Рішення

від 03.07.2018 по справі 453/233/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/233/18

№ провадження 2/453/257/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Курницької В.Я.

за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.,

в розгляді справи беруть участь:

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_4 - 28.02.2018 року звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 86 251, 80 доларів США в гривневому еквіваленті на дату ухвалення рішення. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами у справі Договору позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 06.07.2013 року за № 592, у строк, змінений сторонами у Договорі від 08.12.2014 року про внесення змін до Договору безпроцентної позики грошей, посвідченому приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, відповідач усю суму коштів не повернув, відтак, станом на час подання позову сума неповерненої позики склала 47 000, 00 доларів США. На вказану суму позивачем нараховано відсотки за користування коштами у сумі 33 766, 30 доларів США та 3% річних у сумі 5 485, 50 доларів США.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13.03.2018 року у справі відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання засідання призначено на 13.04.2018 року.

Підготовче засідання відкладалось на 18.05.2018 року, на 04.06.2018 року та на 08.06.2018 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 18.05.2018 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 08.06.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 20.06.2018 року.

Судове засідання відкладалось на 02.07.2018 року з підстав, викладених в ухвалі Сколівського районного суду Львівської області від 20.06.2018 року .

У відзиві на позовну заяву від 12.04.2018 року відповідач з наведеними позивачем фактичними обставинами та правовими підставами позову не погодився, зазначив, що 06.12.2016 року між сторонами укладено другий договір про внесення змін до Договору безпроцентної позики грошей, в якому встановлено строк повернення позики - до Великодня 2017 року. Крім того, посилається на те, що в травні 2017 року в готелі Дністер у м. Львові повернув позивачеві частину позики, а саме 7 500, 00 доларів США, що може бути підтверджено свідками, натомість позивач, всупереч умовам п. 10 Договору безпроцентної позики, розписки про отримання вказаної суми не надав, у зв'язку з чим відповідачем, у відповідності до умов, погоджених у п. 12 Договору безпроцентної позики від 06.07.2013 року, і було затримано виконання грошового зобов'язання в сумі 39 500, 00 доларів США. Додатково наголошує на безпроцентному характері Договору позики від 06.07.2013 року. На підставі наведеного просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до нього, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики за необґрунтованістю.

У відповіді на відзив від 14.05.2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_7 - з відзивом відповідача на позовну заяву категорично не погодився. Зазначив, що зміни до основного договору в частині строку виконання зобов'язання вносилися лише один раз - 08.12.2014 року, оскільки розписка від 06.12.2016 року не відповідає формі основного договору. Крім того, спростовує твердження відповідача про повернення останнім ОСОБА_4 7 500, 00 доларів США у травні 2017 року, наголошуючи, що такі обставини не можуть доводитися показаннями свідків. Зазначає представник позивача і про безпідставність посилань відповідача на необґрунтованість нарахування процентів, оскільки вважає, що оскільки ОСОБА_8 у встановлений строк кошти не повернув, то за весь період безпідставного використання таких коштів зобов'язаний сплатити проценти.

У запереченні на відповідь на відзив від 04.06.2018 року відповідач послався на ч.ч. 1, 4 ст. 545 ЦК України, п.п. 10, 12 Договору безпроцентної позики грошей від 06.07.2013 року, зазначивши, що на його письмову вимогу до ОСОБА_4 від 06.04.2018 року про видачу розписки на суму 7 500, 00 доларів США, отриманих в травні 2017 року, позивач не надала жодної відповіді, чим, на думку відповідача, визнала обставину щодо повернення їй вказаних коштів.

