР_1 з розширенням за рахунок існуючого над квартирою горища за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на майно після реконструкції - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 114,1 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., було зареєстровано приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.12.2016 року за номером запису про право власності: 18122046, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33009195 від 19.12.2016 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав їх обтяження від 19.12.2016 року за № 76216703.

Матеріалами справи встановлено, що для обслуговування переважно своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва, з метою забезпечення будівництва житлового комплексу для працівників УжНУ по вул. Мальовничій в м. Ужгороді було створено житлово-будівельний кооператив Академмістечко Ужгородського національного університету (ЖБК Академмістечко УжНУ ), який за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, державна реєстрація якого була проведена 31.03.2009 року, номер запису: 13241020000004067.

Відповідно до Статуту ЖБК Академмістечко УжНУ , затвердженого установчими зборами ЖБК Академмістечко УжНУ протоколом № 1/09 від 30.03.2009 року, кооператив має право, серед іншого, здійснювати господарську діяльність, спрямовану на забезпечення власним житлом та обслуговування своїх членів, відповідно до законодавства України придбавати, відчужувати, брати в оренду рухоме та нерухоме майно, необхідне для його діяльності (пункт 4.1 Статуту).

З акту прийому-передачі будинку по АДРЕСА_1, від 01.05.2012 року вбачається, що ТзОВ Житловий комплекс Ужгородського національного університету є замовником будівництва житлового будинку та вбудованих приміщень передало, а ЖБК Академмістечко УжНУ прийняло: вбудоване приміщення цокольного поверху - 100 кв.м.; сходову клітину з приміщеннями водомірного вузла та електро-щитової; ліфт Отіс ; піддашне приміщення.

Крім того, судом встановлено, що 15.01.2016 року було зареєстровано юридичну особу - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (ОСББ Мальовнича-7 ) (ідентифікаційний код: 40219183), що знаходить з адресою: АДРЕСА_1

Згідно зі Статутом ОСББ АДРЕСА_1 (нова редакція), затвердженим рішенням загальних зборів ОСББ АДРЕСА_1 від 30.11.2016 року, протокол № 2, дане об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку НОМЕР_3 (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку . Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення /виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Згідно з Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що також передбачено ст. 182 ЦК України.

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Пунктом 45 зазначеного Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, за відповідачем ОСОБА_3 у встановленому законом порядку було зареєстровано право власності на квартиру після її реконструкції - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 114,1 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а за правилами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цивільними актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем ОСОБА_1 пред'явлені вимоги до ОСОБА_3 щодо скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації зареєстрованого за відповідачем права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_7 (горище), загальною площею 54,14 кв.м.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що через відсутність документів на горище у відповідача та дозволу ОСББ АДРЕСА_1 (найменування якого у позовній заяві як ОСББ АДРЕСА_1 у даному випадку суд вважає опискою, допущеною позивачем при її складані) на розширення квартири ОСОБА_3 за рахунок горища порушено право позивача на користування спільним майном, що відповідно до приписів Закону України Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку є протиправним, а відтак, реєстрація права власності на вказане майно підлягає скасуванню.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предметом спору в цивільному процесі варто вважати конкретну матеріально - правову вимогу, що пред'явлена позивачем до відповідача. Підставою спору є обставини якими обґрунтовується така вимога (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду № 5 від 12.06.2009 року).

Відтак, визначення правової природи правовідносин сторін, з приводу яких виник спір, прямо залежить від суб'єктивного складу спору, його предмету і підстав, тобто від того, на чому ґрунтується позов та з чого виникає.

Виходячи з пред'явлених позивачем вимог та представлених сторонами матеріалів справи, судом не встановлено, що за відповідачем ОСОБА_7 була проведена державна реєстраціяии права власності саме на майно - горище, загальною площею 54,14 кв.м., у будинку АДРЕСА_1.

Також суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено факту передачі будинку АДРЕСА_1 з обслуговування ЖБК Академмістечко УжНУ до ОСББ АДРЕСА_1 та відповідно прийняття останнім даного будинку на обслуговування.

Разом з тим, суд враховує, що питання щодо переобладнання (реконструкцію) горища будинку на мансардні поверхи та надання згоди власниками п'ятих поверхів багатоповерхової житлової забудови по АДРЕСА_1 було вирішено 25.03.2011 року (протокол загальних зборів ЖБК Академмістечко УжНУ № 5/11 від 25.03.2011 року), тобто, до набрання чинності Законом України Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку від 14.05.2015 року № 417-VIII, який набрав чинності 06.07.2016 року, та на який посилається позивач як на підставу позову.

За приписами ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Як було зазначено, у судовому засіданні 07.06.2018 року заяву представника позивача про уточнення позовних вимог судом було залишено без розгляду та повернуто, оскільки таку подано вже під розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини наголошує, що положення підпункту а п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом b п. 3 ст. 6 Конвенції.

Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21 лютого 1975 року, Жоффре де ля Прадельде ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року.

Відтак, у кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

З урахуванням вищезазначеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, згідно з позовною заявою від 05.03.2018 року, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 12.07.2018 року на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого складено 20.07.2018 року.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Котлярова Людмила Володимирівна, про скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Визначити дату складання повного тексту рішення 20 липня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик