Рішення

від 19.07.2018 по справі 906/440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/440/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участі секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 12.12.2017

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (м. Коростень, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутове підприємство" Хіммаш Імпекс" (м. Коростень, Житомирська область)

про стягнення 13974,23 грн.

В засіданні суду 17.07.2018 оголошено перерву до 09:30 19.07.2018 відповідно до ст. 216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" звернулось з позовною заявою до господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутового підприємства" Хіммаш Імпекс" заборгованості на загальну суму 13974,23 грн. за з яких, 8279,00 грн. основний борг, 2317,21 грн. пеня, 2696,02 грн. інфляційні втрати, 682,00 грн. 3% річних,

Позовні вимоги обгрунтовані не виконанням відповідачем умов господарського договору №124/12 від 30.01.2012 в частині повної оплати за виготовлене та поставлене обладнання, зазначене у специфікації №1, яка є додатком №1 до договору.

Ухвалою від 01.06.2018 господарський суд призначив вказану заяву до розгляду; відкрив провадження у справі; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті.

До суду від позивача надійшли такі звернення:

- 17.07.2018 - клопотання, в якому зазначено. що правильною слід вважати накладну №55 від 03.04.2012 на суму 73200,00 грн. (а. с. 83, 84);

19.07.2018 - заява, в якій зазначено, що під час написання позовної заяви про стягнення боргу за договором поставки №124/12 від 30.01.2012 позивачем була допущена арифметична помилка, а саме, не вірно зазначена сума платежу, згідно з платіжним дорученням №444 від 18.02.2013; у зв'язку з цим, правильною сумою основного боргу слід вважати 8306,00 грн. (а. с. 87).

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити в повному об'ємі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв. Ухвали господарського суду від 01.06.2018 та 20.06.2018, які направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15 офіс 38, повернулися до суду в відмітками працівника пошти, відповідно, "вибули", "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (а. с. 61, 73).

Ухвалою від 20.06.2018 господарський суд постановив направити копії цієї ухвали на адреси засновників відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка отримання останнім 22.06.2018 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 71).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

30.01.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (покупець/відповідач) укладено господарський договір № 124/12 (а. с. 22-24) (далі - договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити обладнання, а покупець оплатити та прийняти вказане обладнання на умовах даного договору згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 2.1. договору загальна сума договору складає 2000000,00 грн. (два мільйони), включаючи ПДВ.

Також п.п. 3.1, 3.2 договору визначено, що термін виготовлення продукції обумовлений специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Датою поставки (переходу права власності) вважається дата, проставлена у відвантажувальних документах в момент фактичної передачі продукції покупцеві.

Сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку (п.п. 5.1. договору).

Сторонами у справі підписано специфікацію №1 яка є додатком №1 до договору №124/12 від 30.01.2012 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 19) .

Як передбачено специфікацією №1, позивач зобов'язаний виготовити та передати у власність відповідачу за плату товар, а саме:

- ємнісний апарат (Адсорбер V=0,1м.куб.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 9897,00 грн. з ПДВ;

- ємнісний апарат (Вакуум приймач відгону V=0,1м.куб.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 9897,00 грн. з ПДВ;

- ємнісний апарат (Мерник ДМА V=0,25м.куб.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 20935,00 грн. з ПДВ;

- ємнісний апарат (Ємність резервна V=3,2м.куб.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю95400,00 грн. з ПДВ;

- ємнісний апарат (Ємність сировинна V=5,0м.куб.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 90000,00 грн. з ПДВ;

- теплообмінний апарат 273 ТНГ-0,6-М8/20-1-1, в кількості 1 шт. на загальною вартістю 37170,00 грн. з ПДВ;

- теплообмінний апарат 159 ТНГ-0,6-М8/25-2-1, в кількості 1 шт. на загальною вартістю 23310,00 грн. з ПДВ;

- ємнісний апарат (Ребойлер V=3м.куб.; F=2 м.кв.), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 81900,00 грн. з ПДВ;

- теплообмінний апарат тип ТУ (Дефлегматор V=0,47м.куб.; F=6м.кв), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 52265,00 грн. з ПДВ.

Отже, вартість товару (з ПДВ) становить 420774,00 грн.

Пунктом 2 специфікації №1 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний здійснити виготовлення обладнання протягом 40-45 календарних днів (з правом дострокового виготовлення) з моменту отримання 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника та узгодження креслень загального вигляду.

Також відповідно до п. 5 специфікації №1 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості продукції. Решта 50% здійснюється покупцем протягом 5-ти днів з моменту приймання обладнання на території заводу - виробника.

30.01.2012 позивачем виставлено рахунок №6 на загальну суму 420774,00 грн. за виготовлення продукції, визначеної специфікацією №1 до договору (а. с. 21).

На виконання вимог п. 2, 5 специфікації №1 відповідачем внесено попередню оплату на загальну суму 218400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.01.2012 на суму 150000,00 грн., від 06.04.2012 на суму 50400,00 грн. та від 09.04.2012 на суму 18000,00 грн. (а. с. 34 - 36).

12.06.2015 на виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу замовлений товар, що підтверджується такими видатковими накладними: №27 від 06.03.2012 на суму 60480,00 грн.; №62 від 10.04.2012 на суму 267300,00 грн.; №32 від 29.04.2015 на суму 9897,00 грн., а також довіреностями №263785 від 01.03.2012, №39 від 29.04.2015, №236791 від 02.04.2012, виданими на ім'я ОСОБА_4 та довіреністю №236793 від 09.04.2012, виданої на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 22-33, 84, 84).

Отже, позивач виконав покладені на нього договором зобов'язання по виготовленню і поставці товару.

Разом з тим, відповідач оплатив поставлений товар частково на загальну суму 412468,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями за період з 30.01.2012 по 27.04.2015 (а. с. 34 - 56).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8306,00 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на підставі договору №124/12 від 30.01.2012.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2317,21 грн. пені.

З розрахунку пені, який є в матеріалах справи, вбачається нарахування пені на загальну суму 2317,21 грн. за період з 05.05.2015 по 05.11.2015 (а. с. 7).

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, стягнення неустойки (штрафу, пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), в якому вона нарахована, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Тому в задоволені вимог щодо стягнення пені в розмірі 2317,21 грн., яка заявлена до стягнення за межами строку позовної давності, слід відмовити.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2696,02 грн. інфляційних втрат та 682,00 грн. 3% річних згідно з розрахунками позивача.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунками позивача, перевіреними судом, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 682,00 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 2696,02 грн.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи факт не виконання ТОВ "Хіммаш Імпекс" своїх зобов'язань з оплати поставленої ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" продукції на підставі договору №124/12 від 30.01.2012, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу суму основного боргу у розмірі 8306,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 11684,02 грн., з яких 8306,00 грн. основного боргу, 2696,02 грн. інфляційних, 682,00 грн. 3% річних.

В частині стягнення суми пені у розмірі 2317,21 грн. слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15, офіс 38, код ЄДРПОУ 33655246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 65, код ЄДРПОУ 32758049):

- 8306, 00 грн. основного боргу;

- 2696,02 грн. - інфляційних втрат;

- 682,00 грн. 3% річних;

- 1762,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 2317,21 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.18

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам (реком. з повід.)