Рішення

від 24.07.2018 по справі 910/6217/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/6217/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" (03065, м. Київ, прос. Комарова 42)

про стягнення 186 585,10 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про стягнення 186 585,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки №3781 від 01.09.2017 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 151 189,03 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10 294,62 грн., 3% річних у розмірі 2 410,62 грн. та пеня у розмірі 22 690,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6217/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

11.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що надані позивачем видаткові накладні не є достатніми доказами для підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язання за договором поставки № 3781 від 01.09.2018. Так, у зв'язку з неотриманням від позивача переліку документів необхідних для оплати товару, у відповідача відповідно до п. 2.2. договору не виникло підстав для оплати. Крім того, відповідач повідомляє, що надані позивачем копії накладних є нерозбірливими, тобто, з них неможливо прочитати ні вартість товару, ні підписи осіб, ні печатки підприємств. Також, відповідач зазначає про відсутність місця складання актів та не узгодженість місця поставки товару. У відзиві відповідач також звертає увагу, що товарно-транспортна накладна може підтверджувати тільки витрати щодо перевезення товарів, але аж ніяк відвантаження товару та виникнення зобов'язання відповідача здійснити оплату. У додатку до позовної заяви міститься клопотання відповідача про витребування оригіналів видаткових накладних.

Цією ж датою до господарського суду надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 суд залишити без задоволення заяву відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відмовив у клопотанні про витребування оригіналів письмових доказів.

18.06.2018 до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких позивач зазначає, що зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує проти отримання продукції від позивача, а посилання на оформлення видаткових накладних із незначними недоліками є спробою відповідача уникнути від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань. Крім того, про факт існування господарського зобов'язання, та його визнання, свідчить часткова оплата відповідачем видаткових накладних, які були оформлені аналогічно спірним. Також, посилання відповідача на відсутність заповнення в п. 2.4. договору графи Адреса складу покупця не спростовує той факт, що вказаний товар було отримано відповідачем та не впливає на обсяг його господарських зобов'язань перед позивачем. У запереченнях позивач зазначає, що не зазначення у видаткових накладних розшифровки підпису особи, що отримала товар не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійснені певної господарської операції.

Відповідач у строк, встановлений частиною 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду заперечення на відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 3781 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а покупець зобов'язаний прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 та 1.3 договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказується в накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, виконаних постачальником протягом всього терміну дії цього договору.

Згідно з пунктам 2.1, 2.2 та 2.3 договору постачання товару здійснюється в терміни погоджені сторонами. Постачальник зобов'язаний відправити покупцеві наступні документи:

- накладна;

- електронна податкова накладна, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідно до норм Податкового кодексу України;

- рахунок;

- сертифікат якості, санітарно-гігієнічний висновок, сертифікат про радіаційну безпеку на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, видаються на вимогу покупця.

Покупець зобов'язаний повернути постачальнику підписану накладну, а також направити оригінал доручення на особу, яка має повноваження отримувати та підписувати відповідні документи, впродовж 10 календарних днів з дати поставки. У випадку не направлення відповідних документів більше ніж на 30 календарних днів за раніше здійсненими поставками, постачальник має право призупинити наступне постачання товару до повного обміну документами.

За умовами пунктів 2.4 договору постачання товару за даним договором є DDP (відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010") склад покупця за адресою: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 103.

У відповідності до п. 3.1 договору при прийманні-здачі товару по кількості і якості сторони керуються Інструкціями П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" і П-7 від 25.04.1996 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" іншими нормативними документами. В разі виявленої невідповідності по кількості або якості при прийманні-здачі товару представники сторін складають двосторонній акт.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору покупець оплачує товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і накладній. Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п 8.1 договору).

За умовами пункту 8.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не заявить про припинення дії договору, він вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар загальною вартістю 221 718,72 грн., що був частково оплачений відповідачем у розмірі 51 055,85 грн., про що свідчить виписка із банківського рахунку позивача за 26.09.2017.

28 грудня 2017 року з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №1654 від 28.12.2017 з вимогою сплатити у 7-ми денний строк заборгованість за договором у розмірі 170 662,87 грн.

