Рішення

від 24.07.2018 по справі 909/263/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/263/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. секретар судового засідання Михайлюк А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_1,

юрид. адреса: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133;

фактична адреса: б-р Дружби Народів, буд.38, м. Київ, 01014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-партнер"", вул. Старозамкова, буд.2, м.Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 203552,13. грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.05.2018) - представник;

від відповідача: не з'явився,

встановив: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_1, звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп -партнер" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 203552,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.04.2018 . Подальший рух справи відображено в ухвалах справи.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Повідомлення про вручення поштового відправлення поверталися з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

В силу ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві, при цьому вказує на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 162/К-08 від 28.03.2008, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 203552,13грн., із них: сума заборгованості по простроченим відсоткам за кредитом - 178677,46 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6024,89 грн., сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 850,52 грн., сума заборгованості за простроченою комісією - 17407,28грн., сума пені за несвоєчасну сплату комісії -591,98грн. Матеріально-правовою підставою позову визначені ст.ст. 526,525,530,612,625,1049 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між ТОВ Український промисловий банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Віп-персона (позичальник) 28.03.2008 укладений Кредитний договір №162/к-08.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, банк надав позичальнику кредит в грошовій формі в сумі 200 000,00 грн. Процентна ставка 19,0% річних.

В силу п. 4.1 договору, повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої п.1.1. цього договору. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за кредитом, банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7 цього договору.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромбанк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк 02.07.2010 укладено Договір про передачу активів Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості (купівлі-продажу прав вимоги за кредитами), відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ Укрпромбанк передає (відступає) АТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ Дельта Банк замінює ТОВ Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ Укрпромбанк до АТ Дельта Банк прав вимоги до боржників, до АТ Дельта Банк переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ Укрпромбанк ) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору про передачу активів, ОСОБА_3 у власність І переходять (відступаються) права вимоги за договорами визначеними в п.3.1. цього Договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до умов Договору про передачу активів ТОВ Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості та ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язаннях Позичальника за Кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство Дельта Банк набуло статусу нового кредитора за Кредитним договором № 162/К-08 від 28 березня 2008 року.

В порушення вищезазначених умов Кредитного договору, Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого у 2011 році АТ Дельта Банк подано до господарського суду Івано-Франківської області позовну заяву про стягнення з ТОВ ВІП -Партнер заборгованості за Кредитним договором № 162/К-08 від 28 березня 2008 року у розмірі 340 081, 69 грн. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2011 року по справі № 5010/1908/2011-9/71 позовні вимоги АТ Дельта Банк до ТОВ ВІП -Партнер про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 162/К-08 від 28.03.2008 року в сумі 340 081, 69 грн., в тому числі: 200 000 грн. - суми заборгованості; 5 321, 62 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 110 424, 81 грн. - суми заборгованості за відсотками; 7 475, 02 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків; 15 776 грн. - комісії; 1 084, 24 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії задоволені в повному обсязі.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за

Відповідно до п. 4.6 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п.п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 30 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Пункт 8.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та /або комісій Позичальник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У разі нецільового використання Кредиту Позичальник сплачує ОСОБА_3 штраф у розмірі 25% від суми Кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Відповідно до п.п. 8.3 у випадку невиконання Позичальником вимог п. 6.1.5 цього договору, Позичальник сплачує ОСОБА_3 штраф у розмірі 0,1 % від суми Кредиту.

Враховуючи вищевказане, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 162/К-08 від 28.03.2008 року, (без врахування основної суми заборгованості вже стягнутої у судовому порядку) у сумі 203 552 (двісті три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 13 копійок за період з 21.03.2015 року по 12.03.2018 року, яка складається з: сума заборгованості за простроченими відсотками - 178 677,46 грн.; сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6024,89 грн;сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 850,52 грн.; сума заборгованості за простроченими комісіями -17 407,28 грн.; розмір пені за несвоєчасну сплату комісії - 591,98 грн.

Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 162/К-08 від 28.03.2008 року, за період з 21.03.2015 року по 12.03.2018 року у сумі 203 552. є предметом позову у даній справі.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У силу вимог статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Рішенням суду першої інстанції по справі № 5010/1908/2011-9/71, яке набрало законної сили встановлено факт існування заборгованості за кредитним договором № 162/К-08 від 28.03.2008 року. Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та наявність у останнього заборгованості , отже до стягнення належить заборгованість у розмірі 203 552 гривень 13 копійок за період з 21.03.2015 року по 12.03.2018 року, яка складається з суми заборгованості за простроченими відсотками - 178 677,46 грн. ; суми пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6024,89 грн;

суми трьох процентів річних від суми прострочених відсотків - 850,52 грн.; суми заборгованості за простроченими комісіями -17 407,28 грн. та розміру пені за несвоєчасну сплату комісії - 591,98 грн.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів, при цьому жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання кредиту відповідачем не повідомлялось, доказів повного погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами суду не надавалось.

Таким чином, на основі вказаного вище, вимоги позивача визнаються судом доведеними, документально підтвердженими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,512,525-526,530,610,612,626-629,1046,1048,1050,1054, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79,86,129,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк",до Товарства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Партнер" про стягнення 203552,13грн. заборгованості задовільнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ПАРТНЕР" (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, буд. 2 Ідентифікаційний код -юридичної особи - 34084221) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36-6, код за ЄДРПОУ - 34047020) заборгованість за Кредитним договором № 162/К-08 від 28.03.2008 року, (без врахування основної суми заборгованості вже стягнутої у судовому порядку) у сумі 203 552 гривень 13 копійок, яка складається з 178 677,46 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 6024,89 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків ; 850,52 грн. трьох процентів річних від суми прострочених відсотків; 17 407,28 грн. заборгованості за простроченими комісіями ; 591,98грн. пені за несвоєчасну сплату комісії та 3053,28грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 25.07.2018

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.