Рішення

від 23.07.2018 по справі 916/892/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/892/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до приватного підприємства „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” про стягнення 104 533,94 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі по тексту – ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”) звернулась до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” (далі по тексту – ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім”) про стягнення пені у розмірі 63 507,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 787,40 грн., збитків від інфляції у розмірі 32 239,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Ухвалою від 21.05.2018р. господарським судом у порядку ст. ст. 176, 252 ГПК України було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов, встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” був повідомлений судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали про відкриття провадження по справі від 21.05.2018р. на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 6-А. Проте, 12.06.2018р. ухвала про відкриття провадження по справі була повернута до господарського суду, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання та у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресу.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідно до яких днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” про розгляд даної справи. Оскільки ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.10.2015р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Постачальник) та ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” (споживач) було укладено договір постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2015р. природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається природний газ власного видобутку (видобутий на території України), а в разі його нестачі імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України.).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. Постачальник передає Споживачу з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 60 тис. куб. м. Постачальник передає Споживачу газ в пунктах приймання-передачі газі на вхідній запірній/відключеній арматурі Споживача.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 3.4, 5.2 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу.

Умовами п. 6.1 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. у разі невиконання Споживачем умов п. 6.1 цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п. 12 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На викання умов договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. між сторонами по справі 31.10.2015р. було підписано акт приймання-передачі природного газу за жовтень на суму 64637,95 грн., 30.11.2015р. сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу за листопад на суму 98805,91 грн., 31.12.2015р. сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу за грудень на суму 152074,51 грн. Таким чином ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 315518,37 грн.

З наданих ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” документів вбачається, що ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору 17.03.2016р. було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 19600,00 грн.; 18.03.2016р. було перераховано грошові кошти у розмірі 4400,00 грн. Остаточний розрахунок за поставлений газ за договором №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. було здійснено 19.12.2016р. шляхом перерахування позивачу грошових коштів у загальному розмірі 291 518,37 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім”, ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було наголошено про наявність правових підстав для стягнення із відповідача пені у розмірі 63 507,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 787,40 грн., збитків від інфляції у розмірі 32 239,53 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” із порушенням встановленого умовами договору №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. строку було здійснено оплату вартості поставленого ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” протягом жовтня – грудня 2015р. природного газу.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано до сплати ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” три відсотки річних у розмірі 8 787,40 грн. та збитки від інфляції у розмірі 32 239,53 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 8 787,40 грн. та збитків від інфляції у розмірі 32239,53 грн.

З посиланням на умови п. 8.2 договору постачання природного газу №5141/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у загальному розмірі 63 507,00 грн. за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, яка була розрахована ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” наступним чином на заборгованість, яка виникла у жовтні 2015р., протягом періоду з 17.11.2015р. по 16.05.2016р.; на суму заборгованості, яка виникла у листопаді 2015р., протягом періоду з 15.12.2015р. по 14.06.2016р.; на суму заборгованості, яка виникла у грудні 2015р., протягом періоду з 15.01.2016р. по 14.07.2016р., Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” пені, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог в названій частині у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” перед ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” в загальній сумі 104 533,94 грн., яка складається із пені у розмірі 63 507,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 787,40 грн. та збитків від інфляції у розмірі 32 239,53 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до приватного підприємства „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача пені у розмірі 63 507,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 787,40 грн. та збитків від інфляції у розмірі 32 239,53 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 509, 525, 530, 526, 547, 549, 610, 611, 612, 617, 664, 666, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Житлово-експлуатаційна компанія „Наш дім” /65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 6-А, ідентифікаційний код 34736891/ на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” /01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720/ пеню у розмірі 63 507,00 грн. /шістдесят три тисячі п'ятсот сім грн. 00 коп./, три відсотки річних у розмірі 8 787,40 грн. /вісім тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 40 коп./, збитки від інфляції у розмірі 32 239,53 грн. /тридцять дві тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 53 коп./, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 липня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна