Рішення

від 17.07.2018 по справі 918/310/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2018 р. Справа № 918/310/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі Коваль С.М., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акіра Оіл"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маранелло"

про стягнення в сумі 309 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з"явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акіра Оіл" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маранелло" в якому просить, посилаючись на порушення умов Договору оренди АЗС № 2012/17 від 20.12.2017 р., стягнути заборгованість у розмірі 309 000,00 грн., в т. ч. 220 000,00 грн. орендної плати та 89 000,00 грн. штрафу.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що між сторонами був укладений договір оренди АЗС № 2012/17 від 20.12.17р., на підставі яких Позивач надав в оренду будівлі операторських АЗС, однак взяті на себе зобов'язання щодо оплати оренди Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 220 000, 00 грн. Також Позивачем нараховано 89 000, 00 грн. штрафу за прострочення сплати орендних платежів, таким чином Позивач просить стягнути 309 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918310/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні 12.06.18р.

Ухвалою суду від 12.06.18р. підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 17.07.18р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.18р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задоволити.

У судове засідання 17.07.18р. не з'явився представник відповідача, відзиву на позов не надав. До господарського суду повернулись процесуальні документи суду із відміткою поштового відправлення "за закінченням встановленого строку зберігання".

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 16.05.2018р. та 12.06.18р. були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9, оф. 110.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштових повідомлень, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, судом вбачається, що останні було повернуто поштою суду у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акіра Оіл" (надалі-позивач, орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маранелло" (надалі-відповідач, орендар) укладено Договір оренди АЗС № 2012/17 (надалі-Договір), за умовою якого орендодавець передає, а Орендар, приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди будівлі операторської АЗС, які розташовані за адресами: Хмельницька область, Шепетівский район, с. Ленківці, вул. Миру, буд.1 (нежитлова будівля АЗС №2, площею 99 кв. метрів, з устаткуванням та обладнанням, на земельній ділянці площею 0,105 га ); Хмельницька область, Шепетівский район, с.Дубіївка, вул.Миру, буд.1-А (нежитлова будівля АЗС №5, площею 59,5 кв. метрів, з устаткуванням та обладнанням, на земельній ділянці площею 0,253 га ); Хмельницька область, Ізяславський район, с.Плужне, вул.Бортника, буд.61 (нежитлова будівля АЗС №2, площею 28,6 кв. метрів, з устаткуванням та обладнанням, на земельній ділянці площею 0,204 га ) (п. 1.1. Договору).

До Договору сторонами було укладено додаткові угоди, якими сторони визначили перелік нафтопродуктів для здійснення реалізації через орендовані АЗС та розмір щомісячної орендної плати за коритування трьома АЗС, які є предметом Договору, а саме з 01.01.18р. по 28.02.18 р. - Відповідач повинен був сплачувати 90 000, 00 грн. на місяць та з 01.03.18р. - 100 000, 00 грн. за місяць.

Відповідно до пункту 4.4. Договору Орендар вносить орендну плату за перший та останній місяць оренди протягом 5 (п'яти) банківських діб з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 4.7. Договору у випадку прострочення строків сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1 000, 00 грн. за кожен день прострочення. Таким чином, за умови прострочення строків сплати орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати разом із сумою нарахованого штрафу.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, а нарахування орендної плати-з моменту підписання Акту приймання-передання.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток юридичних осіб.

На виконання Договору майно було передано в оренду відповідно до умов Договору, про що був складений акт приймання-передачі від 01.01.18р.

Однак всупереч умовам Договору щодо своєчасності внесення орендних платежів, Відповідач тільки частково оплатив суму орендних платежів в розмірі 60 000, 00 грн.

Позивачем 21.02.18р. та 29.03.18р. на адресу Відповідача були направлені листи з вимогами погасити заборгованість зі сплати орендних платежів. Проте, сплати заборгованості Відповідачем здійснено не було.

Крім того, оскільки Відповідачем була прострочена сплата орендних платежів, Позивач направив лист про припинення Договору з початку березня 2018 року у відповідності до п. 5.5. Договору.

За інформацією Позивача, Відповідач залишив об'єкт оренди з 06.03.2018 року, не склавши акт повернення майна з оренди та не погасивши заборгованість з орендних платежів.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкти оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору частково сплатив на користь Позивача орендну плату в розмірі 60 000, 00 грн., в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість зі сплати 220 000, 00 грн. орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене та на підставі зібраних доказів у справі, суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 220 000, 00 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отримане в оренду майно, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 89 000, 00 грн. штрафу (60 000, 00 грн. штрафу за 60 днів прострочення сплати першого орендного платежу з 06.01.2018р. по 06.03.2018р. та 29 000, 00 грн. за 29 днів прострочення сплати орендного платежу за період з 06.02.2018р. по 06.03.2018р.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що пунктом 4.7. Договору сторони передбачили нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 000, 00 грн. за кожен день прострочення строків сплати орендної плати і що суд встановив те, що наведене підтверджено матеріалами справи та Відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Позивача про стягнення 89 000, 00 грн. штрафу за прострочення сплати орендних платежів.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що Позивач довів належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення 220 000, 00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та 89 000, 00 грн. штрафу, а Відповідач не спростував їх, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 220 000, 00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та 89 000, 00 грн. штрафу за період з 06.01.2018р. по 06.03.2018р. та з 06.02.2018р. по 06.03.2018р.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маранелло" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9, оф. 110, код ЄДРПОУ 41738651) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акіра Оіл" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 116, офіс 2, код ЄДРПОУ 40145819) основної заборгованості в сумі 220 000, 00 грн., штрафу в розмірі 98 000, 00 грн. та 4 635, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.