В рахунок задоволення вимог за вищевказаною претензією відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованість на загальну суму 19 473,84 грн. (платіжні доручення №631, №632 та №633 від 26.02.2018), що не заперечується відповідачем та підтверджується випискою із банківського рахунку позивача за 26.02.2018.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 151 189,03 грн. та підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що в період з вересня по жовтень 2017 року позивачем було здійснено поставку відповідачу товару, зокрема, за видатковими накладними:

- №170319 від 09.09.2017 на суму 5 142,85 грн.;

- №175538 від 15.09.2017 на суму 12 886,56 грн.;

- №179478 від 29.09.2017 на суму 28 885,12 грн. ;

- №186700 від 29.09.2017 на суму 14 262,48 грн.;

- №186609 від 29.09.2017 на суму 17 280,96 грн.;

- № 186619 від 02.10.2017 на суму 43 727,04 грн;

- №186943 від 02.10.2017 на суму 9467,04 грн.;

- №188355 від 03.10.2017 на суму 7618,80 грн.;

- №189616 від 03.10.2017 на суму 391,26 грн.;

- №193000 від 07.10.2017 на суму 10 307,90 грн.;

- 193062 від 07.10.2017 на суму 1 219,02 грн.

Вищезазначені видаткові накладні на загальну суму 151 189,03 грн. були підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив у повному обсязі оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за вищевказаними видатковими накладними у розмірі 151 189,03 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 151 189,03 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що оплата вартості товару залежить від надання позивачем товаророзпорядчих документів, оскільки відповідно до п. 5.2. договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком.

Також судом було встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається у момент його фактичного здобуття (отримання) (п.2.5. договору).

Таким чином, з аналізу положень договору вбачається, що зобов'язання відповідача здійснити оплату вартості товару виникло з моменту відвантаження та отримання ним поставленого товару.

Разом з тим, твердження відповідача про неотримання ним пакету документів не відповідає дійсності, оскільки наявні у матеріалах справи видаткові накладні завірені печаткою відповідача та засвідчені підписом керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" Мухортової Надії Олександрівни, яка в тому числі підписувала договір поставки №3781 від 01.09.2017, додаткову угоду № 1 від 01.09.2017 та інші видаткові накладні, які були оплачені відповідачем.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець зобов'язаний повернути постачальнику підписану накладну, а тому її наявність у відповідача підтверджує ті обставини, що вказані накладні були отримані ТОВ "Капрол Буд Груп", завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, а також повернуті на адресу постачальника.

Крім того, на підтвердження належного документального оформлення поставленого товару, позивачем надано зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які були складені та направлені на реєстрацію в день поставки позивачем товару.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про неузгодженість сторонами місця поставки товару, з огляду на відсутність зазначення у видаткових накладних місця поставки товару, оскільки ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час оформлення видаткових накладних - 11.06.2017) не передбачалася вимога зазначення місця поставки товару у видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається із наданої позивачем товарно-транспортної накладної №12541 від 29.09.2017 року автомобільним перевізником ФОП Онюшкіною Юлією Сергіївною на замовлення позивача здійснювалося перевезення товару за видатковими накладними № 179478 та № 186700 від 29.09.2017.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, товарно-транспортна накладна №12541 від 29.092017 підтверджує перевезення товару за видатковими накладними № 179478 та № 186700 від 29.09.2017 перевізником на користь вантажоодержувача ТОВ "Капрол Буд Груп". Після отримання підприємством товару, що підтверджується завіреними печаткою та особистим підписом керівника підприємства на видаткових накладних, у відповідача виникло господарське зобов'язання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, зазначені обставини та надані позивачем документи в повному обсязі спростовують доводи відповідача та підтверджують обсяг та зміст господарських операцій за видатковими накладними, а відтак і виникнення господарських зобов'язань відповідача перед ТОВ "Дебют-Центр".

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 22 690,83 грн., 3 % річних у розмірі 2 410,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 294,62 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі прострочення оплати товару вказаного в пункті 5.2 Договору терміну відстрочення платежу, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період оплати пені від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сума нарахованої до стягнення пені є меншою, ніж заявлено позивачем, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 22 690,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 10 294,62 грн.

В частині 3% річних суд частково задовольняє позовні вимоги, оскільки за перерахунком суду розмір останніх складає 2 410,60 грн., що на 0,02 коп. менше від заявленого позивачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр", з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" (03065, м. Київ, прос. Комарова 42, ідентифікаційний код 34000286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О, ідентифікаційний код 39421842) основну суму боргу у розмірі 151 189 (сто п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 294 (десять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 62 коп., 3 % річних у розмірі 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 60 коп., пеню у розмірі 22 690 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.