Рішення

від 17.07.2018 по справі 917/2061/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року Справа № 917/2061/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ОСОБА_1", код ЄДРПОУ 37948070, 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Гагаріна, 7; адреса для листування: 39600, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Ізумруд ЛТД", код ЄДРПОУ 13931059, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лізи Чайкіної, 37

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Ізумруд ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ОСОБА_1" заборгованість у сумі 26 398,81 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо; сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

25 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство "Ізумруд ЛТД" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК ОСОБА_1" (виконавець, по зивач) укладено двосторонній договір № 2507/16-1 на виконання робіт з тех нічного обслуговування та ремонту електричних навантажувачів, автонаван ажувачів, вантажних автомобілів, окремих вузлів та агрегатів (до говір).

Згідно п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту електричних навантажува чів, автонавантажувачів, вантажних автомобілів, окремих вузлів та агрегатів, що належать на праві власності, усіх марок та модифікацій, а Замовник - прийняти їх та оплатити згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору, виконавець надає замовнику наступний перелік документів: рахунок-фактуру; податкову, видаткові накладні; акт виконаних робіт.

07.12.2016 р. від замовника надійшло замовлення щодо навантажува ча "ТОЙОТА", який було доставлено на ремонт та складено відповідний акт приймання-передачі від 07 грудня 2016 року, підписаний сторонами ТОВ "ТВК Альянс груп" та ТОВ Підприємство "Ізумруд ЛТД". За участю представ ників замовника складено акт дефектів на ремонт автонавантажувача "ТОЙОТА" від 17.12.2016 р.

15.02.2017 р. навантажувач "ТОЙОТА" повернуто замовнику та видано його представнику документи, передбачені п. 4.4. Договору (акт приймання виконаних робіт з ремонту № 981/03/03 від 03.03.2017 року, відомість вста новлених запасних частин та матеріалів до Акту виконаних робіт № 981/03/03 від 03.03.2017 року, рахунок № 9142 від 16.02.2017 р., податкова накладна № 916 від 03.03.2017 р., зареєстрована; в ЄРПН НОМЕР_1 - 45 497,74 грн.)

Також, 15.12.2016 р. від замовника надійшло додаткове замовлення щодо іншого навантажувача "Т0ЙОТА", який також було доставлено на ре монт.

03.03.2017 р. навантажувач "ТОЙОТА" повернуто замовнику та видано його представнику документи, передбачені п. 4.4. Договору (акт приймання виконаних робіт з ремонту № 980/03/03, рахунок № 9166 від 23.02.2017 р., по даткова накладна № 915 від 03.03.2017 р., зареєстрована в ЄРПН реєстрацій ний номер НОМЕР_2 на суму 3 649,94 грн.).

Однак, замовник у період з 03.03.2017 р. по 12.06.2017 р. своїх зо бов'язань, щодо підписання і повернення акту виконаних робіт не ви конав.

Відповідач, платіжним дорученням № 911304303 від 03.07.2017 року частково оплатив рахунок № 9142 від 16.02.2017 р. в сумі 22 748,87 грн., але підписаних актів виконаних робіт не повернув.

Позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу (претензію) від 04.09.2017 р. з актами виконаних робіт і з проханням їх підписати, повер нути підписаний один примірник та сплатити заборгованість.

Проте, відповідач відповіді на претензію не направив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 398,81 грн., що й призвело до звернення до суду з даною позовною заявою.

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Як встановлено судом, виконання зобов'язання щодо надання послуг з ремонту позивачем виконано у повному обсязі.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за надані послуги з ремонту, дати здійснення відповідачем проплати рахунків частково, матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надання послуг з ремонту мало місце.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б спростовували позицію позивача.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 697,37 грн., яка складається з суми яка сплачена позивачем, а саме 5 197,37 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним договором та платіжним дорученням № 2547 від 07.12.2017 р. та орієнтовано може бути збільшена на 2 500,00 грн., оскільки в вищевказану суму не включені витрати на відрядження до господарського суду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 Справа East/West Alliance Limited проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Таким чином, підлягає задоволенню витрати позивача на надання правничої допомоги адвокатом у розмірі 5 197, 37 грн. (договір про надання правової допомоги № 137 від 10.11.2017 р.; акт приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 30.11.2017 р., платіжне доручення від 07.12.2017 року № 2547, ордер на надання правової допомоги № 12/17 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю - залучені до матеріалів справи).

Витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 500,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на їх понесення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Ізумруд ЛТД" (код ЄДРПОУ 13931059, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лізи Чайкіної, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ОСОБА_1" (код ЄДРПОУ 37948070, 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Гагаріна, 7; адреса для листування: 39600, АДРЕСА_1) - 26 398,81 грн . основний борг, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 197,37 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Дата складання повного судового рішення 23.07.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.