Рішення

від 18.07.2018 по справі 917/390/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 року Справа № 917/390/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диз-Сервіс+", 51905, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Астраханська, 135

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв майдану, буд. 82, офіс 3

про стягнення 2 438 638,31 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 18.07.2018 року.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" 2 103 500,00 грн. - основного боргу, 266 939,31 грн. - інфляційних втрат, 68 199,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим він вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення інфляційних витрат, 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем надані письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2017 року, в яких зазначено, що СМР, згідно з переліком, було направлено відповідачеві, однак жодної реакції не було.

Представник відповідача 11.01.2018 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2017 року по даній справі, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись зокрема, що всупереч умов договору від 21 березня 2012 року про надання транспортних послуг при транспортуванні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 16, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні позивач не надав відповідачу оригінали примірників товарно-транспортних накладних CMR з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів за період з 31.08.2015 р. до 31.12. 2015 р. та за період з 07.10.2016 р. по 20.10.2016 р., що зумовило ненастання строку виконання замовником зобов'язання по оплаті наданих послуг перевезення вантажів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, проаналізувавши висновок суду касаційної інстанції, викладений в постанові від 13.11.2017 року по даній справі, судом встановлено наступне.

21 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диз-Сервіс+" (позивач, виконавець) укладений договір про надання транспортних послуг при транспортуванні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 16 (договір).

Додатковою угодою № 1 від 18 листопада 2014 року сторони внесли зміни до п. 9.1. договору.

За п. 9. 1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2014 р.) даний договір діє до 31.12.2016 року.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався доставити передані відповідачем вантажі в пункти призначення в терміни, вказані Замовником у заявках та передати їх особам, зазначеним Замовником (одержувачам), а Замовник зобов'язався належним чином сплачувати вартість здійснених перевезень вантажів в розмірах і на умовах, визначених Договором (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що взаємовідносини сторін ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України, а також Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 р., Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що на кожне окреме завантаження оформлюється Заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами договору були погоджені наступні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом до Договору: № 652 від 31.08.2015 року; № 653 від 31.08.2015 року; № 739 від 05.10.2015 року; № 740 від 05.10.2015 року; № 742 від 05.10.2015 року; № 780 від 12.10.2015 року; № 779 від 12.10.2015 року; № 781 від 12.10.2015 року; № 790 від 15.10.2015 року; № 803 від 19.10.2015 року; № 804 від 19.10.2015 року; № 806 від 19.10.2015 року; № 805 від 19.10.2015 року; № 807 від 19.10.2015 року; № 812 від 21.10.2015 року; № 813 від 22.10.2015 року; № 825 від 26.10.2015 року; № 826 від 26.10.2015 року; № 827 від 26.10.2015 року; № 828 від 26.10.2015 року; № 829 від 26.10.2015 року; № 830 від 26.10.2015 року; № 833 від 28.10.2015 року; № 836 від 29.10.2015 року; № 835 від 29.10.2015 року; № 847 від 02.11.2015 року; № 848 від 02.11.2015 року; № 849 від 02.11.2015 року; № 865 від 05.11.2015 року; № 851 від 02.11.2015 року; № 852 від 04.11.2015 року; № 868 від 10.11.2015 року; № 869 від 10.11.2015 року; № 870 від 10.11.2015 року; № 875 від 11.11.2015 року; № 876 від 11.11.2015 року; № 882 від 12.11.2015 року; № 883 від 12.11.2015 року; № 888 від 16.11.2015 року; № 889 від 16.11.2015 року; № 890 від 16.11.2015 року; № 891 від 16.11.2015 року; № 892 від 16.11.2015 року; № 895 від 19.11.2015 року; № 906 від 25.11.2015 року; № 907 від 25.11.2015 року; № 908 від 25.11.2015 року; № 909 від 25.11.2015 року; № 918 від 01.12.2015 року; № 921 від 02.12.2015 року; № 922 від 02.12.2015 року; № 923 від 02.12.2015 року; № 154 від 07.10.2016 року; № 171 від 13.10.2016 року; № 167 від 13.10.2016 року; № 175 від 13.10.2016 року; № 180 від 20.10.2016 року, якими обумовлено найменування Вантажовідправника, Перевізника, маршрут, найменування та вагу вантажу, марку та номер автомобіля, дату, пункт навантаження та розвантаження вантажу, вартість перевезення.

