Рішення

від 24.07.2018 по справі 926/928/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2018 р. Справа № 926/928/18

Суддя Господарського суду Чернівецької області Ковальчук Т. І. , розглянувши в відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава", м. Новодністровськ Чернівецької області,

до фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни, м. Новодністровськ Чернівецької області,

про стягнення коштів у сумі 18202,02 грн.

та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни, м. Новодністровськ Чернівецької області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава", м. Новодністровськ Чернівецької області,

про усунення перешкод в користуванні сервітутом

За участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

ТОВ "Дубрава" - Кіцану А.М., директор

ФОП Сморжевська І.В. - особисто, ОСОБА_3, адвокат, ордер ЧЦ № 12772 від 07.05.2018 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубрава" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни про стягнення 18202,02 грн. плати за користування сервітутом з урахуванням інфляційних втрат згідно з мировою угодою від 25 грудня 2012 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушила умови укладеної між сторонами і затвердженої Господарським судом Чернівецької області мирової угоди від 25.12.2012 р. про встановлення сервітуту - цілодобового безперешкодного проходу через коридор, який належить позивачеві, а саме: сплачує за сервітут не 500,00 грн. щомісячно, як передбачено мировою угодою, а по 112,50 грн. на місяць, унаслідок чого за період з квітня 2015 року по березень 2018 р. борг відповідача з урахуванням індексу інфляції становить 18202,02 грн., який і просить стягнути з ФОП Сморжевської І.В.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 17.04.2018 р. за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.05.2018 р.

Ухвалою від 14.05.2018 р. прийнято зустрічний позов фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" про усунення перешкод у користуванні сервітутом для спільного розгляду з первісним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 31.05.2018 р. Зобов'язано ТОВ "Дубрава" надати відзив на зустрічний позов, копію відзиву надіслати ФОП Сморжевській І.В., провести звірку розрахунків зі Сморжевською І.В. та надати інвентарну справу на будівлю м-н "Діброва" квартал 4 № 5 м. Новодністровськ для огляду в судовому засіданні, документи, які підтверджують влаштування стіни (перегородки) у приміщенні, що є предметом сервітуту згідно мирової угоди, затвердженої Господарським судом Чернівецької області від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012. ФОП Сморжевську І.В. зобов'язано прийняти участь у звірці розрахунків.

У зустрічному позові ФОП Сморжевська І.В. просить зобов'язати ТОВ "Дубрава" знести перегородку, встановлену в коридорі, позначеному на плані ІІ поверху літ "А" м-н Діброва квартал 4 № 5, який належить ТОВ "Дубрава", та усунути перешкоди у користуванні сервітутом на умовах, визначених мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012.

Свої вимоги ФОП Сморжевська І.В. обґрунтовує тим, що ТОВ "Дубрава" в порушення мирової угоди від 25.12.2012 р. здійснило перепланування приміщення, щодо якого встановлено сервітут, та без будь-яких погоджень встановило стіну вздовж коридору, в результаті чого ширина єдиного проходу до приміщень, що належать ФОП Сморжевській І.В. на праві власності, зменшилася на 4,5 метра, відповідно площа коридору, щодо якого встановлено сервітут, зменшилася з 55,59 м 2 до 12,51 м 2 . Враховуючи зазначене, вказує ФОП Сморжевська І.В. у зустрічному позові, вона здійснила перерахунок належної за сервітут плати пропорційно до фактичної площі коридору, яка (плата) склала 112,50 грн. у місяць, і сплачує її належним чином, тому заперечує проти вимог первісного позову. Разом з тим зазначає, що здійснене ТОВ "Дубрава" перепланування коридору виконано без відповідних дозволів і узгодження проекту, з порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм, створило їй перешкоди у користуванні сервітутом, тому просить зобов'язати відповідача за зустрічним позовом знести встановлену в коридорі перегородку (а.с. 73-77).

31.05.2018 р. ТОВ "Дубрава" подало до господарського суду відзив від 25.05.2018 р. на зустрічний позов з додатковими документами (а.с. 118-120). У відзиві ТОВ "Дубрава" зазначило, що ФОП Сморжевська І.В. самовільно, в порушення умов мирової угоди та без погодження з власником приміщення встановила собі плату на сервітут у розмірі 112,50 грн., мировою угодою не передбачено, що власник не може здійснювати перепланування свого майна, а чинне законодавство не вимагає отримання дозвільних документів на роботи з переобладнання приміщень, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування щодо об'єктів з незначними наслідками (СС1). Також у відзиві на зустрічний позов ТОВ "Дубрава", зокрема, вказує на те, що ніякого перепланування приміщення не здійснювалося, встановлена в коридорі тимчасова перегородка не є перешкодою у користуванні проходом, а покликана покращити утримання приміщення та його естетичний вигляд, тому просить задовольнити первісний позов і відмовити у зустрічному.