У поясненні щодо позову від 06.06.2018 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5, підтвердила обставини, наведені відповідачем у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Крім того, на виконання вимог ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 08.06.2018 року, ОСОБА_4 17.06.2018 року на адресу суду скеровано власноручно написану заяву, в якій позивач визнала те, що під час перебування в Україні дійсно неодноразово зупинялася в готелі Дністер у м. Львові, як визнала і той факт, що у вказаному готелі неодноразово зустрічалась з відповідачем у справі, однак, категорично заперечила твердження відповідача про повернення їй 7 500, 00 доларів США в травні 2017 року. При цьому наголосила, що на кожну повернену суму давала ОСОБА_2 розписку, одночасно він розписувався, робив приписки про згоду з сумою боргу на так званому календарі повернення боргу. Крім того, повідомила, що оригінали Договору безпроцентної позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 06.07.2013 року за № 592, а також Договору від 08.12.2014 року про внесення змін до Договору безпроцентної позики грошей, посвідченому приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 будуть надані її представником суду для огляду в засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, а також відповідач та його представник підтримали свої доводи та заперечення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви належним чином засвідченої копії Договору безпроцентної позики грошей від 06.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 592 (а.с. 14-15), оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, згідно з п. 1 такого позивач, ОСОБА_4 (Позикодавець за договором), передала у власність відповідача, ОСОБА_2 (Позичальник за договором), а відповідач прийняв у власність від позивача грошові кошти в сумі 1 630 000, 00 грн., що є еквівалентом 200 000, 00 доларів США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладення такого договору, тобто станом на 06.07.2013 року, та зобов'язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше ніж через один рік та п'ять місяців з моменту укладення даного договору, тобто до 06.12.2014 року.

У п. 4 вказаного Договору сторонами погоджено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві суму позики, визначену у п. 1 даного договору, без сплати процентів.

Крім того, на підставі долученої до матеріалів справи належним чином посвідченої копії Договору від 08.12.2014 року про внесення змін до Договору безпроцентної позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1777 (а.с. 16), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, судом встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем сторонами було змінено та встановлено обов'язок Позичальника повернути Позикодавцеві суму грошових коштів, яка була предметом Договору безпроцентної позики грошей, в строк до 01.05.2015 року. Згідно із п. 2 Договору від 08.12.2014 року, всі інші умови Договору безпроцентної позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського нотаріального округу ОСОБА_6, 06.07.2013 року, реєстровий номер 592, залишено без змін.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії календаря повернення боргу ОСОБА_8, відповідність якої оригіналу встановлено судом в судовому засіданні (а.с. 17), свої зобов'язання за вищевказаними Договорами відповідач в повному обсязі не виконав. Як вбачається із напису, вчиненого 06.12.2016 року власноручно відповідачем в нижній частині вказаного календаря, ОСОБА_2 зобов'язався повернути залишок боргу у сумі 47 000, 00 доларів США до свята Паски 2017 року (кілька днів перед святом).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із таких підстав визначено договори та інші правочини.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі аналізу наведених норм чинного матеріального права, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано наявності у нього заборгованості за договором позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47 000, 00 доларів США та 3% річних у сумі 5 485, 50 доларів США в гривневому еквіваленті на дату ухвалення судового рішення є піставними та обгрунтованими.

Щодо посилань відповідача, викладених у відзиві та запереченні, на те, що в травні 2017 року в готелі Дністер у м. Львові ним повернено позивачеві частину позики, а саме 7 500, 00 доларів США, про що позивачем, всупереч умовам п. 10 Договору безпроцентної позики, не надано розписки, то суд зазначає таке.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який є водієм відповідача у справі і з яким останній під'їжджав до готелю Дністер , засвідчив, що дійсно вказана поїздка мала місце, так само як і відповідачем озвучувались наміри віддати позивачу відповідну суму коштів, однак, самого факту передавання свідок не бачив.

Показання допитаного в якості свідка відповідача у справі суд оцінює критично, оскільки такий є зацікавленим в результаті вирішення спору.

Не бере до уваги суд також посилання відповідача як на доказ повернення позивачеві в травні 2017 року частини грошових коштів на розписку від 10.04.2017 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 90), з якої вбачається, що ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_10 за договором позики грошові кошти в сумі 7 500, 00 доларів США без нарахування процентів за користування ними та зобов'язався повернути ці кошти до 10.04.2019 року.

Беручи до уваги непідтвердженість належними та допустимими доказами самого факту повернення відповідачем позивачеві в травні 2017 року частини суми позики у розмірі 7 500, 00 доларів США, не може бути взяте до уваги і твердження відповідача, викладене у відзиві, щодо того, що позивач, всупереч умовам п. 10 Договору безпроцентної позики, розписки про отримання вказаної суми не надав, у зв'язку з чим відповідачем, у відповідності до умов, погоджених у п. 12 Договору безпроцентної позики від 06.07.2013 року, і було затримано виконання грошового зобов'язання в сумі 39 500, 00 доларів США.

З аналогічних підстав суд не бере до уваги і посилання відповідача, наведене у запереченні на відповідь на відзив, про фактичне визнання позивачем обставин щодо повернення частини коштів у травні 2017 року з огляду на ненадання позивачем відповіді на письмову вимогу відповідача від 06.04.2018 року про видачу розписки на суму 7 500, 00 доларів США, отриманих в травні 2017 року.

Згіно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведене належними та допустимими доказами факту повернення позивачу в травні 2017 року 7 500, 00 доларів США.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 33 766, 30 доларів США відсотків за користування коштами, то судом встановлено таке.

Як зазначено вище, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що і в самій назві договору (Договір безпроцентної позики грошей) від 06.07.2013 року, і в п. 4 вказаного договору сторонами чітко встановлено безпроцентний характер наданої позивачем відповідачу позики, суд констатує, що має місце встановлення інших, ніж передбачено законодавцем у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, умов, що прямо дозволено цією ж статтею. Крім того, суд наголошує, що волевиявлення сторін на укладення договору позики без сплати процентів, не ставиться під сумнів, серед іншого, і у зв'язку із укладенням сторонами нотаріально посвідченого договору, в той час як законодавством такої вимоги щодо форми договору позики не передбачено.

Щодо посилань представника позивача, викладених у відповіді на відзив, про обов'язок позичальника сплатити проценти за весь період безпідставного використання таких коштів, тобто після спливу строку, на який надавалася позика, то суд звертає увагу на таке.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені висновки щодо застосування вищевказаних норм права викладені у Постанові Верховного суду від 10.04.2018 року, а відтак суд, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує такі при вирішенні даного спору.

Щодо долученої до матеріалів справи копії гарантійного зобов'язання від 04.07.2015 року (а.с. 18), в якому фактично встановлено розмір процентів від суми позики у розмірі 10% річних, то суд такий до уваги не бере з таких міркувань.

Згідно із ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зважаючи на те, що Договір безпроцентної позики грошей від 06.07.23013 року укладено сторонами в письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого, то і зміни до такого договору можуть бути вчинені виключно у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, а відтак, надане відповідачем 04.07.2015 року в письмовій формі гарантійне зобов'язання жодним чином не може змінювати умов основного Договору, в тому числі в частині встановлення його відплатності та розміру процентів від суми позики.

З аналогічних міркувань, а саме щодо невідповідності форми змін формі основного Договору, суд не бере до уваги і посилання відповідача на внесення сторонами змін до Договору безпроцентної позики грошей від 06.07.2013 року в частині строку повернення коштів шляхом фіксування такого строку 06.12.2016 року в календарі погашення боргу ОСОБА_8.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позикипідлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 47 000, 00 доларів США та 3% річних у сумі 5 485, 50 доларів США в гривневому еквіваленті на дату ухвалення судового рішення. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 33 766, 30 доларів США процентів за період безпідставного користування коштами - в позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як роз'яснено у п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом,обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Судовий збір, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід покладати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позикизадоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1 376 694 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 67 копійок (що є гривневим еквівалентом 52 785, 50 доларів США на дату ухвалення судового рішення), з яких 1 232 810 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок - сума основного боргу за договором позики, 143 884 (сто сорок три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 67 копійок - 3% річних від простроченої суми .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 5 391 (п'ять тисяч триста дев'яносто одну) гривню 66 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка ОСОБА_11 Федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ОСОБА_11 Федерації, АДРЕСА_1, останнє зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_2;

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Третя особа: ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.07.2018 року.

Суддя Сколівського районного

суду Львівської області ОСОБА_12