Заявки були погоджені та скріплені печатками замовника (ТОВ "Агропродекспорт") та виконавця (перевізника) - ТОВ "Диз-Сервіс +".

За умовами договору, підтвердженням факту надання послуги являється оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів (п. 2.4 Договору).

На виконання вищезазначених транспортних заявок, позивачем було здійснено міжнародні перевезення вантажу відповідача з місць завантаження на території України (м. Гадяч, Полтавська область, смт. Білогір'я, Хмельницька область) до м. Мінськ (Республіка Білорусь).

Даний факт підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, а саме: № 325900 від 31.08.2015 р. (до заявки № 652 від 31.08.2015 р.), № 325882 від 31.08.2015 р. (до заявки № 653 від 31.08.2015 р.), 325461 від 05.10.2015 р. (до заявки № 739 від 05.10.2015 р.), № 325911 від 05.10.2015 р. (до заявки № 740 від 05.10.2015 р.), № 323333 від 05.10.2015 р. (до заявки № 742 від 05.10.2015 р.), № 335847 від 12.10.2015 р. (до заявки № 780 від 12.10.2015 р.), № 325846 від 12.10.2015 р. (до заявки № 779 від 12.10.2015 р.), № 325845 від 12.10.2015 р. (до заявки № 781 від 12.10.2015 р.), № 325844 від 15.10.2015 р. (до заявки № 790 від 15.10.2015 р.), 325835 від 20.10.2015 р. (до заявки № 803 від 19.10.2015 р.), № 325411 від 20.10.2015 р. (до заявки № 806 від 19.10.2015 р.), № 325833 від 20.10.2015 р. (до заявки № 805 від 19.10.2015 р.), № 325842 від 20.10.2015 р. (до заявки № 807 від 19.10.2015 р.), № 325841 від 21.10.2015 р. (до заявки № 812 від 21.10.2015 р.), № 325834 від 20.10.2015 р. (до заявки № 804 від 19.10.2015 р.), № 325836 від 22.10.2015 р. (до заявки № 813 від 22.10.2015 р.), № 325837 від 26.10.2015 р. (до заявки № 825 від 26.10.2015 р.), № 323334 від 26.10.2015 р. (до заявки № 827 від 26.10.2015 р.), № 325829 від 30.10.2015 р. (до заявки № 826 від 26.10.2015 р.), № 325840 від 27.10.2015 р. (до заявки № 828 від 26.10.2015 р.), № 325839 від 27.10.2015 р. (до заявки № 829 від 26.10.2015 р.), № 325827 від 27.10.2015 р. (до заявки № 830 від 26.10.2015 р.), № 325838 від 26.10.2015 р. (до заявки № 836 від 29.10.2015 р.), № 325828 від 29.10.2015 р. (до заявки № 833 від 28.10.2015 р.), № 325830 від 30.10.2015 р. (до заявки № 835 від 29.10.2015 р.), № 325832 від 03.11.2015 р. (до заявки № 848 від 02.11.2015 р.), № 325831 від 02.11.2015 р. (до заявки № 847 від 02.11.2015 р.), № 323337 від 06.11.2015 р. (до заявки № 865 від 05.11.2015 р.), № 325416 від 04.11.2015 р. (до заявки № 852 від 04.11.2015 р.), № 325417 від 03.11.2015 р. (до заявки № 849 від 02.11.2015 р.), № 324404 від 10.11.2015 р. (до заявки № 870 від 10.11.2015 р.), № 325826 від 10.11.2015 р. (до заявки № 868 від 10.11.2015 р.), № 324402 від 11.11.2015 р. (до заявки № 876 від 11.11.2015 р.), № 324401 від 11.11.2015 р. (до заявки № 875 від 11.11.2015 р.), № 325868 від 03.11.2015 р. (до заявки № 851 від 02.11.2015 р.), № 324406 від 10.11.2015 р. (до заявки № 869 від 10.11.2015 р.), № 325825 від 13.11.2015 р. (до заявки № 882 від 12.11.2015 р.), № 325477 від 13.11.2015 р. (до заявки № 883 від 12.11.2015 р.), № 3244008 від 16.11.2015 р. (до заявки № 890 від 16.11.2015 р.), № 324411 від 17.11.2015 р. (до заявки № 888 від 16.11.2015 р.), № 324412 від 17.11.2015 р. (до заявки № 889 від 16.11.2015 р.), № 322812 від 19.11.2015 р. (до заявки № 891 від 16.11.2015 р.), № 322818 від 19.11.2015 р. (до заявки № 892 від 16.11.2015 р.), № 324407 від 19.11.2015 р. (до заявки № 895 від 19.11.2015 р.), № 324432 від 26.11.2015 р. (до заявки № 909 від 25.11.2015 р.), № 325867 від 26.11.2015 р. (до заявки № 908 від 25.11.2015 р.), № 325886 від 26.11.2015 р. (до заявки № 907 від 25.11.2015 р.), № 325884 від 26.11.2016 р. (до заявки № 906 від 25.11.2015 р.), № 324405 від 03.12.2015 р. (до заявки № 918 від 01.12.2015 р.), № 325862 від 03.12.2015 р. (до заявки № 921 від 02.12.2015 р.), № 325863 від 03.12.2015 р. (до заявки № 923 від 02.12.2015 р.), № 325861 від 03.12.2015 р. (до заявки № 922 від 02.12.2015 р.), № 325422 від 07.10.2016 р. (до заявки № 154 від 07.10.2016 р.), № 325424 від 13.10.2016 р. (до заявки № 171 від 13.10.2016 р.), № 324490 від 13.10.2016 р. (до заявки № 167 від 13.10.2016 р.), № 324427 від 20.10.2016 р. (до заявки № 180 від 20.10.2016 р.), № 324474 від 13.10.2016 р. (до заявки № 175 від 13.10.2016 р.).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що підставою для оплати послуг Замовником є оригінал підписаного Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу в двох примірниках і оригінали інших додаткових документів, зазначених в заявці.

