Рішення

від 18.07.2018 по справі 917/354/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 Справа № 917/354/18

за позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", 04053, м. Київ, вул. вул. Артема, буд.2-5, оф.614 в інтересах позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік", 01001, м. Київ, вул. Занковецького, буд. 8, к. 26; адреса для листування: 61057, м. Харків, пров. Театральний, 11/13, оф. 225

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне Телебачення - Полтава", 36020, м. Полтава, вул. Контитуції, буд. 4

про стягнення 74 460,00 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 особа - підприємець ОСОБА_3, 03057, м.Київ, вул. Вадима Гетьмана, 1-В, офіс 169

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від ОП "УМА": ОСОБА_4, довіреність № б/н від 23.01.18

від відповідача: ОСОБА_5, довіреність від 23.04.2018 р.

від третьої особи: не з'явився

Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" в інтересах позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне Телебачення - Полтава" про стягнення 74 460 грн. компенсації за порушення майнових суміжних прав та 7446,00 грн. штрафу

В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава» майнових суміжних прав щодо об'єктів права інтелектуальної власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік» внаслідок використання виконань двох окремих музичних творів: «Отрута» - (виконавець « Mad Heads XL» ) та «Ой, заграй ми музиченьку» (виконавець ОСОБА_6), у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації в загальному розмірі 74 460,00 грн. та штрафу у розмірі 7446,00 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.04.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначено на 26.04.2018 - 11 год. 30 хв.

24.04.2018 до господарського суду подано письмовий відзив на позовну заяву та заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзив відповідача мотивований тим, що Об'єднанням підприємств "Український музичний альянс" не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне Телебачення - Полтава" порушення шляхом публічного сповіщення фонограм в ефірі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; замінив засідання для розгляду справи по суті, призначене на 26.04.2018, підготовчим засіданням.

В судовому засіданні 26.04.2018р. оголошено перерву до 22.05.2018.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 суд ухвалив залучити до участі в розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 особу - підприємця ОСОБА_3, відкласти підготовче засідання на 31.05.2018.

23.05.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення на відзив (вх. № 5085).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.05.2018 суд ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 12.06.2018.

08.06.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на заперечення на відзив (вх. № 5614).

В судовому засіданні 12.06.2018 відповідач надав для долучення до матеріалів справи докази отримання кореспонденції третьою особою (вх. № 5736 від 12.06.2018).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №917/354/18, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.07.2018.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.07.2018 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.07.2018.

11.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли уточнення судових витрат.

В судовому засіданні 18.07.2018 позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував факт порушення майнових суміжних прав ТОВ "Комп Мюзік"; стверджував, що позивачем не здійснені заходи щодо підтвердження відповідного факту здійснення сповіщення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.07.2017, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

20.05.2005 між ТОВ "Комп Мюзік"» (правовласник) та Об'єднанням підприємств «Український музичний альянс» (альянс) укладено договір № 01-20/05/05, пунктом 1.1 якого передбачено, що правовласник надає у користування альянсу невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі, включаючи так звану долю виробника фонограми 50% та долю виконавця 50%, під час використання третіми особами об'єктів суміжних прав з каталогу правовласника на території України шляхом публічного сповіщення та ретрансляції (повторного публічного сповіщення) фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників через будь-які засоби зв'язку, в тому числі передачі ефірного, кабельного, супутникового телебачення та радіомовлення, мережу Інтернет.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили, що за умови повного виконання правовласником цього Договору, альянс зобов'язується у повній відповідності до цього Договору та законодавства України здійснювати збір та розподіляти винагороди (роялті) за використання третіми особами суміжних прав з каталогу правовласника та виплачувати правовласнику належну останньому винагороду (роялті). Сторони узгодили, що альянс може доручати виконання своїх зобов'язань за цим Договором як частково, так і повністю третім особам на підставі договору доручення.

Згідно з п. 7.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку до повного виконання зобов'язань сторін.

Додатком № 17 від 01.04.2017 до Договору № 01-20/05/05 від 20.05.2005 передбачено передання позивачем в колективне управління ОП «УМА» суміжних прав на фонограми та зафіксовані у них виконання музичних композицій зокрема і на наступні: назва фонограми «Отрута» - виконавець « Mad Heads XL» ; назва фонограми «Ой, заграй ми музиченьку» - виконавець «Руслана» .

