Рішення

від 24.07.2018 по справі 910/5948/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.07.2018Справа №  910/5948/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"  (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 107-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Сервіс"  (03061, м. Київ, прос. Відрадний 95) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест"  (03061, м. Київ, прос. Відрадний, 95) про  стягнення 155 050,92 грн. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" про стягнення 155 050,92 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарен-Сервіс"(надалі-відповідач-1) умов укладеної Рамкової угоди №FW103.881 від 03.07.2014 та Договору про надання траншу №103.44589/FW103.881 від 03.07.2014, а саме в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків, у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 155 050,92 грн., з яких: 143 435,39 грн. - капітал, 4 476,09 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом та 7 139,44 грн. - пеня. Оскільки, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором №103.44589/FW103.881 від 03.07.2014 було укладено договір поруки №329753-ДП1 від 03.07.2014 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" (надалі - відповідач-2), позивач просить суд стягнути наявну кредитну заборгованість з відповідачів солідарно. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5948/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзиви. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”. За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про  відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд     встановив. 03 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (надалі - позивач, кредитор) та Товариством обмеженою відповідальністю "Дарен-Сервіс" (надалі – відповідач-1, позичальник) було укладено Рамкову угоду №FW103.881 (надалі-угода). Відповідно до п. 2.1. угоди кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами. Згідно з п.2.2 угоди встановлюється ліміт суми кредитування еквівалент 2 000 000,00 грн., ліміт строку кредитування 120 місяців, максимальний розмір процентів 40% річних. Пунктом 4.1 угоди визначено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначних угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту. (п.4.2 угоди) У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення. (п.4.4 угоди). Пунктом 10.2 угоди передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну неуйстойку у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір неустойки збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Неустойку не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% від суми заборгованості. Згідно з п.10.4 угоди нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною стороною у повному розмірі понад неустойку. Договором № 1 від 26.04.2016 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди сторони вирішили внести зміни до ч. 1 п. 2.2. Рамкової угоди, виклавши її у наступній редакції: «На підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: Ліміт суми кредитування – еквівалент 300     000,00 грн.; Ліміт строку кредитування – 120 кредитних місяців; Максимальний розмір процентів – 40% річних. 03 липня 2014 року між сторонами також було укладено договір про надання траншу №103.44589/FW103.881,     згідно умовам якого кредитор на підставі та умовах Рамкової угоди №FW103.881 від 03.07.2014 року, а також цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим договором (п. 1 договору). Відповідно до п.2 договору умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 300     000,00 грн., строк користування 60 місяців від дати видачі кредиту включно, змінювана процентна ставка 21%, виходячи з 360 календарних днів у році, спосіб видачі кредиту зарахування коштів на рахунок позичальника №26004210329092 у кредитора. Додатком №1 до договору сторони узгодили графік повернення кредиту та сплати процентів. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 03 липня 2014 року між  позивачем (кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест"  (поручитель, відповідач-2) був укладений договір поруки № 329753-ДПІ (надалі- договір поруки) відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник (п. 2.1. договору поруки). Відповідно до п. 2.2. договору поруки розмір зобов'язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов'язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування – 4000000,00 грн.; ліміт строку кредитування до 03.07.2024 року; максимальний розмір процентів- 40% річних. У п. 2.3. договору поруки сторонами визначено, що порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника із врахуванням  усіх змін та/або  доповнень до кредитного договору з моменту набрання ним чинності. Згідно з п. 3.2. договору поруки поручитель зобов'язався належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, а також неможливості виконання ним зобов'язань. Кредитор може вимагати від поручителя достроково виконання усіх зобов'язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені кредитним договором. Відповідно до п. 4.1. договору поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди, незалежно від виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальником до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору про надання траншу №103.44589/FW103.881 від 03.07.2014 року позивачем було видано відповідачу кредитні кошти у розмірі 300     000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку відповідача за 03.07.2018 року, сформованої 04.05.2018. При цьому, за доводами позивача, відповідачі взяті на себе зобов'язання за угодою та договором виконали неналежним чином, а саме з порушенням строків та розміру повернення кредиту та сплати процентів, що стало наслідком виникнення у останніх заборгованості перед позивачем у розмірі 155     050,92 грн., з яких: 143 435,39 грн. – борг по капіталу, 4     476,09 грн. – проценти за неправомірне користування кредитом, 7     139,44 грн. – пеня. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідачів з вимогою про дострокове погашення кредиту вих. №1-2/18/709 від 31.01.2018 та з вимогою про виконання зобов'язань за договором поруки вих. № 1-2/18/711 від 31.01.2018, проте, вищевказані вимоги були залишенні без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Внаслідок укладення Рамкової угоди №FW103.881 від 03072014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2   статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення     Господарського кодексу України     як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1     статті 193 Господарського кодексу України     до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України     з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі     статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до     статті 6 цього Кодексу     сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1     статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1     статті 628 Цивільного кодексу України     визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як встановлено судом, на виконання умов договору про надання траншу №103.44589/FW103.881 від 03.07.2014, що є невідємною частиною Рамкової угоди №FW103.881 від 03.07.2014 позивачем було видано відповідачу кредитні кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку відповідача за 03.07.2014 року та детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Відповідно до ч. 1 т. 1049 ЦК України     позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3     ст. 1049 ЦК України). Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України). Так, у пункті 8.2.1. угоди передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більше ніж 3 банківські дні. З огляду на те, що сторони умовами рамкової угоди передбачили право банку на дострокове повернення кредиту, кредитор направив відповідачу-1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту (вих.№ 1-2/18/709 від 31.01.2018), однак, остання була залишена без відповіді та задоволення. Пунктом 8.4. угоди встановлено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення вимоги. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 8.4. угоди, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту станом на момент звернення позивача з даним позовом настав. Оскільки відповідач-1 отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи, підлягає до стягнення в судовому порядку. Крім того, відповідно до п. 4.4. рамкової угоди у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентами за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, за дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України). Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача-1 за рамковою угодою №FW103.881 від 03.07.2014, а саме за капітал у розмірі 143     435,39 грн. та за проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 4     476,09 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 10.2 угоди передбачено, що при порушенні встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну неуйстойку у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.      На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 10.2 рамкової угоди договору виникло право вимагати сплати неустойки, а саме – пені за порушення грошового зобов'язання. Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну повернення кредиту, господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування у розмірі 7     139,44 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд зазначає наступне. Згідно з статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1  між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки № 329753-ДПІ від 03.07.2014, відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник (п. 2.1. договору поруки). Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали     поруку,     відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести        ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до     ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачами не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати існуючої заборгованості, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у останніх обов'язку сплатити заявлений до стягнення борг. За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" в повному обсязі. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України     витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Сервіс"  (03061, м. Київ, прос. Відрадний 95, ідентифікаційний код 38050440) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" (03061, м. Київ, просп.. Відрадний, 95, ідентифікаційний код 37356672) на користь Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 А; ідентифікаційний код 21677333) заборгованість по капіталу у розмірі 143  435 (сто сорок три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 39 коп., заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом у розмірі 4   476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 09 коп., пеню у розмірі 7     139 (сім тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 2     325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 76 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 24.07.2018                        Суддя                                                                                                   Пукшин Л.Г.