Як встановлено судом, заявки відповідача, на які посилається позивач в позовній заяві, не містять в собі посилання на необхідність складання будь-яких інших документів в підтвердження факту надання послуги.

Згідно п. 5.3 Договору, строк оплати послуг Виконавця складає до 10 днів з моменту отримання Замовником документів, зазначених в пункті 5.2. даного Договору.

Факт надання відповідачу послуг за Договором на суму 2 103 500,00 грн. підтверджується актами наданих послуг: № 90 від 24.09.2015 р., № 91 від 24.09.2015 р., № 99 від 09.10.2015 р.; №100 від 09.10.2015 р.; № 101 від 12.10.2015 р.; № 102 від 16.10.2015 р.; № 103 від 16.10.2015 р.; № 104 від 19.10.2015 р.; № 105 від 20.10.2015 р.; № 108 від 22.10.2015р.; № 109 від 22.10.2015 р.; № 110 від 22.10.2015 р.; № 111 від 22.10.2015 р.; № 112 від 24.10.2015 р.; № 113 від 24.10.2015 р.; № 114 від 24.10.2015 р.; № 115 від 29.10.2015 р.; № 116 від 29.10.2015 р.; № 117 від 29.10.2015 р.; №118 від 29.10.2015 р.; № 119 від 30.10.2015 р.; № 120 від 30.10.2015 р.; № 124 від 02.11.2015 р.; № 125 від 02.11.2015 р.; № 126 від 05.11.2015 р.; № 127 від 05.11.2015 р.; № 128 від 05.11.2015 р.; № 129 від 09.11.2015 р.; № 130 від 09.11.2015 р.; № 131 від 09.11.2015 р.; № 132 від 09.11.2015 р.; № 136 від 13.11.2015 р.; № 137 від 13.11.2015 р.; № 138 від 13.11.2015 р.; № 139 від 13.11.2015 р.; № 140 від 13.11.2015 р.; № 141 від 15.11.2015 р.; № 142 від 15.11.2015 р.; № 145 від 20.11.2015 р.; № 146 від 20.11.2015 р.; № 147 від 20.11.2015 р.; № 148 від 23.11.2015 р.; № 149 від 23.11.2015 р.; № 150 від 23.11.2015 р.; № 154 від 28.11.2015 р.; № 155 від 28.11.2015 р.; № 156 від 28.11.2015 р.; № 157 від 30.11.2015р.; № 161 від 05.12.2015 р.; № 162 від 05.12.2015 р.; № 163 від 05.12.2015 р.; № 164 від 05.12.2015 р.; № 68 від 10.10.2016 р.; № 72 від 19.10.2016 р.; № 74 від 21.10.2016 р.; № 75 від 23.10.2016 р.; № 73 від 19.10.2016 р., в яких зазначено дату завантаження, маршрут перевезення та державні номери автомобіля/причепа, яким було здійснене перевезення, який співпадає з державними номерами транспортних засобів, зазначеними у відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

