Рішення

від 19.07.2018 по справі 927/392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/392/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТГ

вул. Бориса Кротова, 31, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс

пров. Свободи, 1, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., 16000

про стягнення 62085 грн 98 коп.

За участю:

представник позивача: не прибув (ОСОБА_1 довіреність № б/н від 06.07.2018 представник - присутня 11.07.2018)

представник відповідача: не прибув

У судовому засіданні 19.07.2018 на підставі ч.1, 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю СТГ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс про стягнення 62085,98 грн, а саме: 49000,00грн боргу, 6858,30 грн пені нарахованої за період з 20.01.2018 по 23.05.2018, 6227,68грн тридцять відсотків річних за період з 20.01.2018 по 23.05.2018 за договором №2505/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 25.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виконання умов договору, як перевізником, що підтверджується на його думку СМR та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №17.10-05 від 17.10.2017, №09.11-04 від 09.11.2017, №15.11-04 від 15.11.2017, №17.11-03 від 17.11.2017. Позивач стверджує, що у відповідності до умов договору було надано рахунки на оплату послуг, а саме рахунок: №09/10/17-10 від 09.10.2017, №23/10/17-05 від 23.10.2017, №03/11/17-04 від 03.11.2017 та №03/11/17-05 від 03.11.2017 на загальну суму 97000,00грн, які оплачені відповідачем частково на суму 48000,00грн. Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2505/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 25.05.2016, у зв'язку з чим заборгованість відповідача 49000,00грн.

Ухвалою господарського суду від 30 травня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/392/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20 червня 2018 року об 11 год.00хв.

Позивач звернувся до суду із заявою від 06.06.2018 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій просив суд забезпечити проведення судового засідання 20 червня 2018 року об 11:00 год по справі №927/392/18 в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Дніпропетровському апеляційному господарському суду, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2018 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції враховуючи ту обставину, що за даними системи Бронювання відеоконференцзв'язку майданчик для проведення відеоконференцзв'язку Дніпропетровського апеляційного господарського суду, визначеного представником позивача як суд, який має забезпечити проведення відеоконференції по даній справі, був заброньованим у період з 11:00 до 12:00 20.06.2018. Окрім того, судом було зазначено, що в ухвалі суду від 30.05.2018 про відкриття провадження у справі №927/392/18 позивачу вказано надати для огляду оригінали доданих до позовної заяви доказів в копіях. На дату подання позивачем заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду оригінали вказаних документів позивачем не надані. Проведення відеоконференції позбавляє можливості учасника процесу, який за допомогою відеоконференції бере участь у засіданні суду, надати на огляд суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, брати участь в огляді наданих іншою стороною документів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2018 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшло 15.06.2018 до суду з порушенням вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання зазначеного клопотання, а саме за чотири дні до судового засідання.

Ухвали від 11.06.2018 та від 15.06.2018 направлені сторонам рекомендованою кореспонденцією.

В судове засідання 20.06.2018 уповноважені представник сторін не прибули.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400039864047, №1400039861366, відповідно.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2018 судове засідання відкладено на 11.07.2018. Ухвала від 20.06.2018 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 11.07.2018 не прибув.

Відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400039911274.

В судовому засіданні 11.07.2018 представником позивача подано клопотання від 11.07.2018, за підписом представника позивача по довіреності ТОВ СТГ ОСОБА_1, в якому позивач просить в разі ухвалення рішення по справі на користь позивача включити до судових витрат, покладених на відповідача витрати ТОВ СТГ на правничу допомогу АО КД-ГРУП у розмірі 5100,00 грн. Зокрема в клопотанні зазначено, що окрім понесених витрат у розмірі судового збору за подання позовної заяви, ТОВ СТГ понесло додаткові судові витрати, які були здійснені після подання відповідного позову, але пов'язані безпосередньо з розглядом даної справи та не могли бути враховані при орієнтовному розрахунку судових витрат. Позивач зазначає, що з метою отримання правничої допомоги щодо ведення даної справи та для представництва інтересів позивача у судових засіданнях, ТОВ СТГ уклало договір №06/07/18-01 про надання правової допомоги від 06.07.2018 з ОСОБА_2 об'єднанням КД-ГРУП , за яким за правову допомогу при розгляді справи та за участь у судових засіданнях по справі АО КД-ГРУП отримало плату у розмірі 5100,00грн. На підтвердження вказаної суми за договором позивач до матеріалів справи надає копію договору №06/07/18-01 про надання правової допомоги від 06.07.2018, посадочний документ 07F4-083А-0001, посадочний документ 0FF4-083С-0001, посадочний документ D7F4-090F-0001, проїзний документ на автобус №4491207, документ на оплату проживання у готелі, копія наказу №09-07/18 про відрядження ОСОБА_1 від 09.07.2018, копію платіжного доручення №444 від 09.07.2018. Суд долучив клопотання від 11.07.2018 з доданими до нього документами до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено перерву до 19.07.2018 10:30, про що позивач повідомлений під розписку .

Ухвала повідомлення від 11.07.2018 направлена на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання 19.07.2018 не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.07.2018 та розпискою представника позивача.

Від позивача надійшло клопотання від 13.07.2018 про залучення до матеріалів справи оригіналу чеку поштового відправлення та опису вкладення про направлення відповідачу копії клопотання від 11.07.2018 про відшкодування судових витрат із доданими до нього документами, яке було подано до суду під час судового засідання, яке відбулося 11.07.2018. Клопотання позивача від 13.07.2018 з додатками залучено судом до матеріалів спраи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400040489691.

Згідно із п.1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гепард Транс (експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТГ (перевізник, позивач) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №2505/1 (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до заявок Експедитора, а Експедитор зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, перевезення виконуються відповідно до умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), інших міжнародних угод.

У пункті п. 2.3 договору сторони погодили, що експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються перевізнику факсом або електронною поштою заявки на перевезення вантажів. У заявці повідомляється: дата і точну адресу навантаження/розвантаження; - відомості про вантаж; вага брутто, обсяг; - необхідний рухомий склад; - сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення; митниці перетину кордону, замовні фірми з обробки вантажів на прикордонних переходах; - контактні телефони відповідального за виконання заявки; - вартість вантажу; - додаткові інструкції.

Заявка підписується уповноваженою особою експедитора (п. 2.4 договору).

За умовами пунктів 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання, і буде діяти по 31 грудня 2016 року. Після підписання цього договору, всі переговори втрачають юридичну силу, а підписані раніше договори які регулюють відносини сторін по перевезеннях вантажів припиняють свою дію. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання даного договору, то термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний рік. Факсова копія цього договору має юридичну силу оригіналу.

Позивачем та відповідачем не надано суд доказів про розірвання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №2505/1 від 25.05.2016 або про припинення його дії, у зв'язку з чим суд доходить висновку про продовження дії договору до 31.12.2017.

Сторони у п. 2.5 договору встановили, що заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови договору.

Згідно з п. 3.2. договору експедитор оплачує перевізнику вартість перевезення відповідно до узгоджених ставок.

Згідно заявки №0510-1 від 05.10.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування відповідач замовив у позивача послуги з перевезення по маршруту м. Боржомі (Грузія) - м.Одеса (Україна), відповідно до якої: адреса завантаження та дата - 09.10.2017 Боржомі, вул.Тори 39, завод №1 ИДС Грузія, фірма одержувач ИДС Україна, адреса розвантаження - Одеса, відповідно ЦМР, 16.10.2017; номер автопоїзда - Вольво АЕ3615 СІ АЕ8443 ХТ Карась ОСОБА_3; примітка - 22000 грн 15 б.д. після отримання оригіналів документів; факсимільна копія дійсна. Заявка підписана експедитором та перевізником, скріплена відтисками печаток обох сторін.

На виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №0510-1 від 05.10.2017, позивачем завантажено 21001,50 кг мінеральної води Боржомі у м.Боржомі 09.10.2017, який в подальшому доставлено одержувачу - ПАТ Індустріальні і дистрибуційні системи . Вантаж доставлено до місяця розвантаження, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 09.10.2017.

Також позивачем подано до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17.10-05 від 17.10.2017 щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса автомобіль НОМЕР_1 на суму 22000,00 грн із ПДВ., який підписаний позивачем та скріплений його печаткою, податкову накладну №42 від 17.10.2017, квитанцію №1 від 15.11.2017 з інформацією про доставлення податкової накладної №42 від 17.10.2017 до центрального рівня Державної податкової служби України 14.11.2017, рахунок №09/10/17-10 від 09.10.2017 на суму 22000,00 грн щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса АЕ3615 СІ АЕ8443ХТ.

