Рішення

від 23.07.2018 по справі 905/984/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.2018 Справа № 905/984/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккра» , за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національного банку України, про стягнення заборгованості по відсоткам и штрафним санкціям за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 у розмірі 285348 грн.07 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2С.(за довіреністю);

від відповідача - не з'явились;

від третьої особи - не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккра» про стягнення заборгованості у сумі 285348 грн.07 коп.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «Аккра» умов Договору кредиту № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 та просить стягнути заборгованість по відсоткам та штрафним санкціям за період з 04.08.2015 по 02.05.2018, з яких:

сума заборгованості по простроченим відсоткам - 273 834,26 грн.;

пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 10 150,93 грн.;

сума 3% річних від суми прострочених відсотків - 1 362,88 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/984/18 та залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України. Підготовче судове засідання призначено на 18.06.2018.

Ухвалою суду від 04.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2018.

У судове засідання з'явився представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву у інший спосіб не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За висновками суду, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Пунктом 4 ст.122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккра» є: 83102, місто Донецьк, вул.. Стадіонна, 22.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції 31.05.2018, 22.06.2018, 12.07.2018 на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/2637/17, призначеного на 18.06.2018, 04.07.2018, 23.07.2018 відповідно.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (далі - АТ Дельта Банк , Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аккра (далі - ТОВ Аккра , Відповідач, Позичальник) було укладено Договір кредиту № КЮ-ВКЛ- 2017228 (далі - Кредитний договір) (а.с.47-49).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Згідно п. 1.1.1. Кредитного договору, надання Кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окрема - Транш , а у сукупності - Транші , в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 285 000,00 гривень (Двісті вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) зі сплатою процентів за користування Кредитом в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 08 липня 2015 року включно, на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.1.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом, визначеного в п. 1.1.1. цього Договору, процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 35% річних, та починає застосовуватися до взаємовідносин Сторін за цим Договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за Кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за Кредитом. При цьому Сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування Кредитом по цьому Договору не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом на залишок заборгованості за Кредитом (непогашену суму Кредиту / Траншу) за фактичну кількість днів користування Кредитом / Траншем, за методом "факт / факт» , тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці (28,29,30,31) та році (365/366). При розрахунку процентів враховується день наданій та не враховується день погашення Кредиту / Траншу (п.2.2.1 Кредитного Договору).

Моментом (днем) повернення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій, передбачених Договором, вважається день зарахування грошових коштів Позичальника на Рахунок, зазначений в п. 2.3. цього Договору (п.2.4 Кредитного Договору).

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту/Траншу, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти і комісії, передбачені цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором (п.8.3 Кредитного Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками Сторін без зауважень та засвідчений їх печатками.

З матеріалів справи вбачається, що АТ Дельта Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконало повністю, надавши 11.09.2013 Позичальнику грошові кошти в сумі 285 000,00 гривень, що підтверджується виписками по рахункам.

Проте Позичальник в порушення умов Кредитного договору не здійснює платежі в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим позивач вимушений звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ Аккра за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 по відсоткам та штрафним санкціям за період з 04.08.2015 по 02.05.2018 на загальну суму 285 348,07 гривень, з яких:

сума заборгованості по простроченим відсоткам - 273 834,26 грн.;

пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 10 150,93 грн.;

сума 3% річних від суми прострочених відсотків - 1 362,88 грн.

За своєю правовою природою договір № 11319162000 від 21.03.2008 є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 та ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не подано суду документального підтвердження виконання ним зобов'язань у порядку і строки, обумовлені у кредитному договорі № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013

Факт видачі відповідачу кредиту по Договору № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 підтверджується матеріалами справи. Доказів, які спростовують доводи позивача відповідачем не надані.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позивачем надані банківські виписки, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем суми заборгованості за період з 04.08.2015 по 02.05.2018 по простроченим відсоткам у розмірі 273 834,26 грн.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував. З урахуванням встановленого, суд вважає, що вимоги про стягнення суми заборгованості за період з 04.08.2015 по 02.05.2018 по простроченим відсоткам у розмірі 273 834,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного сторонами договору № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 щодо повернення заборгованості за Кредитом в термін встановлений пунктом 1.1.1 цього Договору

З огляду на несвоєчасність повернення заборгованості за Кредитним договором позивачем нараховано три відсотки річних від суми прострочених відсотків у розмірі 1 362,88 грн. за період з 04.08.2015 по 02.05.2018.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, суд вважає, що відповідач є порушником грошового зобов'язання, тому наявні підстави для застосування до нього правових наслідків, встановлених ст. 625 ЦК України, у вигляді трьох процентів річних від суми прострочених відсотків.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми заборгованості по простроченим відсоткам та 3% річних від суми прострочених відсотків, керуючись вимогами пункту 4.1 Кредитного договору № КЮ-ВКЛ-2017228 позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з 04.08.2015 по 02.05.2018 у сумі 10 150,93 грн.

Дослідивши обставини справи щодо заявленої позивачем вимоги в цій частині, суд дійшов до висновку про наступне.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 Цивільного кодексу України, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Одночасно, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 - денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» , згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк, де згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на день винесення рішення проводить свою господарську діяльність відповідач, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем норми статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Оскільки Кредитний договір № КЮ-ВКЛ-2017228 укладений до 1 січня 2018 року, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що після 1 січня 2018 року за погодженням Сторін вносилися зміни до цього Договору в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій, то суд вважає неправомірним нарахування та пред'явлення до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 04.08.2015 по 02.05.2018 у сумі 10 150,93 грн. та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача повному обсязі, отже позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до ТОВ «Аккра» про стягнення заборгованості у сумі 285 348,00 грн. підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позову, витрати пос платі судового збору у сумі 4127,96 грн. покладаються на ТОВ «Аккра» .

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккра» , за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національного банку України, про стягнення заборгованості по відсоткам и штрафним санкціям за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017228 від 10.09.2013 у розмірі 285348 грн.07 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккра» (83102, Донецька область, м. Донецьк, вул.. Стадіонна, 22, код ЄДРПОУ 31535247) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 (01133, м.Київ, вул..Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) суму заборгованості по простроченим відсоткам у розмірі 273 834 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн..26 коп., суму 3% річних від суми прострочених відсотків у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн..88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 96 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов