Рішення

від 17.07.2018 по справі 922/529/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/529/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДИТЯЧИЙ СВІТ", м. Харків про стягнення 25171,07 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 08-21/36/2-18 від 04.01.2018;

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 25171,07 грн. за період з 01.03.2015 по 28.02.2018 згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 березня 2018 року залишено позовну заяву Харківської міської ради без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

15.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх. №7009), в якому останній повідомляє суд про те, що оригінали письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви знаходяться у позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/529/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10 квітня 2018 р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 10.04.2018 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.04.2018 про оголошення перерви до 10.05.2018 об 11:00 год.

10.05.2018 представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання (вх. №12573), в якому просить суд поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що відповідач вносив плату за землю у формі земельного податку, і станом на момент розгляду даної справи у відповідача відсутня заборгованість зі сплати земельного податку. Для підтвердження даного факту відповідач направив до податкового органу інформаційний запит, в якому просив надати детальну інформацію стосовно сум земельного податку, сплаченого за час користування земельною ділянкою, а також підтвердити факт відсутності заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем зазначений розмір земельної ділянки, який не відповідає фактичному розміру, який знаходиться у відповідача в користуванні, тому він звернувся до спеціалізованої установи для надання консультативного висновку з цього питання, відповідь на який також не отримана.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2018 року задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 15 травня 2018 року.

У судовому засіданні 10.05.2018 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.05.2018 про оголошення перерви до 17.05.2018 об 10:30 год.

15.05.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №13970), який судом приєднано до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за № 788/3228 (абз. 2 п. 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів). Натомість, в матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що, на думку відповідача, свідчить про недоведеність позивачем своїх позовних вимог. Дана площа визначена позивачем на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки. Проте, Земельним кодексом України не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією із землеустрою. Як зазначає відповідач, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по площі Конституції,9 у м. Харкові площею 0, 1873 га не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, отже, не може вважатись сформованою земельною ділянкою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. А матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «НОВО» займає земельну ділянку розміром 1,1873га, відтак доказів належного здійснення розрахунку.

Відповідач вважає недоведеними доводи позивача про безпідставне, в розумінні статті 1212 ЦК України, набуття відповідачем грошових коштів позивача, при цьому, а позивач, на думку відповідача, помилково ототожнив поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки) як підставу застосування положень статей 1212-1214 ЦК України з не укладенням договору оренди на земельну ділянку.

Крім того, відповідач зазначає, що упродовж спірного періоду додержувався правил здійснення господарської діяльності, вносив плату за землю у формі земельного податку, а позивачем не надано доказів ухилення відповідачем від укладання договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, а відтак у відповідача відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення для покладання на останнього обов'язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) відповідно до положень ст.22 ЦК України і ч.2 ст.224 ГК України.

Також відповідач зазначає, що станом на момент розгляду справи, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати земельного податку, що підтверджується наданими до відзиву платіжними дорученнями та податковими деклараціями.

У судовому засіданні 17.05.2018 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.05.2018 про оголошення перерви до 21.05.2018 об 09:20 год.

21.05.2018 представник позивача подав до суду письмові пояснення (вх. №14641), які приєднані судом до матеріалів справи.

У наданих письмових поясненнях позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між позивачем та відповідачем склались позадоговірні, кондиційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради зроблені не для укладання з ТОВ «НОВО» угод щодо земельної ділянки, а використовуються в якості цивільного елементу та як доказу обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цих ділянок. Отже, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті не потрібен Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Також позивач зазначає, що для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збереженого коштів. Також, позивач зазначає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи грошові кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Крім того, позивач зазначає, що між ним та відповідачем склались правовідносини щодо використання земельної ділянки без здійснення плати за неї, що кваліфікується як кондиційні правовідносини з набуття збереження майна без достатньої правової підстави, які врегульовані главою 83 ЦК України, а не правовідносини щодо вчинення відносно земельної ділянки будь - яких дій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 травня 2018 року суд перейшов до розгляду справи № 922/529/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06 червня 2018 року о 12:00 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДИТЯЧИЙ СВІТ".

06 червня 2018 року представник відповідача надав клопотання (вх. №16389), в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2018 по справі №922/587/18.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2018 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВО" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2018 по справі № 922/587/18.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06 червня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 20.06.2018 о 12:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20 червня 2018 року про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2018 о 10:00 год.

У судовому засіданні 17.07.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача та 3-ї особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.03.2018 № 115883518:

- право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-55; 1-го поверху № 1-5, 8-50, 52-64; 2-го поверху № 1-31; 3-го поверху № 1-29; 4-го поверху № 1- 18 загальною площею 6021 кв. м. в літ. «А-4» по майдану Конституції, 9 у м. Харкові з 26.05.2011 зареєстровано за ПрАТ «Дитячий Світ» на підставі договору купівлі - продажу від 06.10.2004 № 658.