Згідно заявки №3010-1 від 30.10.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування відповідач замовив у позивача послуги з перевезення по маршруту м. Боржомі (Грузія) - м.Одеса (Україна), відповідно до якої: адреса завантаження та дата - 01.11.2017, Боржомі, вул.Тори, 39, завод №1 ИДС Грузія, фірма одержувач ИДС Україна, адреса розвантаження - Одеса, відповідно ЦМР, 08.11.2017; номер автопоїзда Даф АЕ5893ЕМ, АЕ9996ХР ОСОБА_4, примітка - 25000 грн 15 б.д. після отримання оригіналів документів. Заявка підписана експедитором та перевізником, скріплена відтисками печаток обох сторін.

На виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №3010-1 від 30.10.2017 позивачем завантажено 19404,00 кг мінеральної води Боржомі у м.Боржомі 01.11.2017, який в подальшому доставлено одержувачу - ПАТ Індустріальні і дистрибуційні системи . Вантаж доставлено до місяця розвантаження автомобіль НОМЕР_2/АЕ9705ХТ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 876554 від 01.11.2017.

Також позивачем подано до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №09.11-04 від 09.11.2017 щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса автомобіль НОМЕР_3 на суму 25000,00 грн із ПДВ, який підписаний позивачем та скріплений його печаткою, податкову накладну №24 від 09.11.2017, квитанцію №1 від 01.12.2017 з інформацією про доставлення податкової накладної №24 від 09.11.2017 до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2017, рахунок №23/10/17-05 від 23.10.2017 на суму 25000,00 грн щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса АЕ9223 СК АЕ 9705 ХТ.

Згідно заявки №3010-2 від 30.10.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування відповідач замовив у позивача послуги з перевезення по маршруту м. Боржомі (Грузія) - м.Одеса (Україна), відповідно до якої: адреса завантаження та дата - 01.11.2017, Боржомі, вул. Тори,39, завод №1 ИДС Грузія 01.11.2017, фірма одержувач ИДС Україна, номер автопоїзда ДАФ АЕ1226 НА, АЕ0641 ХТ Борисов ОСОБА_5, адреса розвантаження - Одеса, відповідно ЦМР 08.11.2017, примітка - 25000 грн 15 б.д. після отримання оригіналів документів. Заявка підписана експедитором та перевізником, скріплена відтисками печаток обох сторін.

На виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №3010-2 від 30.10.2017 позивачем завантажено 19404,00 кг мінеральної води Боржомі у м.Боржомі 06.11.2017, який в подальшому доставлено одержувачу - ПАТ Індустріальні і дистрибуційні системи . Вантаж доставлено до місяця розвантаження, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 06.11.2017.

Також позивачем подано до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №15.11-04 від 15.11.2017 щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса автомобіль НОМЕР_4 на суму 25000,00 грн із ПДВ, який підписаний позивачем та скріплений його печаткою, податкову накладну №39 від 15.11.2017, квитанцію №1 від 01.12.2017 з інформацією про доставлення податкової накладної №39 від 15.11.2017 до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2017, рахунок №03/11/17-04 від 03.11.2017 на суму 25000,00 грн щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса АЕ1226 НА АЕ0641 ХТ

Згідно заявки №3010-1 від 30.10.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування відповідач замовив у позивача послуги з перевезення по маршруту м. Боржомі (Грузія) - м.Одеса (Україна), відповідно до якої: адреса завантаження та дата - 01.11.2017, Боржомі, вул.Тори, 39, завод №1 ИДС Грузія, фірма одержувач ИДС Україна, адреса розвантаження - Одеса, відповідно ЦМР, 08.11.2017; номер автопоїзда Даф АЕ5893ЕМ, АЕ9996ХР ОСОБА_4, примітка - 25000 грн 15 б.д. після отримання оригіналів документів. Заявка підписана експедитором та перевізником, скріплена відтисками печаток обох сторін.

На виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №3010-1 від 30.10.2017 позивачем завантажено 21108,10 кг мінеральної води Боржомі у м.Боржомі 04.11.2017, який в подальшому доставлено одержувачу - ПАТ Індустріальні і дистрибуційні системи . Вантаж доставлено до місяця розвантаження автомобіль НОМЕР_5/АЕ 9996ХР, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 04.11.2017.

Також позивачем подано до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17.11-03 від 17.11.2017 щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса автомобіль НОМЕР_6 на суму 25000,00 грн із ПДВ, який підписаний позивачем та скріплений його печаткою, податкову накладну №50 від 17.11.2017, квитанцію №1 від 16.12.2017 з інформацією про доставлення податкової накладної №39 від 15.11.2017 до центрального рівня Державної податкової служби України 15.12.2017, рахунок №03/11/17-05 від 03.11.2017 на суму 25000,00 грн щодо надання транспортних послуг в міжнародному сполученні Боржомі-Одеса АЕ5893ЕМ АЕ9996ХР .

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за виконувані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу експедитором грошових коштів на рахунок перевізника, якщо інше обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15-ти днів з дня їх отримання експедитором, якщо інший термін оплати не зазначений у заявці. При перерахуванні сум фрахту, оплату комісійних банку здійснює експедитор.

Таким чином позивачем надано відповідачу послуг з перевезення вантажу на загальну суму 97000,00грн.

По закінченні перевезення перевізник надає експедитору оригінал рахунку, товарно-транспортну накладну з відмітками одержувача вантажу, акт виконаних робіт та податкову накладну (п. 5.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснено часткову оплату за договором 15.12.2017 в сумі 5000,00 грн та 18.12.2017 в сумі 5000,00 грн, що підтверджується випискою банку з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №09/10/17-10 від 09.10.2017 .

Позивачем направлено 29.12.2017 на адресу відповідача претензію від 28.12.2017 №28/12/17, в якій просить сплатити суму боргу в розмірі 87000,00 грн протягом 15 днів з моменту направлення даного листа. До претензії додано копії рахунків на оплату №09/10/17-10 від 09.10.2017, №23/10/17-05 від 23.10.2017, №03/11/17-04 від 30.11.2017, №03/11/17-05 від 03.11.2017 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.12.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.12.2017, фіскальним чеком від 29.12.2017 зі ШКІ №4900700338555. Претензія отримана відповідачем 04.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900700338555.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем, після отримання претензії від 28.12.2017 №28/12/17, було здійснено часткову оплату за договором, так 18.01.2018 сплачено 5000,00 грн, що підтверджується випискою банку з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №09/10/17-10 від 09.10.2017 , крім того, згідно платіжних доручень №3188 від 23.01.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №09/10/17-10 від 09.10.2017 , №3326 від 06.04.2018 на суму 3000,00 грн, з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №09/10/17-10 від 09.10.2017 , №3218 від 02.02.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 , №3246 від 13.02.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 , №3269 від 21.02.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 , №3333 від 11.04.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 , №3367 від 25.04.2018 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 .

З огляду на викладене суд доходить висновку, що до звернення позивача до суду відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за договором на загальну суму 48000,00 грн.

Суд зазначає, що проведення оплати з посиланням на рахунки позивача також свідчить про їх отримання відповідачем.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Незважаючи на те, що акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не були підписані відповідачем, здійснення часткової оплати наданих послуг на підставі рахунків та надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні з відміткою одержувача про отримання вантажу свідчить про фактичне прийняття відповідачем цих послуг.

З огляду на умови п. 2.5 договору, відповідно до якого пріоритет при розбіжності умов договору та заявки, мають умови договору та за наявності доказів направлення рахунків одночасно з претензією та їх отримання відповідачем 04.01.20018, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний виконати умови договору по оплаті наданих йому послуг з перевезення вантажу по рахункам №09/10/17-10 від 09.10.2017, №23/10/17-05 від 23.10.2017, №03/11/17-04 від 30.11.2017, №03/11/17-05 від 03.11.2017 у строк 19.01.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг перевезення в повному обсязі не оплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49000,00 грн, що заявлено позивачем в позовній заяві.