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» визначено, що відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління № 4/2003 від 22.08.2003 та свідоцтвом № 6/УО від 02.04.2009.

Відтак, Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» є уповноваженою особою на звернення із даним позовом в інтересах ТОВ «Комп Мюзік» .

19.03.2003 між артистом ОСОБА_7, який виступає під іменем « Mad Heads» та « Mad Heads XL» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік» укладено Договір № А21.

Відповідно до п.2.1. Договору №А 21 ОСОБА_7 передає всі свої авторські та суміжні права на фонограми, якими володіє на строк охорони авторського права та суміжних прав, передбачений законодавством України та в межах території всіх країн світу.

Пунктом 2.1. Договору № А21 передбачено Права на Фонограми, вказані у Додатках до даного Договору, які включають, але не обмежуються, правом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" дозволяти або забороняти третім особам використання Фонограм шляхом публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення та збір винагороди за таке використання.

Додатковою угодою від 06.04.2007 до Договору № А21 визначено перелік Фонограм, права на які передано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік", серед яких музичний твір (фонограма) "Отрута" - виконавець "Mad Heads XL".

19.09.2002 між ОСОБА_6, яка виступає під іменем "Руслана" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" укладено Договір № А17.

Відповідно до п.2.1. Договору № А17 ОСОБА_6 передає всі свої авторські та суміжні права на фонограми, якими володіє на строк охорони прав інтелектуальної власності, передбачений законодавством України та в межах території всіх країн світу.

Пунктом 2.1. Договору № А17 передбачено Права на Фонограми, вказані у Додатках до даного Договору, які включають, але не обмежуються, правом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" дозволяти або забороняти третім особам використання Фонограм шляхом публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення та збір винагороди за таке використання.

Додатком № 4 від 20.11.2004 до Договору № А17 визначено перелік Фонограм, права на які передано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік", серед яких музичний твір (фонограма) "Ой, заграй ми музиченьку" - виконавець "Руслана".

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання.

Дослідивши зазначені Договори та виконання творів, суміжні права на які передано позивачу, суд встановив, що позивач у встановленому законом порядку набув суміжні права, зокрема, на музичні твори (фонограми): «Отрута» (виконавець « Mad Heads XL» ) та «Ой, заграй ми музиченьку» (виконавець ОСОБА_6).

ТОВ "Комп Мюзік" в особі Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» в обґрунтування даного позову посилається на те, що відповідачем ТОВ "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава" 29.04.2017 було порушено майнові права щодо виконань музичних творів: «Отрута» - (виконавець « Mad Heads XL» ) та «Ой, заграй ми музиченьку» (виконавець ОСОБА_6).

На підтвердження таких обставин позивачем надано запис фіксації на матеріальному носії та ОСОБА_4 фіксації № 01/04/17 використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 29.04.2017.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Статтею 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав виконавців належить їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненої виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

Частиною 2 статті 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 43 цього Закону передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

З аналізу наведених норм Закону України "Про авторське право і суміжні права" вбачається, що публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель) допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою.

Водночас, наведене не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати виплату винагороди за таке пряме чи опосередковане комерційне використання виконань, фонограм, відеограм та їх примірників.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як встановлено судом, на підтвердження факту використання 29.04.2017 відповідачем виконань творів "Отрута" (виконавець « Mad Heads XL» ) та "Ой, заграй ми музиченьку" (виконавець ОСОБА_6) в ефірі телеканалу "Місто+", позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 01/04/17 від 29.04.2017.

Судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем суміжних прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису вбачається, що у ньому зафіксовано виконання творів (фонограм) під назвою "Отрута" (виконавець "Mad Heads XL") (з 04 хв. 09 сек. по 08 хв. 19 сек. відеозапису) та "Ой, заграй ми музиченьку" (виконавець ОСОБА_6) (з 08 хв. 20 сек. по 12 хв. 28 сек. відеозапису) з телеканалу «Місто+» , який належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава". Також з наведеного відеозапису вбачається наявність заставки до телепередачі із назвою "MUSIC TIME" зі знаком охорони авторського права: літера С у колі, та підписом "ТОВ "ТРК ІРТ-Полтава" 2017 р. (з 24 хв. 24 сек. по 24 хв. 26 сек.).