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 7, антресолі № 51 загальною площею 67,6 кв. м в літ. «А-4» по майдану Конституції, 9 у м. Харкові з 15.02.2005 зареєстровано за TOB «НОВО» на підставі договору купівлі - продажу від 28.01,2005 № 60.

Як зазначає позивач, ПрАТ «Дитячий Світ» та TOB «НОВО» з 26.05.2011 та по теперішній час використовують земельну ділянку площею 0,1873 га по майдану Конституції, 9 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 16.09.2016 № 19-20.08-3-4091/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 07.12.2016 № 8468/0/225-16 речові права відповідача на земельну ділянку по майдану Конституції, 9 у м. Харкові не зареєстровані.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 01.03.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ПрАТ «Дитячий Світ»та TOB «НОВО» використовують земельну ділянку площею 0,1873 га по майдану Конституції, 9 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-4» (магазин «Дитячий Світ» ).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01.03.2015 по 28.02.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 0,1873 га по майдану Конституції, 9 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до ТОВ «НОВО» про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по майдану Конституції, 9 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівлі належні відповідачу на праві власності. При цьому, будівля не є самочинним будівництвом. Як встановлено судом, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.03.2018 № 115883518 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 7, антресолі № 51 загальною площею 67,6 кв. м в літ. «А-4» по майдану Конституції, 9 у м. Харкові з 15.02.2005 зареєстровано за TOB «НОВО» на підставі договору купівлі - продажу від 28.01,2005 № 60.

При цьому, суд зазначає, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, в якій, зокрема, наголошено, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами й правочином.

Одночасно з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України, відповідно до приписів якої, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За таких обставин, відповідач набув майно за існуванням достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, та з наміром оформити право користування земельною ділянкою у порядку визначеному законом.

Таким чином, з викладеного вбачається, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення статей 1212, 1214 ЦКК України.

Окремо слід зауважити, що позивач помилково ототожнив поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підставу застосування положень статей 1212-1214 ЦК України з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку.

Так, суд зазначає, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Згідно правових позицій Верховного Суду України в аналогічних справах (Постанова ВСУ від 17.02.2016 у справі № 904/5857/14), недоотримання доходу з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку, за своєю правовою суттю є збитками, які слід доводити у загальному порядку і для застосування якого слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Правова природа зобов'язань, які виникають внаслідок безпідставного отримання чи збереження майна та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, - є принципова різною. Ототожнення їх є неможливим.

Так, суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Положеннями статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Приписом частини 1 статті 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Пунктом д) ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховним Судом України в п. 14 постанови Пленуму "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7 роз'яснено, що розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно п. 1 якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

В той же час, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися, як правопорушення.

Суд зауважує, що з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності складу господарського правопорушення, а саме: а) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; б) шкідливого результату такої поведінки - збитків; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; г) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками також покладається на позивача. Однак позивачем не надано суду доказів того, що відповідач ухилявся від укладення договору оренди, або ж іншим чином перешкоджав діям позивача щодо направлення та узгодження такого договору. У зв'язку з цим, суд не вбачає наявності в діях відповідача такого елементу господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як пояснив відповідач під час судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, відповідачем своєчасно були вжиті всі можливі заходи щодо правомірного та платного користування земельною ділянкою, що також вбачається із наступного.

Рішенням 34 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 06.08.2014 №1608/14 надано дозвіл ПрАТ «Дитячий Світ» та ТОВ "НОВО" як співвласникам нежитлової будівлі на розробку проекту землеустрою. Земельна ділянка, яка використовується ПрАТ «Дитячий Світ» є тотожною земельній ділянці, яку використовує ТОВ "НОВО".

Рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 №1913/15 продовжено строк складення проекту землеустрою.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено статтею 186-1 ЗК України від 25.10.2001 року № 2768-III, згідно змісту ч. 1 якої проект землеустрою щодо відведення земельної ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому строки виготовлення та погодження проекту землевідведення також не встановлено.

Так, на виконання рішення Харківської міської ради від 06.08.2014 №1608/14 та рішення від 24.06.2015 №1913/15 ТОВ "Геодезична фірма "СХМ" був розроблений проект землеустрою для відведення земельної ділянки ПрАТ "Дитячий світ" та ТОВ "НОВО".

В подальшому Департаментом культури і туризму Харківської облджерадміністрації, Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради, Управлінням Держземагентства у м. Харкові Харківської області, місцевим органом охорони культурної спадщини проект землеустрою було погоджено.

Проте, Державним кадастровим реєстратором Управління Геокадастру у м. Харкові було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв'язку із необхідністю проведення обов'язкової Державної експертизи.

