Рішення

від 10.07.2018 по справі 911/515/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/515/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гледфарм ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

прo стягнення 2 381 192,62 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Секретар судового засідання: Абраменко М.К.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гледфарм ЛТД (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (надалі - відповідач) прo стягнення 2 381192,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2018 року відкрито провадження у справі № 911/515/18, підготовче засідання призначено на 24.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 22.05.2018 року.

У зв'язку з лікарняним судді А.Ю. Кошика судове засідання, призначене на 22.05.2018 року не відбулося, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2018 року підготовче засідання у справі № 911/515/18 перенесено на 14.06.2018 року.

У підготовчому засіданні 14.06.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 14.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 14.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2018 року.

В судовому засіданні 10.07.2018 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 10.07.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 10.07.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гледфарм ЛТД (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (надалі - відповідач) 19.12.2014 року укладено Договір купівлі-продажу №93 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1.Договору Продавець (позивач) зобов'язується протягом часу дії Договору передавати у власність Покупцю (відповідачу) лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому - ОСОБА_3), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати ОСОБА_3.

Як зазначає позивач, він на виконання умов Договору систематично поставляв відповідачу ОСОБА_3. Зокрема, за період з 24.12.2014 року по 09.03.2017 року позивач поставив відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 113264262,24 грн., про що сторонами у дні передачі (поставки) ОСОБА_3 оформлялись видаткові накладні на відповідні партії, після чого позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату відповідних партій ОСОБА_3.

Згідно з даними останнього оформленого сторонами Акту звіряння за період січень 2016 року - листопад 2016 року станом на 30.11.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений по Договору ОСОБА_3 становила 2 064 247,46 грн.

За період після 01.12.2016 року до 10.03.2017 року позивач поставив відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 13 691 155,74 грн., що підтверджується доданими до позовних матеріалів копіями накладних, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору Покупець (відповідач) зобов'язується оплатити ОСОБА_3 на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати отримання ОСОБА_3.

Однак, відповідач в порушення умов Договору зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача ОСОБА_3 своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплативши товар лише частково. У зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість, яка на момент звернення до суду складає 1 879 195,77 грн. за накладними: 17758, 17824, 3284, 3303, 3309, 3312, 3336, 3337, що також підтверджується Довідкою по рахунку №26007012813917 з 01.01.2015 року по 26.02.2018 року.

Позивач 12.12.2017 року (за вих. №25/12) надсилав на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач в ході розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на відсутність визначених Договором обов'язкових документів на замовлення товару, що унеможливлює встановлення чи дійсно обсяги поставок, асортимент, за який позивач просить стягнути оплату, відповідають замовленням відповідача. Зазначив, що частина долучених до позову накладних не містять посади та повноважень особи-отримувача ТМЦ, відсутній відтиск мокрої печатки підприємства.

Щодо викладених у відзиві відповідача заперечень проти позову, суд зазначає, що відсутність заявок на отримання товару не спростовує факту поставки та обсягів фактично прийнятих відповідачем поставок згідно з підписаними накладними, тому не спростовує необхідності оплати отриманого товару. Крім того, дослідження заявок може мати значення у спорі щодо асортименту та комплектності товару. В разі ж фактичного прийняття товару в поставленому обсязі, Покупець є таким, що прийняв виконання замовлення як належне.

Щодо заперечень відповідача стосовно факту поставки товару, суд зазначає, що позивачем надано для огляду та долучено до матеріалів справи видаткові накладні, які свідчать про поставку товару та його прийняття відповідачем, які підписані повноважними представниками сторін.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача. При цьому, за наявності підпису уповноваженої на отримання товару особи та відтиску штампу, такий недолік накладної, як не зазначення посади, не спростовує факту отримання товару.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Таким чином, про виконання Постачальником замовлень Покупця свідчать факти прийняття Покупцем відповідних замовлень, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 1879195,77 грн. , як заявлено в позові, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 220861,69 грн. інфляційних втрат, 227929,45 грн. пені та 53205,71 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату ОСОБА_3 Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено, що пеня нарахована по кожній накладній окремо в залежності від настання строку оплати та фактичних сум прострочення за періоди прострочення, які не перевищують 6 місяців. Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачено п. 6.2. Договору.

Таким чином, вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована і підлягає задоволенню в заявленому розмірі 227929,45 грн.

Річні та інфляційні нараховані у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України по кожній накладній окремо в залежності від настання строку оплати та фактичних сум прострочення.

Таким чином, вимоги про стягнення річних та інфляційних правомірні і підлягають задоволенню в заявленій сумі 220861,69 грн. інфляційних втрат та 1 460,54 грн. 3% річних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 35717,89 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гледфарм ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко прo стягнення 2 381192,62 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гледфарм ЛТД (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 58, код 20075891) 1 879 195,77 грн. основного боргу, 220 861,69 грн. інфляційних втрат, 53 205,71 грн. річних, 227 929,45 грн. пені та 35717,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Ю. Кошик