Ухвалою від 31.05.2018 р. підготовче засідання відкладено на 14.06.2018 р. за клопотанням адвоката ОСОБА_3 у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі.

14.06.2018 р. від адвоката відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про витребування доказів і відповідь на відзив від 14.06.2018 р.

Ухвалою від 14.06.2018 р. клопотання адвоката ОСОБА_3 задоволено частково, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" засвідчені належним чином акт перевірки, припис та постанову про притягнення директора ТОВ "Дубрава" до адміністративної відповідальності за наслідками позапланової перевірки Сокирянського районного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, яка проводилася за зверненням ФОП Сморжевської І.В. від 21.05.2018 р. № 439, ухвалено витребувати з архіву Господарського суду Чернівецької області справу № 5027/739/2012 для дослідження в судовому засіданні.

У відповіді на відзив від 14.06.2018 р. адвокат ФОП Сморжевської І.В. зазначає, що ТОВ "Дубрава", встановивши стіну вздовж коридору та зменшивши його площу, в односторонньому порядку змінило умови мирової угоди, влаштуванням перегородки без наявної проектної документації порушило вимоги Правил пожежної безпеки в Україні. При цьому ширина шляхів евакуації з сусідніх офісних приміщень ФОП Сморжевської І.В. не відповідають вимогам нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки. Сама будівля, в якій ТОВ "Дубрава" проведено перепланування, належить до об'єктів ІІІ категорії складності, мировою угодою не передбачено можливості зміни площі приміщення щодо якого встановлено сервітут, відповідно до приписів Цивільного кодексу України захищаються права користування чужим майном, а власник здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян і суспільства (а.с. 189-190).

У судовому засіданні 13.07.2018 р. за письмовою згодою представників сторін суд усною ухвалою, занесеною у протокол судового засідання від 13.07.2018 р., ухвалив про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у тому ж судовому засіданні.

У вступному слові в судовому засіданні 13.07.2018 р. представник позивача пояснив, що відповідач ФОП Сморжевська І.В. усупереч умовам мирової угоди сплачує за сервітут 112,50 грн. щомісячно замість передбачених 500,00 грн., у результаті чого утворилася заборгованість за період з квітня 2015 р. по березень 2018 р., яку представник ТОВ "Дубрава" просить стягнути з ФОП Сморжевської І.В. Проти задоволення зустрічного позову представник ТОВ "Дубрава" заперечив, пояснив, що влаштована у квітні 2013 року перегородка у коридорі, що є предметом сервітуту, зроблена з гіпсокартону, не є капітальною конструкцією і не створює перешкод ФОП Сморжевській І.В. для проходу коридором до належних їй приміщень. Також представник ТОВ "Дубрава" наголосив, що товариство як власник приміщення має право використовувати його на свій розсуд, зокрема, покращувати його вигляд для підвищення привабливості ресторану, в якому воно здійснює свою підприємницьку діяльність. Крім того, пояснив представник ТОВ "Дубрава", внаслідок влаштування перегородки ширина евакуаційного виходу з приміщень ФОП Сморжевської І.В. стала меншою за нормативну всього на 7 см, що може бути усунено іншим шляхом, аніж повним знесенням перегородки, тому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ФОП Сморжевська І.В. та її адвокат у вступному слові у судовому засіданні 13.07.2018 р. пояснили, що внаслідок улаштування Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубрава" перегородки в коридорі, стосовно якого встановлено сервітут, І.В. Сморжевській створено перешкоди у проході через цей коридор усупереч умовам мирової угоди між сторонами. На численні звернення щодо врегулювання спірної ситуації ТОВ "Дубрава" не відреагувало, тому відповідачка за первісним позовом почала сплачувати плату за сервітут пропорційно площі коридору, який фактично залишився для її проходу, у зв'язку з чим вважає первісний позов необгрунтованим. Також ФОП Сморжевська І.В. зазначила, що встановлена відповідачем за зустрічним позовом перегородка створює загрозу пожежній безпеці, улаштована без дозвільної документації та узгодження з нею як користувачем сервітуту, перешкоджає їй використовувати сервітут згідно з умовами мирової угоди, зокрема, вона не може доправити офісні меблі, шафу тощо в належні їй офісні приміщення, тому просить задовольнити зустрічний позов.