Вказані акти підписані обома сторонами в особі керівників, скріплені печатками підприємств без жодних зауважень, та свідчать про надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з перевезення вантажів на загальну суму 2 103 500,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 22.02.2017 року вих. № 8, від 28.12.2016 року вих. № 52, від 26.02.2016 року вих. № 9 про оплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу. Однак, доказів належного реагування та надання відповідей на вказані претензії з боку відповідача суду не пред'явлено.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вчасно та в повному обсязі не здійснив розрахунок за надані послуги, чим порушив умови укладеного договору, таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 2 103 500,00 грн., що ним не заперечується.

У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 2 103 500,00 грн. - основного боргу, 266 939,31 грн. - інфляційних втрат, 68 199,00 грн. - 3% річних.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевізник (позивач) взяв на себе зобов'язання доставити наданий йому замовником (відповідачем) вантаж і видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язався сплатити за одержані послуги з перевезення обумовлену договором плату (пункти 1.1, 1.2 Договору).

З аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами по справі склалися правовідносини з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, оскільки всі перевезення щодо оплати вартості яких подано позов, були здійснені з території України в пункт призначення в Республіці Білорусь - місто Мінськ.

Згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006 року № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (Конвенція).

За змістом статті 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін.

У відповідності до статті 9 Конституції України, частини 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України, тому вона підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин.

В частині 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, складання та підписання сторонами по справі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких були додані позивачем до позовної заяви, в яких вантажовідправником був зазначений відповідач, а перевізником -позивач, свідчать про укладення сторонами по справі договорів перевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до вимог Конвенції.

На підставі проведеного аналізу положень Договору, судом встановлено, що сторони погодили істотні умови Договору, врахування та виконання яких є обов'язковим як безпосередньо для сторін, так і для третіх осіб, в тому числі органів, що уповноважені вирішувати спори між сторонами з приводу виконання умов Договору.

Так, сторонами в Договорі погоджено істотні умови щодо обов'язку позивача надати відповідачу оригінали визначених в Договорі документів і щодо особливих умов початку відліку строку оплати за наданні послуги, перебіг якого за згодою сторін визначається моментом виконання Перевізником обов'язку по наданню Замовнику визначених в Договорі оригіналів документів, оформлених за результатом надання відповідних послуг.

До пояснень позивача, що наявність підписаних сторонами без зауважень актів приймання-передачі наданих послуг без своєчасно наданих чи належним чином неоформлених відповідно до умов Договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) дає можливість сплатити грошові кошти за відповідні послуги перевезення вантажу, суд ставиться критично, оскільки акти наданих послуг лише свідчать про надання відповідних послуг своєчасно та належним чином, а відсутність своєчасно наданих чи належним чином оформлених відповідно до умов Договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) не спричиняє виникнення підстав для оплати наданих послуг, оскільки сторони у п. 5.2 Договору погодили умови, що підставою для оплати послуг замовника є оригінал підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу, а також перевізника та митних органів в двох примірниках та інші додаткові документи, зазначені в заявці на перевезення, а строк оплати послуг виконавця складає 10 днів з моменту отримання замовником вищевказаних документів (пункт 5.3 Договору).

Відповідач стверджує, що позивач не надав і по день розгляду даної справи вчасно та належним чином оформлені відповідно до вимог договору оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних CMR з відміткою вантажоодержувача, перевізника та митних органів за період з 31.08.2015 р. до 31.12. 2015 р. та за період з 07.10.2016 р. по 20.10.2016 р., що зумовлює ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення.

Крім цього, відповідачем зазначено, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 16 та 44 Податкового кодексу України податковий облік ведеться на підставі первинних документів.