При цьому, посилання відповідача, наведені у запереченні від 07.06.2018 на відповідь на відзив (як на підставу для визнання спірного відеозапису неналежним доказом), на те, що наданий відеозапис має низьку якість, а тому неможливо визначити канал, з якого здійснювався запис, суд відхиляє, оскільки наданий відеозапис дає змогу ідентифікувати спірні виконання творів (фонограм) та назву телепередачі "Music Time", факт наявності якої у сітці мовлення відповідача ним не заперечувався.

З акту фіксації використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 29.04.2017 вбачається, що представником Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" ОСОБА_8 здійснено фіксацію фактів публічного використання фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань шляхом публічного сповіщення в ефірі телеканалу "Місто+", який належить та безпосередньо використовується в діяльності відповідача (останнім належність йому даного телеканалу не заперечувалось під час розгляду даного спору), та встановлено, що в ефірі телеканалу "Місто+" під час трансляції телепрограми "Music Time" здійснювалось публічне сповіщення наступних фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань: "Отрута" (виконавець "Mad Heads XL") та "Ой, заграй ми музиченьку" (виконавець ОСОБА_6).

При цьому, посилання відповідача, наведені у відзиві (як на підставу для визнання спірного акту фіксації неналежним доказом), на те, що у вказаному акті від 29.04.2017 не зазначено індивідуальних ознак відеокамери, жорсткого диску камери, спосіб та місце збереження відеокамери та жорсткого диску, номер приміщення, де здійснювався запис, суд відхиляє, оскільки, навіть якщо припустити, що представником ОП "Український музичний альянс" допущено дефект в акті в частині невірно зазначеного номеру приміщення чи номеру відеокамери, даний дефект не може мати своїм наслідком нівелювання зафіксованих у цьому акті фактів у цілому.

Таким чином, відповідно до зафіксованих фактів у акті від 29.04.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава" здійснювало публічне сповіщення виконань творів "Отрута" (виконавець "Mad Heads XL") та "Ой, заграй ми музиченьку" (виконавець ОСОБА_6) в ефірі належному йому телеканалу "Місто+".

У своєму відзиві відповідач спочатку посилався, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на укладення ним із третьою особою, як володільцем невиключних майнових авторських та суміжних прав, субліцензійної угоди № 13-М від 01.01.2015, на підставі якої відповідачем і здійснювалось публічне сповіщення відповідних творів (фонограм), та відповідно за яке було сплачено передбачену законодавством винагороду. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що ним не здійснювалось публічне сповіщення в ефірі та посилався на ряд недоліків, які на його думку, містились в акті фіксації від 29.04.2017 та доданих позивачем до позову доказів.

Тобто, з наданих пояснень відповідача у відзиві, вбачається, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава" не заперечувало факт сповіщення спірних виконань музичних творів (фонограм) в ефірі власного телеканалу "Місто+", проте не погоджувалось із порядком проведеної фіксації такого факту представником уповноваженої організації колективного управління Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (вказувало, що подібна фіксація може проводитись виключно представником Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення).

Відповідно до п. 6 розділу II Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" № 71 від 18.01.2003 (далі - Постанова КМУ № 71 від 18.01.2003) представники уповноважених організацій колективного управління мають право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акту фіксації.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність повноважень представника ОП "УМА" здійснювати фіксацію (контрольне прослуховування) фактів публічного використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

У судовому засіданні 03.07.2018 представник відповідача стверджував, що спірні виконання творів (фонограми) взагалі не використовувались відповідачем.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо того, що ним не використовуються спірні виконання творів (фонограми), оскільки у відзиві відповідач вказує, що дуже рідко, але використовує у своїй діяльності аудіовізуальні твори.