Відповідачем вимоги позивача не оспорено та не спростовано на час розгляду справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 5000,00 грн платіжним дорученням № 3456 від 01.06.2018 з призначенням платежу: Часткова оплата згідно рах. №03/11/17-05 від 03.11.2017 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що на час розгляду справи відповідачем самостійно сплачено 5000,00грн боргу і спір в цій частині між сторонами врегульований, провадження в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив, що у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення заборгованості на суму 5000,00 грн, сума заборгованості відповідача складає 44000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 6858,30 грн пені за період прострочення з 20.01.2018 по 23.05.2018.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору за прострочення в оплаті рахунків експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 6829,07 грн, за період прострочення грошового зобов'язання з 20.01.2018 по 23.05.2018, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання грошового зобов'язання, а отже нарахування пені повинно проводитись з урахуванням оплати відповідача, на суму, яка зменшувалась у зв'язку з проведенням відповідачем часткових оплат. Таким чином, у стягненні 29,23грн пені має бути відмовлено.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовами договору передбачено інший розмір процентів річних, що не суперечить приписам Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 6227,68 грн 30% річних за період прострочення з 20.01.2018 по 23.05.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 6200,55 грн, за період прострочення грошового зобов'язання з 20.01.2018 по 23.05.2018, з аналогічних з проведенням нарахування пені підстав, оскільки позивач нараховує відсотки річних на день оплати, який не входить в період прострочення, а отже нарахування процентів річних повинно проводитись на зменшену оплатою суму боргу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача 44000 грн 00 коп. боргу, 6829 грн 07 коп. пені, 6200 грн 55 коп. 30 процентів річних.

В стягненні з відповідача 29 грн 23 коп. пені та 27 грн 13 коп. річних має бути відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат які складаються з суми судового збору 1762,00 грн.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано договір про надання правової допомоги №06/07/18-01, укладений 06.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТГ (клієнт) та ОСОБА_2 об'єднанням КД-ГРУП , згідно з умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язується відповідно до умов даного договору надати клієнту правову допомогу, зокрема, Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання забезпечити участь представника клієнта під час розгляду Господарським судом Чернігівської області позовної заяви клієнта по справі №927/392/18, розгляд якої призначено на 11.07.2018 о 10 год. 20хв. (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

За приписами п. 4.1. договору про надання правової допомоги вартість послуг за цим договором становить 5100,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію наказу ОСОБА_2 об'єднання КД-ГРУП №09-07/18 від 09.07.2018 про відрядження ОСОБА_1 помічника адвоката та копію платіжного доручення №444 від 09.07.2018 на суму 5100,00 грн з призначенням платежу за надання правової допомоги за дог №06/07/18-01 від 06.07.2018, рах. №1 від 06.07.2018 , посадочний документ №000В3Е71-07F4-083А-0001, від 06.07.2018 на суму 562,86 грн, посадочний документ №000В3Е71-0FF4-083С-0001 від 06.07.2018 на суму 31,89 грн, посадочний документ №000В3Е71-D7F4-090F-0001 від 06.07.2018 на суму 458,65 грн, проїзний документ на автобус №4491207 на суму 100,00 грн, рахунок-фактура №СФ-0001539 від 10.07.2018 та фіскальний чек від 10.07.2018 на суму 600,00 грн на проживання в готелі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судові засідання адвокат ОСОБА_2 об'єднання КД-ГРУП жодного разу, у тому числі 11.07.2018 не прибув. Інтереси позивача в судовому засіданні 11.07.18 представляв представник ОСОБА_1 за довіреністю позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю СТГ від 06.07.2018 №б/н, а не адвокат.

Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, відповідно до ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України до витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, належать витрати на професійну правничу допомогу саме адвоката, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Позивачем не надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги адвокатом, свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, розрахунок витрат на правничу допомогу, акт виконаних робіт, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором від 06.07.2018, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами надання правничої допомоги у сумі 5100,00 грн адвокатом ОСОБА_2 об'єднання КД-ГРУП , а отже такі витрати не підлягають розподілу між сторонами по справі та відповідно до включення їх до складу судових витрат, які покладаються на відповідача.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165-167, п.2 ч.1 ст. 231, ст. 232, 233, 236-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СТГ до Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс про стягнення 62085грн98коп задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №927/392/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТГ до Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс в частині стягнення 5000грн00коп. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс (пров. Свободи, 1, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., ідентифікаційний код 39382882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТГ (вул. Бориса Кротова, 31, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., ідентифікаційний код 35679714) 44000грн00коп. боргу, 6829 грн 07 коп. пені, 30% річних у сумі 6200грн55коп., 1760грн40коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю СТГ у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард Транс 29 грн 23 коп. пені, 30% річних у сумі 27 грн 13 коп., витрат на правничу допомогу у сумі 5100 грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 24.07.2018.

Суддя Н.Ю.Книш