Після заслуховування пояснень учасників справи у судовому засіданні 13.07.2018 р. оголошено перерву до 10-00 год. 24 липня 2018 року.

У судовому засіданні 24.07.2018 р. представник ТОВ "Дубрава" подав для долучення до матеріалів справи копію Технічного паспорту на будинок № 5 Квартал 4 у м. Новодністровську, пояснивши, що раніше цей документ не міг бути поданий в зв'язку з його виготовленням після звернення з позовом до господарського суду.

ФОП Сморжевська І.В. у судовому засіданні 24.07.2018 р. просила долучити до матеріалів справи копію квитанції про оплату за сервітут за квітень 2015 року, пояснила, що за її дорученням ці кошти на рахунок ТОВ "Дубрава" сплатила інша особа ОСОБА_5

Відповідно до частин 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що Технічний паспорт на будинок № 5 Квартал 4 у м. Новодністровську виготовлено після звернення ТОВ "Дубрава" з позовом до господарського суду - 21.05.2018 р., тобто цей доказ не міг бути поданий разом із позовною заявою ТОВ "Дубрава" (вх. № 928 суду 05.04.2018 р.), а також, що представник ТОВ "Дубрава" не заперечує проти приєднання до матеріалів справи квитанції про плату за сервітут за квітень 2015 року, суд ухвалив про долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.07.2018 р. судом досліджено матеріали судової справи № 5027/739/2012 за позовом ФОП Сморжевської І.В. до ТОВ "Дубрава" про встановлення сервітуту та додатково подані документи, розрахунки заборгованості, заслухано додаткові пояснення представників сторін, зокрема адвоката ОСОБА_3 щодо неправильного розрахунку інфляційних втрат позивачем за первісним позовом. Адвокат зазначила, що в розрахунках не враховано періоди дефляції, надала контррозрахунок, згідно якого правильно нараховані інфляційні втрати можуть становити 2370,49 грн.

У судових дебатах представник ТОВ "Дубрава" просив задовольнити первісний позов та стягнути з ФОП Сморжевської І.В. заборгованість, враховуючи, що розмір плати за сервітут встановлено в мировій угоді і затверджено судом, а відповідачка змінила його одноосібно. Проти задоволення зустрічного позову заперечив, зазначаючи, що ФОП Сморжевська І.В. має прохід до своїх приміщень, а товариство як власник може здійснювати благоустрій власного коридору на свій розсуд.

ФОП Сморжевська І.В. та адвокат ОСОБА_3 у судових дебатах просили відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки ТОВ "Дубрава" створило перешкоди у користуванні сервітутом, встановивши перегородку і зменшивши площу коридору, стосовно якого встановлено сервітут згідно з мировою угодою, що стало причиною зменшення розміру щомісячної оплати за сервітут з боку Сморжевської І.В., тому відсутні підстави для стягнення боргу та інфляційних втрат, які, до того ж, неправильно обчислені. Просили задовольнити зустрічний позов, зобов'язати ТОВ "Дубрава" знести перегородку, яка влаштована з порушенням санітарних і протипожежних правил та перешкоджає ФОП Сморжевській І.В. у доступі до її приміщень.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубрава" зареєстровано як юридична особа 20.03.1997 р., ідентифікаційний код 22835337, місцезнаходження м. Новодністровськ Чернівецької області, мікрорайон "Діброва", здійснює підприємницьку діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, роздрібну торгівлю з лотків і на ринках харчовими напоями та тютюновими виробами (а.с. 14, 15).

Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серії САА № 252000 від 30.01.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубрава" належить на праві колективної власності нежиле приміщення площею 914,84 кв.м за адресою Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, Квартал 4, буд. 5 (а.с. 13).

Сморжевська Інна Володимирівна зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.02.2010 р., здійснює підприємницьку діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 78-79).

Як видно із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 367057 від 22.12.2011 р., Витягу про державну реєстрацію прав № 32652179 від 23.12.2011 р. та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17099688 від 30.01.2014 р., Сморжевській І.В. на праві приватної власності належить нерухоме майно за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, Квартал 4, будинок 5, приміщення 1 загальною площею 288,70 кв.м, яке складається з 4-х приміщень І-го поверху площею 64,90 м.кв. та 16-ти приміщень ІІ-го поверху площею 223,80 м.кв. (а.с. 80-83).

Отже, ТОВ "Дубрава" і ФОП Сморжевська І.В. є власниками приміщень в одній будівлі - нежитловому будинку за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, Квартал 4, будинок № 5.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2012 року у справі № 5027/739/2012 за позовом фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" про встановлення сервітуту затверджено укладену між ФОП Сморжевською І.В. і ТОВ "Дубрава" мирову угоду від 25.12.2017 р. (а.с. 39-40, 43-44).