Відповідно до вимог підпункту 44.1 пункту 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутність первинних документів унеможливлює належне здійснення бухгалтерського та податкового обліку, а також формування показників податкової звітності.

Крім того, судом враховано зауваження колегії суддів Вищого господарського суду України, викладене в постанові по даній справі від 13.11.2017 р., зі змісту якого випливає висновок, що само по собі підписання відповідачем актів наданих послуг без зауважень та претензій не може підтверджувати отримання замовником від перевізника оригіналів CMR-накладних, оскільки в цих актах не фіксується факт отримання оригіналів CMR-накладних у 2-ох примірниках.

Згідно з п. 5.3 Договору строк оплати послуг виконавця складає 10 днів з моменту отримання замовником документів, зазначених в п. 5.2 Договору, та до яких відносяться в сукупності: акт приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоотримувачів про приймання вантажу в 2-ох примірниках і оригінали інших додаткових документів, зазначених в заявці.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо строку виконання обов'язку відповідача по оплаті послуг - протягом 10 днів після отримання актів приймання-передачі наданих послуг та двох примірників оригіналів CMR-накладної в їх сукупності. Тобто початку перебігу терміну виконання обов'язку замовника оплатити надані послуги має передувати виконання перевізником обов'язку з направлення контрагенту не лише актів приймання-передачі наданих послуг, а й оригіналів CMR-накладних (ч. 1 статті 613 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивачем не надано доказів надсилання чи безпосереднього вручення відповідачу оригіналів CMR-накладних як до, так і після підписання керівниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, прийшов до висновку, що перевізник не довів факт виконання свого обов'язку по передачі замовнику належним чином оформлених CMR-накладних, а, отже, перебіг 10 денного строку, передбаченого п. 5.3 Договору, не розпочався, з цього й слідує не доведеність факту настання прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості наданих перевізником послуг.

В зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, якими спростовується твердження відповідача про ненастання передбаченого п. 5.3 Договору 10-денного строку виконання ним зобов'язання з оплати послуг, суд доходить до висновку про його ненастання, оскільки початок його перебігу, погоджений сторонами Договору, розпочинається з передачею перевізником замовнику двох примірників (оригіналів) товарно-транспортних накладних (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, у вказаній нормі Цивільного кодексу України закріплено право сторін самостійно встановлювати в договорі істотні умови, які є обов'язковими для сторін та третіх осіб під час його виконання.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що надання позивачем всіх передбачених договором первинних документів, в тому числі й оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, перевізника та митних органів, є обов'язковою умовою, визначеною сторонами Договору, для початку перебігу строку виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення.

З наявних у матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) за період з 31.08.2015 р. до 31.12. 2015 р. та за період з 07.10.2016 р. по 20.10.2016 р., наданих відповідачем, разом з листом вих. № 47 від 20.11.2017 року, вбачається, що були відправлені відповідачеві копії, а не оригінали вищевказаних документів. Даний факт підтверджується також довідкою пошти м. Гадяч.

Враховуючи вищенаведені умови чинного в Україні законодавства та Договору (пункт 5.2, пункт 5.3), недоведеність щодо надання позивачем відповідачу належним чином оформлених відповідно до положень Договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) за період з 31.08.2015 р. до 31.12. 2015 р. та за період з 07.10.2016 р. по 20.10.2016 р., доведеність відповідачем заперечення отримання від позивача оригіналів документів, зокрема, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) за вищевказаний період, суд всебічно, повно і об'єктивно встановивши обставини справи, перевіривши доводи сторін, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення та надавши їм належну юридичну оцінку, проаналізувавши відповідні положення чинного в Україні законодавства та Договору з урахуванням правової позиції Вищого господарського суд України, викладеної в постанові від 13.11.2017 р. по даній справі, приходить до висновку про ненастання за Договором строків оплати за послуги перевезення, надані позивачем відповідачу за вищевказаний період, а отже, й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача по справі.

При цьому недоведеність факту отримання замовником оригіналів CMR-накладних, унеможливлює достеменне встановлення моменту, з якого настає прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих перевізником послуг, що як наслідок, виключає обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, нарахованих кредитором з січня 2016 р. по лютий 2017 р. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74-77, 86, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.07.2018 року.

Суддя Білоусов С. М.