Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/1573/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018Справа № 910/1573/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон"; До Київської міської ради; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Головне управління державної казначейської служби у м. Києві; 2) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Простягнення 1 914 282,30 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Таран О.М., ордер від 05.07.2018 № КВ 281301; Від відповідача:Тхорик С.М., довіреність від 05.01.2018 № 225-КМГ-53; Від третьої особи 1:Лисицька Ю.В., довіреність від 03.05.2018 № 1412/806-4464; Від третьої особи 2: Фещенко В.В., довіреність від 03.01.2018 № 062/01/10-60.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" звернулося до суду з позовом про стягнення з Київської міської ради 1 914 282,30 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, право вимоги на сплату яких мотивоване порушенням відповідачем права позивача на своєчасне повернення вартості цінних паперів за договором купівлі-продажу акцій від 29.07.2009 № Д-2009/07/29 у зв'язку з визнанням недійсним такого договору в судовому порядку з подальшим застосуванням двосторонньої реституції за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1573/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

14.03.2018 Київська міська рада звернулася до суду з клопотаннями про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві.

15.03.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву про повне невизнання позовних вимог з мотивів того, що у попередніх судових спорах, що мали місце між цими ж сторонами, судами вирішено питання стягнення з відповідача грошових коштів в порядку реституції.

Ухвалою від 27.03.2018 до участі у справі було залучено третіх осіб згідно із заявленим відповідачем клопотанням, підготовче засідання відкладено на 03.05.2018.

У судовому засіданні 03.05.2018 суд на місці постановив ухвалу про продовження строків проведення попереднього засідання за клопотанням представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та письмову ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2018 також за вмотивованим клопотанням представника позивача.

21.05.2018 до суду надійшли письмові пояснення у справі від Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з висловленою у них позицією по суті спору, аналогічною з відзивом відповідача.

23.05.2018 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 476 332,01 грн. 3 % річних та 148 516 350,71 грн. інфляційних втрат за порушення строків повернення коштів внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій від 29.07.2009 № Д-2009/07/29.

24.05.2018 у засіданні оголошено перерву до 14.06.2018 для отримання від учасників провадження пояснень щодо заяви позивача про зміну предмету позову.

06.06.2018 відповідач подав до суду відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому заперечує проти прийняття такої заяви через неотримання імперативних норм процесуального законодавства.

За наслідками засідання, проведеного 14.06.2018, судом було прийнято письмові пояснення у справі від Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві та оголошено перерву до 03.07.2018.

У підготовчому засіданні 03.07.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив і пояснення третьої, представник відповідача - письмові заперечення на заяву про зміну предмету позову. В засіданні було оголошено перерву до 10.07.2018.

09.07.2018 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету і підстав позову.

У підготовчому засіданні 10.07.2018, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці ухвалив відмовити у прийнятті та не приймати до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, а також постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті одразу після закінчення підготовчого засідання. Мотивами неприйняття заяви позивача про зміну предмету позову суд визначає недотримання вимог процесуального законодавства через одночасну зміну як предмета, так і підстав позову, що прямо суперечить абз. 2 ч. 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Так, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на норми законодавства, які регулюють договірні правовідносини. У заяві про зміну предмету позову заявленими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за порушення недоговірного зобов'язання.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити та вказав, що Товариство уклало з відповідачем договір купівлі-продажу акцій від 29.07.2009 № Д-2009/07/29, перерахував відповідачеві вартість акцій в сумі 114 075 598,56 грн. У подальшому цей договір було визнано недійсним у судовому порядку, а за іншими рішенням суду з відповідача було стягнуто вартість акцій та проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 25.09.2009 по 23.2.2014 та 9 010 409,61 грн. за період з 24.12.2011 по 11.08.2017. Оскільки обов'язок з повернення сплачених позивачем коштів за договором було виконано відповідачем у повному обсязі лише 02.10.2017, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки до вказаної дати відповідач неправомірно користувався грошовими коштами позивача, знаючи та усвідомлюючи безпідставність користування ними. Заявленими за позовною заявою є 1 914 282,30 грн. за період з 12.08.2017 по 29.08.2017, виходячи зі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення відповідно до ст. 536, ч. 2 ст. 1214, ст. 737, ст. 1048, ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи, що судами вже вирішено питання стягнення з відповідача грошових коштів в порядку реституції, а тому подання цього позову є безпідставним.

Представник Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримав правову позицію відповідача.

Представник Головного управління Казначейської служби у м. Києві надав пояснення щодо порядку безспірного списання коштів на виконання рішення суду та відповідні повноваження казначейської служби.

10.07.2018 заслухавши пояснення представників учасників, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, провівши судові дебати, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.07.2018.

19.07.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Київською міською радою в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" 29.07.2009 р. укладено договір купівлі-продажу акцій № Д-2009/07/29 Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд".

За умовами цього договору відповідач як продавець за результатами аукціону з продажу належного територіальній громаді міста Києва акцій Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" у кількості 52 910 760 штук, що відбувся 21.07.2009 передав у власність покупця (позивача у справі), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ціну акцій, що становить 14 075 598,56 грн.

Грошові зобов'язання за цим договором позивачем виконано у повному обсязі.

У подальшому між сторонами тривали судові спори, пов'язані з дійсністю договору від 29.07.2009, а саме:

У серпні 2010 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Термінал-Реєстр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адрем" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.07.2009 № Д-2009/07/29 та визнання права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської місткої ради на 59 910 760 штук простих іменних акцій Акціонерного товариства "Київміськбуд".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 у справі № 11/304 позов задоволено частково, визнано право власності територіальної громади міста Києва на акції Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд", в частині визнання недійсним договору від 29.07.2009 № Д-2009/07/29 відмовлено з мотивів його нікчемності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові скасовано та, відповідно, визнано договір недійсним. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 постанову суду апеляційної інстанції у справі № 11/304 залишено без змін.

