Рішення

від 24.07.2018 по справі 910/6138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.07.2018 Справа №  910/6138/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит-Сервіс 2005"  (85401, Донецька обл., м. Селидове, вул. Гоголя 32) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міталхаус"  (02099, м. Київ, вул. Бориспільська 9) про стягнення 369 426,78 грн. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит-Сервіс 2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міталхаус" про стягнення 369 426,78 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №ВС67/16 від 29.09.2016 відповідач не здійснив оплати поставленого згідно видаткової накладної №1ВСД001539 від 30.09.2016 товару на загальну суму 369 426,78 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 369 426,78 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/6138/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзиви. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”. За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про  відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд   встановив. 29 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візит-Сервіс 2005" (надалі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міталхаус"  (надалі- покупцем, відповідачем) було укладено договір поставки №ВС67/16 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснити поставку покупцю, а покупець – прийняти і оплатити поставлений постачальником товар, перелік, асортимент ціна за одиницю якого вказана в Специфікації, що є Додатком № 1 до даного договору і його невід'ємною частиною. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі відповідної письмової заявки покупця, підписаної уповноваженим представником покупця і скріпленої печаткою покупця, складеної за спеціальною формою, наведеній у додатку №2 до даного договору з обов'язковим зазначенням: найменування  замовленого товару, його кількості і адреси доставки (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару постачальником здійснюється протягом трьох робочих днів з дня отримання постачальником письмової заявки покупця на поставку товару. Разом з товаром постачальник надає покупцю всі необхідні документи, супроводжуючі дану партію товару. Згідно з п. 5.1. договору товар відвантажується покупцю по ціні, встановленій на підставі Специфікації, згідно з конкретним заказом покупця. Пунктом 5.2. договору встановлено, що оплата поставленого за умовами даного договору товару здійснюється покупцем в гривні шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, виставленого постачальником. За даним договором можлива оплата шляхом внесення передоплати або відстрочки платежу на строк до 80 календарних днів. Заключні положення оплати сторони погоджують окремо в додатковій угоді до даного договору. Датою оплати рахунку вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (п. 5.3. договору). За умовами п. 5.4. договору загальна ціна договору складається з суми вартості партій товару, поставлених протягом строку дії даного договору. Відповідно до п.п. 8.1., 8.2 договору передбачено, що договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 369   426,78 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною між сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною №1ВСД001539 від 30.09.2016. За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свого зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 369   426,78 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов договору №ВС67/16 від 29.09.2016 була здійснена позивачем 30.09.2016 на загальну суму 369   426,78 грн., про що свідчить підписана з обох сторін та скріплена печатками видаткова накладна №1ВСД001539 від 30.09.2016, належним чином завідчена копія якої міститься у матеріалах справи. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2 договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару  на момент звернення позивача із позовом до суду настав. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № №ВС67/16 від 29.09.2016 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 369   426,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міталхаус"  (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 40448883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит-Сервіс 2005"  (85401, Донецька обл., м. Селидове, вул. Гоголя 32, ідентифікаційний код 33863533) заборгованість у розмірі 369   426 (триста шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 5   541 (п'ять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 40 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 24.07.2018                       Суддя                                                                                                                  Пукшин Л.Г.