В подальшому, 16.03.2018 на адресу ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» було направлено Лист щодо необхідності доопрацювання проекту землеустрою земельної ділянки для подальшого проходження землевпорядної експертизи. Наразі роботи тривають.

Окрім цього, суд зауважує, що в позові позивачем визначено, що розмір земельної ділянки, яка використовується TOB «НОВО» спільно із ПрАТ «Дитячий Світ» становить 1873 кв.м., що було встановлено позивачем, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки.

Натомість з відповіді TOB "Геодезична фірма "СХМ" вбачається, що інформація про конфігурацію, межі та площу земельної ділянки, яка вказана в акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: майдан Конституції, 9, вказана не вірно та не відповідає фактичному розміру земельної ділянки, який становить 0,2074 кв.м. (арк. 91).

Відповідно до п. 2.6. Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові його значення коливається від 60% до 100%. Таким чином, розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, містить невірні відомості, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки.

Окрім цього, слід зауважити, що розрахунок розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 20,8 кв.м. з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Водночас, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Позивачем в обґрунтування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1873 га до позовної заяви не надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надано розрахунок, в якому нормативна грошова оцінка земельної ділянка розрахована, виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13), помножена на площу земельної ділянки.

Дана площа визначена позивачем на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією із землеустрою.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка по площі Конституції, 9 у м. Харкові площею 0,1873 га не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, отже, не може вважатись сформованою земельною ділянкою у розумінні статті 79-1 ЗК України та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «НОВО» займає земельну ділянку розміром 0,1873 га.

Згідно ч. 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що договір оренди може бути укладений виключно щодо сформованої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка по майдану Конституції, 9 у м. Харкові, не має, ні визначених меж, ні кадастрового номера, а інформації про неї не занесена до Державного земельного кадастру. Отже, згідно положень ст. 79 - 1 Земельного кодексу України, земельна ділянка, по майдану Конституції, 9 у м. Харкові, є не сформованою, а тому не може бути об'єктом цивільних прав. Це свідчить про неможливість отримання доходу у вигляді орендної плати за період з 01.03.2015 по 28.02.2018.

З огляду на зазначене, вбачається, що відповідач на виконання рішення Харківської міської ради від 06.08.2014 №1608/14 та рішення від 24.06.2015 №1913/15 вжив всіх залежних заходів щодо розроблення проекту землевідведення та укладення договору оренди землі. Крім того, відсутність меж земельної ділянки, а також відсутність кадастрового номера унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати, що також не залежить від відповідача. Вищевикладене свідчить про відсутність вини в діях відповідача.

Також судом встановлено, що відповідач протягом 2015- 2017 років вносив плату за землю у формі земельного податку і, станом на момент розгляду даної справи у ТОВ «НОВО» відсутня заборгованість зі сплати земельного податку. Доказами сплати земельного податку за період 2015-2017 років є платіжні доручення, податкові декларації та власне лист-відповідь податкового органу за вих. №2571/9/20-30-12-04-30 від 29.09.2016, наданий позивачем до позовної заяви. Перевірками податкового органу не встановлено завищення чи заниження сум сплаченого земельного податку, суми сплаченого земельного податку відповідачу повернуті не були.

Оскільки відповідач упродовж спірного періоду додержувався правил здійснення господарської діяльності, вносив плату за землю у формі земельного податку, а позивачем не надано доказів ухилення відповідачем від укладення договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов'язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) відповідно до положень статті 22 ЦК України і частини 2 статті 224 ГК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14, від 18.05.2016 у справі № 3-194гс16, від 18.05.2016 у справі № 3-271гс16, від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 30.11.2016 у справі № 3-1271гс16, а також у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17.

Окрім цього, суд зазначає, що грошові кошти, які вимагає стягнути позивач, безумовно є майном в аспекті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» ). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу Конвенції, включно з другим реченням. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі «Прессос компанія ОСОБА_2О.» та інші проти Бельгії» ). Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд виходить з того, що на суд покладений обов'язок визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу (див. рішення у справі «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія» ). За таких умов, суд зауважує, що втручання у право мирного володіння майном, в тому числі шляхом стягнення коштів, в даному випадку не відповідає вимогам досягнення справедливого балансу між метою втручання і захистом законних інтересів власника.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: ОСОБА_1, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Вважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивач в установленому ГПК України порядку обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, не довів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради не обґрунтовані, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВО" (61170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 23747641).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДИТЯЧИЙ СВІТ" (61003, Харківська область, місто Харків, м-н Конституції, будинок 9, ідентифікаційний код 01562786).

Повне рішення складено 25.07.2018 р.

Суддя ОСОБА_3