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" заявило до суду позов про стягнення з Київської міської ради грошових коштів у розмірі 114 075 598,56 грн. (вартість акцій) та 50 243 742,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 25.09.2009 по 23.12.2014.

Господарський суд міста Києва рішенням у справі № 910/29514/14 від 24.03.2015 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 частково скасовано рішення місцевого господарського суду, стягнуто з Київської міської ради 28 116 202,28 грн. із заявлених позивачем 50 243 742,50 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2017 постанову суду апеляційної інстанції залишено без зміни.

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" звернулося до суду з позовом про стягнення з Київської міської ради 65 554 402,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за період з 24.12.2014 по 15.06.2017 у зв'язку з несвоєчасним поверненням вартості акцій.

У серпні 2017 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути 58 746 772,54 грн. за період з 24.12.2014 по 11.08.2017 шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 у справі № 910/10156/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 58 739 001,85 грн.

Постановою Великої Палати Верхового Суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №910/10156/17 скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнуто з Київської міської ради на користь позивача 9 010 409,61 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 24.12.2011 по 11.08.2017.

У справі, що розглядається спір між сторонами виник через порушення відповідачем прав позивача на своєчасне отримання грошових коштів, що становлять вартість акцій за договором від 29.07.2009 № Д-2009/07/29 за період з 12.08.2017 по 29.09.2017.

Розглядаючи заявлений спір, суд приймає як такі, що не потребують доказування обставини взаємовідносин сторін, які були встановлені судовими рішеннями у справах № 11/304, № 910/29514/14 та № 910/10156/17 відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з позовною заявою, свої вимоги до відповідача позивач обґрунтовує приписами Цивільного кодексу України, зокрема, ч. 4 ст. 1214 (можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у разі безпідставного одержання чи збереження грошей); ст. 536 (обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства); ст. 1048 (право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі та в порядку, встановленому договором між ними, а за його відсутності - процентів на рівні облікової ставки Національного банку України; ст. 737 (право одержувача ренти, який передав платнику ренти грошову суму, одержати ренту у розмірі, встановленому за обліковою ставкою Національного банку України; ч. 1 ст. 1061 (обов'язок банку сплатити вкладникові проценти на суму вкладу у розмірі облікової ставки Національного банку України у разі, якщо договором не встановлено розмір процентів).

Так, позивач визначає нараховані відповідачеві проценти за обліковою ставкою Національного банку України, оскільки така ставка, як правило, найчастіше передбачається сторонами у договорах як міра відповідальності за порушення грошових зобов'язань і застосовується у національному законодавстві за порушення грошового зобов'язання у випадку порушення умов багатьох видів договорів та посилається на ч. 4 ст. 1214

При цьому, позивач вказує, що чинним законодавством не передбачено можливість застосування до правовідносин з повернення виконаного за недійсним правочином положень про позику, ренту, банківський вклад.

Суд погоджується з твердженнями позивача про неможливість застосування до правовідносин з повернення виконаного за недійсним правочином положень про позику, ренту, банківський вклад та вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України за порушення грошового позадоговірного зобов'язання.

Так, судовими рішеннями в попередніх справах встановлено і не заперечується сторонами у справі, що позивач на виконання умов договору від 29.07.2009 № Д-2009/07/29, визнаного згодом недійсним, сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 114 075 598,56 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На порушення цих приписів законодавства відповідач виконав обов'язок з повернення коштів не з моменту їх безпідставного набуття, а з простроченням і лише 29.09.2017 платежем в розмірі 83 544 632,40 грн. та 02.10.2017 платежем в сумі 30 530 966,16 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, у ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч. 2 ст. 1057.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст. 1048 Цивільного Кодексу України.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, позиція позивача щодо можливості нарахування позивачеві процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України фактично є застосуванням аналогії закону, яка в даному разі є безпідставною, адже у межах спірних правовідносин має місце неправомірна поведінка боржника (тоді як у правових нормах Цивільного кодексу України, на які посилався позивач мається на увазі правомірна поведінка), законодавство не містить прогалини у цій частині. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, слід нараховувати 3 % річних від простроченої суми в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, визначений позивачем спосіб захисту не може бути застосований судом за заявленим позовом, а як вказувалося вище, заява про зміну предмету позову судом не була прийнята у цій справі.

Поряд з указаним, доцільно зауважити, що при розрахунку ціни позову позивачем не було взято до уваги той факт, що грошові кошти, що становлять собою вартість акцій за договором від 29.07.2009 № Д-2009/07/29, від відповідача надходили двома платежами, а тому нарахування процентів на суму 114 075 598,00 грн. з 12.08.2017 по 29.09.2017 є безпідставним.

Щодо посилань позивача на позицію Європейського суду з прав людини щодо необхідності досягнення і забезпечення справедливого балансу суспільних (публічних) і приватних інтересів через співвідношення засобів, що використовуються та цілей, які досягаються, суд зазначає, що справедлива та обґрунтована компенсація при втручанні у право на мирне володіння майном у жодному разі не може замінювати собою певну корисливу мету, намагання отримати надмірне благо. Дотримання справедливого балансу, на який вказує позивач, шляхом покладення на орган місцевого самоврядування адміністративного центру всієї країни надмірного матеріального тягаря, не вбачається необхідним у демократичному суспільстві та не може виправдовуватися законністю й легітимною метою, наявність яких в цьому разі не підтверджується.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги відхиляються, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.07.2018.

Суддя О.В. Мандриченко