Рішення

від 24.07.2018 по справі 811/1628/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1628/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09.11.2017 №Ш-21627/0-15207/0/6-17 та від 07.12.2017 №Ш-22816/0-16092/0/6-17, якими йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, а також зобов'язати відповідача затвердити даний проект та зобов'язати відповідача прийняти рішення про передачу йому у власність такої земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.05.2017 відповідачем видано наказ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. На виконання вказаного розпорядження ним було замовлено та виготовлено проект землеустрою. Однак, відповідачем, з необґрунтованих та непередбачених законом підстав, відмовлено йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

Відповідачем, через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки, при розгляді наданого позивачем проекту землеустрою встановлено, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів. Також вказав, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку, передбачають втручання суду в діяльність суб'єкта владних повноважень, а тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі (51-52).

У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.59).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.58).

Зважаючи на викладене, у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2017 відповідачем прийнято наказ №11-4376/14-17-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, в тому числі - 2,00 га пасовища, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.5).

За замовленням позивача, приватним підприємством "Геопроект" було розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність зазначеної земельної ділянки (а.с.9-39), який був погоджений експертом державної експертизи (а.с.32).

Відповідна земельна ділянка з кадастровим номером 3522287400:02:000:5313 пройшла державну реєстрацію 30.10.2017, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.42-44).

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (а.с.38, 39).

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, листами від 09.11.2017 №Ш-21627/0-15207/0/6-17 та від 07.12.2017 №Ш-22816/0-16092/0/6-17, відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та зобов'язати відповідача затвердити даний проект.

Так, в листі від 09.11.2017 №Ш-21627/0-15207/0/6-17 відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, повідомив, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: акт приймання передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376; додати свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки згідно п.3.1 вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №65 від 11.02.2016, а саме забезпечувати регулярність повірок засобів вимірювальної техніки відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , статті 17 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність ; відсутні відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до п.6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075 та пп.8 п.4 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, ст.18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» ; відсутні відомості про інженера-геодезиста, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» (а.с.40).

Згідно листа від 07.12.2017 р. №Ш-22816/0-16092/0/6-17 відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, повідомив, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування привести у відповідність до ст.50 Закону України «Про землеустрій» . Також, зазначено, що позивачем не усунуто зауваження до проекту землеустрою, зазначені у листі відповідача від 09.11.2017 №Ш-21627/0-15207/0/6-17 (а.с.41).

Не погоджуючись з наданими відповідями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Приписами ст.50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Також, частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб'єкту звернення строк для їх усунення.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що акт приймання передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376; додати свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки згідно п.3.1 вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №65 від 11.02.2016; відсутні відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до п.6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075 та пп.8 п.4 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, ст.18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» ; відсутні відомості про інженера-геодезиста, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» .

При цьому, відповідачем, у наданій відповіді не конкретизовано, в чому полягає невідповідність акту приймання передачі межових знаків на зберігання Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376.

У свою чергу, ст.50 Закону України Про землеустрій містить вичерпний перелік, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначеною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань відповідно до вимог постанови Постанови КМУ від 13 липня 1998 року № 1075, якою затверджено Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, як того вимагав відповідач по справі.

Відповідно до п.1 вказаної Постанови КМУ №1075 вимоги Порядку обов'язкові для виконання всіма юридичними особами незалежно від форм власності та фізичними особами, в тому числі нерезидентами України, які використовують апаратуру СРНС.

Разом з тим, ст. 50 Закону України Про землеустрій не містить відсилочних норм до інших нормативно-правових актів та не встановлює вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою.

До того ж, відповідач, відмовляючи позивачу, не звернув увагу, на те, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, який було розроблено приватним підприємством "Геопроект", містить відомості, про відсутність яких зазначено в оскаржуваній відмові (а.с.9-10).

Таким чином викладені відповідачем у листах від 09.11.2017 р. №Ш-21627/0-15207/0/6-17 та від 07.12.2017 р. №Ш-22816/0-16092/0/6-17 мотиви для відмови не містять, передбаченої ч.13 ст.123, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд визнає такі рішення відповідача протиправними.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, а також прийняти рішення про передачу йому у власність даної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Установлений статтею 123 Земельного кодексу України порядок передачі в користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема у разі формування нових земельних ділянок, передбачає обов'язок відповідного суб'єкту землеустрою перевірити відповідність поданих проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, матеріалів їх погоджень, матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на відповідність їх вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема статті 50 Закону України «Про землеустрій» , статті 186-1 Земельного кодексу України, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, тощо.

За результатами такої перевірки та у разі відповідності поданої землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою, а в протилежному випадку рішення про відмову у затвердженні проекту.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання земельної ділянки у власність за проектом землеустрою щодо її відведення, установленого статтями 118, 123, 186-1 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою (якими є лише невідповідність проекту та матеріалів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів), повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у власність позивачу.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.9, 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 297-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (25011, м. Кропивницький, пров. Аджамський, 31, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ( 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, викладені у листах від 09.11.2017 р. №Ш-21627/0-15207/0/6-17 та від 07.12.2017 р. №Ш-22816/0-16092/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3