Позивачем на підтвердження відомостей, які містить акт фіксації від 29.04.2017 додано до позовної заяви диск із записом здійснення представником ОП "Український музичний альянс" відповідної фіксації (примірник якого також направлявся відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.03.2018), проте відповідач не надав суду доказів, які б спростовували факт публічного сповіщення виконань спірних творів (фонограм) під час трансляції телепередачі "Music Time". Факт публічного сповіщення зазначеної телепередачі відповідачем не заперечувався.

Із наведеного вбачається, що наданий позивачем відеозапис доводить факт використання відповідачем вказаних вище виконань творів (їх фонограм), а відповідач не надав доказів, які б спростовували цей факт.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем 29.04.2017 здійснювалось публічне сповіщення спірних виконань творів (фонограм) в ефірі телеканалу "Місто+" (який належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава", що не заперечує відповідач та підтверджується даними Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що знаходиться у вільному доступі), то останній зобов'язаний сплатити винагороду за відповідне використання фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань музичних творів.

Частиною 2 статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

У своєму відзиві, відповідач вказує, що ним виконано свій обов'язок із виплати винагороди за публічне сповіщення виконань спірних творів, на підтвердження чого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава" надало суду субліцензійну угоду № 13-М від 01.01.2015, укладену із ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3

Дослідивши вказаний договір, судом встановлено, що його предметом є надання невиключного права на використання вказаних в додатках аудіовізуальних творів шляхом їх публічного повідомлення.

ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 разом із копіями зазначеної Субліцензійної угоди та додаткової угоди до Субліцензійної угоди від 01.01.2017 надано суду дозвіл від ТОВ "Комп Мюзік" щодо публічного сповіщення, включення в ефір, синхронізації кожного з вказаних аудіовізуальних творів на сервісі "ФМ-ТВ" від 01.01.2017 та копію Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3.

Дослідивши надані третьою особою докази, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не є уповноваженою організацією колективного управління. Крім того, суду не надано Ліцензійної угоди, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 отримав виключні або невиключні права на спірні музичні твори (фонограми). Суду наданий лист від позивача, відповідно до якого директор ТОВ "Комп Мюзік" не заперечує проти публічного сповіщення, включення в ефір, синхронізації кожного з вказаних аудіовізуальних творів на сервісі "ФМ-ТВ".

Зазначений лист позивача не є Ліцензійною угодою чи Ліцензійним договором, відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України. В той же час, навіть якщо вважати наданий лист дозволом на право використання спірних музичних творів (фонограм), його зміст стосується їх використання самою третьою особою та лише на сервісі "ФМ-ТВ".

Отже, відсутні докази надання дозволу від позивача для використання музичних творів (фонограм) у господарській діяльності відповідача.

Тобто, відповідачем не укладено договору, який би підтверджував правомірне використання ним виконань музичних творів (фонограм) шляхом публічного сповіщення в ефірі і (або) по супутнику (як це передбачено п. б) ч. 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). В той же час, згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається, з Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 (надалі - Постанова КМУ), розмір винагороди (роялті):

- за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення становить 2 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав (п. 2 ч. 1 Постанови КМУ).

З наведеного вбачається, що для правомірного використання шляхом публічного сповіщення у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення необхідно було укласти відповідний договір із уповноваженою організацією колективного управління та сплачувати винагороду за таке використання фонограм та зафіксованих у них виконань, не менше ніж 2 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якого здійснюється використання об'єктів суміжних прав.

Проте, доказів укладення такого договору та сплати винагороди у відповідному розмірі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава" суду не надано.

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г) ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з п.п. 51.2, 52.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. г) п. 2 ст. 52 цього Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У п. а) ст. 35 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказано, що об'єктами суміжних прав є виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що виконання кожного твору є окремим об'єктом суміжного права, яке належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права та/або суб'єкт суміжних прав при порушенні цього права, в тому числі на одне виконання, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки, кожне виконання твору є окремим об'єктом суміжних прав, яке охороняється законом, то захисту підлягають права на два виконання музичних творів, суб'єктами яких заявлені позивачі.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів суміжних прав, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані виконання творів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-994гс15 від 11.11.2015.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача загального розміру компенсації 74 460,00 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на момент подачі позовної заяви складала 3 723,00 грн. (10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно одного об'єкту (виконання твору).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3. пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3 723,00 грн., а відтак станом на дату розгляду даного спору 10 мінімальних заробітних плат становлять суму у розмірі 37 230,00 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню в повному обсязі - у розмірі 74 460,00 грн., тобто у розмірі заявленої до стягнення компенсації за використання кожного твору.

Крім того, позивачами заявлено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивачів, що складає 7 446, 00 грн.

Частиною 3 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Приписами частини 3 статті 52 Закону України "Про захист авторських і суміжних прав" передбачено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Проте суд відмовляє в задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої до стягнення даним судовим рішенням з огляду на наступне.

По-перше, ч. 3 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено право суду на стягнення відповідного штрафу, а не обов'язок, навіть у разі якщо позивачем заявлено таку вимогу.

По-друге, реалізація вказаного права виключно за ініціативою суду буде суперечити приписам ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні спірної суми штрафу до Державного бюджету України), ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (в частині того, що позивач має право розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору, в той час як стягнення суми штрафу на користь Державного бюджету України не є частиною предмету спору, на яку має право позивач), ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні відповідного штрафу на користь Державного бюджету України).

Тому, на думку суду, застосовані у даному випадку компенсаційні заходи, спрямовані на захист майнових прав суб'єктів авторського права, є більш ніж адекватними та достатніми як для захисту порушених прав позивачів, так і для запобігання правопорушенням у майбутньому.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність звернення уповноваженого законодавством органу із позовом про стягнення до Державного бюджету України штрафу у розмірі 7 446, 00 грн., відсутність правового інтересу та компетенції у позивача на звернення до суду за захистом державних інтересів, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне Телебачення - Полтава" штрафу.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" в особі Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інформаційно-рекламне Телебачення - Полтава" компенсації за порушення майнових прав суб'єктів авторського права у розмірі 74 460,00 грн,00 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. та 705,26 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, з урахуванням наданих позивачем уточнень щодо їх розміру, суд вважає за доцільне задовольнити цю вимогу, в сумі 8000,00 грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж визначення встановлення розміру гонорару адвоката знайшли своє відображення у пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2018 між позивачем та Адокатським бюро "ОСОБА_4 і партнери" укладено договір №01/02/2018 про надання професійної правничої допомоги 12.02.2018 між позивачем та Адокатським бюро "ОСОБА_4 і партнери" укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги, якою визначений обсяг наданих послуг та розмір гонорару в сумі 8 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 667 від 14.03.2018 підтверджується сплата позивачем правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.

Враховуючи складність справи; обсяг робіт та час, витрачених адвокатом на надання послуг представництва; беручи до уваги ціну позову суд дійшов висновку про співмірність витрат на професійну правничу допомогу заявленим позовним вимогам.

При цьому суд відмовляє в задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 705,26 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України), оскільки витрати, пов'язані з переїздом представника (адвоката) до іншого населеного для участі у судовому засіданні, в повному обсязі охоплюються правом адвоката на отримання гонорару та/або фактичних витрат для надання професійної правничої допомоги. Як досліджено судом, Додатковою угодою №1 до договору про надання професійної правничої допомоги передбачені витрати в розмірі 4 000,00 грн. за представництво інтересів клієнта під час здійснення господарського судочинства. Тобто зазначена сума входить до розміру гонорару адвоката.

За таких обставин, суд не вбачає для стягнення витрат, пов'язаних з переїздом представника до іншого населеного пункту для участі у судовому засіданні, у розмірі 705,26 грн.

Судові виитрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 165, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Полтавської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Інформаційно-рекламне телебачення - Полтава» (36020, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 35026331) на користь організації колективного управління Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (01021, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 614, ідентифікаційний код 31815383, п/р 26009056124736 у Філії «КиївСіті» ПАТ «КБ «Приватбанк» , МФО 380775) в інтересах ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік» (01001, м. Київ, вул. Занковецького, буд. 8, к. 26, ідентифікаційний код 30858536, п/р 26005455006623 в АТ «ОТП Банк» , МФО 300528) суму компенсації за порушення суміжних прав в розмірі 74 460,00 грн., 1 601,82 грн. витрат по сплаті судового збору, 7 272,73 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.07.2018

Суддя Киричук О.А.