Вказана мирова угода встановлює домовленість між сторонами про умови та порядок користування приміщенням (коридор, позначений на плані ІІ-го поверху літ. "А" м-н Діброва квартал 4, № 5), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубрава" і розташоване на ІІ-му поверсі будинку № 5 квартал 4 м-н Діброва м. Новодністровськ, Чернівецької області у відповідності до умов Договору про встановлення сервітуту.

У пункті 1.2 мирової угоди від 25.12.2012 р. сторони встановили, що користування приміщенням, вказаним в п. 1.1 даної мирової угоди, здійснюється на підставі тимчасового сервітуту, що полягає у можливості безперешкодного цілодобового проходу через вказане приміщення до приміщень, що належать на праві власності Сморжевській Інні Володимирівні і розташовані на тому ж ІІ-му поверху будинку № 5 квартал 4 м-н Діброва м. Новодністровськ, Сокирянського району Чернівецької області, з платою за користування таким сервітутом.

Згідно з п. 1.3 мирової угоди від 25.12.2012 р. сторони домовились, що плата за сервітут становить 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно. Дана сума сплачується ПП Сморжевською І. В. на рахунок ТОВ "Дубрава" кожного місяця не пізніше 25-го числа.

Сума, зазначена в п. 1.3 даної мирової угоди, може переглядатися її сторонами з врахуванням інфляційних процесів в державі Україна (п. 1.4 мирової угоди від 25.12.2012 р.).

З пояснень представників сторін і наявних у матеріалах справи документів інвентарної справи ТОВ "Дубрава" на будівлю літ. "А" у м. Новодністровськ , м-н "Діброва" ІV квартал випливає, що на другому поверсі вказаного будинку є коридор, поділений поперек на дві частини.

Одна частина коридору, починаючи від входу на поверх зі сторони зовнішніх сходів площею 55,4 м кв. згідно з Інвентарною справою на будинок від 2006 року і довжиною 12,47 м (майданчик перед сходами та власне частина коридору) належить на праві власності ТОВ "Дубрава", друга частина коридору є власністю ФОП Сморжевської І.В. (а.с. 121,134).

Для того, щоб дістатися до належних ФОП Сморжевській І.В. частини коридору і офісних приміщень 2-го поверху будівлі необхідно пройти частиною коридору, що належить ТОВ "Дубрава", іншого проходу до приміщень Сморжевської І.В. у будинку не існує.

У зв'язку з вказаними обставинами сторонами було укладено, а Господарським судом Чернівецької області затверджено мирову угоду від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012 про встановлення сервітуту: право проходу ФОП Сморжевської І.В. до належних їй приміщень через коридор, власником якого є ТОВ "Дубрава".

З'ясуванням обставин справи суд встановив, що в 2013 році ТОВ "Дубрава" влаштувало Г-подібну гіпсокартонну перегородку в належній йому частині коридору на другому поверсі будинку № 5 квартал 4 м-н Діброва м. Новодністровськ, Сокирянського району Чернівецької області.

У зв'язку з влаштуванням перегородки, стверджує ФОП Сморжевська І.В., площа коридору, стосовно якого їй встановлено сервітут, значно зменшилася, відтак, плата за сервітут, встановлена мировою угодою від 25.12.2012 року, має бути зменшена пропорційно площі коридору, який залишено їй для проходу до своїх приміщень, що якраз складає 112,50 грн. на місяць.

Згідно з виготовленим 21.05.2018 р. Технічним паспортом на громадський будинок нежитлове приміщення (ресторан) № 5 Квартал 4 у м. Новодністровськ, в якому відображено поточні зміни в технічному стані приміщень, що належать ТОВ "Дубрава", указана перегородка встановлена на відстані 3,97 м від входу на поверх із зовнішніх сходів вздовж коридору і має довжину 7,67 м, а її перпендикулярна частина довжиною 3,56 м проходить по лінії розподілу, яка відділяє частину коридору ТОВ "Дубрава" від частини коридору ФОП Сморжевської І.В. З лівої сторони коридору, що належить ТОВ "Дубрава", залишено прохід для ФОП Сморжевської І.В. до її приміщень, з правої сторони перегородка відділяє від решти коридору вхід до ресторану ТОВ "Дубрава" (а.с. 180, 224-231). За перпендикулярною частиною перегородки розташована частина коридору і офісні приміщення, що є власністю ФОП Сморжевської І.В.

За заявою ФОП Сморжевської І.В. від 12.04.2018 р. до районного відділу Управління ДСНС України в Чернівецькій області Сокирянським районним відділом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області проведено перевірку, в результаті якої встановлено, зокрема, що ТОВ "Дубрава" проведено реконструкцію приміщення фойє ресторану "Дубрава" без наявної проектної документації, чим порушено вимоги розділу 2 пункту 21 Правил пожежної безпеки України, а також що ширина шляхів евакуації з сусідніх офісних приміщень (ФОП Сморжевська І.В.) не відповідає вимогам нормативно правових актів у сфері пожежної безпеки. Фактична ширина шляхів евакуації становить 0,92 м при нормованій не менше 1,0 м., чим порушено вимоги розділу 2 пункту 2.23 Правил Пожежної безпеки в Україні, розділу 9 пункту 9.1.3 ДБН В.2.29-2009, розділу 7 пункту 2.10 ДБН В.1.1-7:2016 (а.с. 100, 191). У даному випадку реконструкція фойє ресторану - це влаштування ТОВ "Дубрава" саме тієї гіпсокартонної перегородки в коридорі, про яку йшлося вище.

Результати проведеної Сокирянським РВ Управління ДСНС України у Чернівецькій області перевірки оформлені складеним 18.05.2018 року актом № 38, цією ж датою Сокирянським РВ Управління ДСНС України у Чернівецькій області винесено і вручено директору ТОВ "Дубрава" Кіцану А.М. припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на № 35 (а.с. 203-213, 214-215).

У вказаному приписі керівника ТОВ "Дубрава" зобов'язано, зокрема, розробити проектну документацію щодо реконструкції приміщення фойє ресторану та затвердити її у встановленому порядку - до 20.06.2018 р., привести у відповідність вимогам нормативних документів шляхи евакуації з сусіднього приміщення (ФОП Сморжевська І.В.) (фактична ширина шляхів евакуації становить 0,92 м при нормованій не менше 1,0 м) - до 01.06.2018 р.). Даний припис ТОВ "Дубрава" не оскаржувало, накладений адміністративний штраф за вказані в акті перевірки порушення директором Кіцану А.М., з її слів, сплачено.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Стаття 401 ЦК визначає поняття користування чужим майном. Так, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частинами першою, третьою статті 78 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 р., відповідно до положень якого Господарським судом Чернівецької області було затверджено мирову угоду між сторонами про встановлення сервітуту у справі № 5027/739/2012, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди і припиняє провадження у справі (ч. 4 ст. 78, п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції до 15.12.2017 р.).

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15.

За змістом п. 2 ч. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (діяв до 05.01.2017 р.) та п. 2 ч. 1 статті 3 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (чинний з 06.01.2017 р.) ухвали господарських судів про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою у разі, якщо вони (ухвали) відповідають законодавчо встановленим вимогам, що пред'являються до виконавчих документів.

У пункті 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, й інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У судовому засіданні судом установлено, що ухвала Господарського суду Чернівецької області відповідає вимогам, що пред'являються до виконавчих документів, тому може бути пред'явлена до примусового виконання її сторонами.

Разом з тим, змістом мирової угоди є в тому числі зобов'язання ФОП Сморжевської І.В. сплачувати за користування сервітутом визначену мировою угодою плату - 500,00 грн. у місяць. У разі невиконання цього зобов'язання сервітуарієм (особою, в інтересах якої встановлено сервітут) ухвала Господарського суду Чернівецької області про затвердження мирової угоди від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012 не може розглядатися як виконавчий документ, оскільки не містить визначеної суми заборгованості.

Обставини виникнення боргу, його розмір, наявність підстав для стягнення можуть бути встановлені лише в окремому позовному провадженні за результатами розгляду відповідного спору між сторонами, саме тому позов ТОВ "Дубрава" до ФОП Сморжевської І.В. про стягнення боргу з плати за сервітут за затвердженою судом мировою угодою підлягає розгляду по суті.

Враховуючи, що затверджена судом мирова угода має в тому числі правові ознаки договору і породжує між сторонами зобов'язальні правовідносини, що виникають з встановлення сервітуту, суд у вирішенні спору за первісним позовом виходить з того, що відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Таким чином, і законом (ч. 3 ст. 403 ЦК України), і мировою угодою від 25.12.2012 р. встановлено обов'язок ФОП Сморжевської І.В. щомісячно сплачувати за користування сервітутом обумовлену суму - 500,00 грн.

З первісного позову і матеріалів справи видно і не заперечується відповідачкою за первісним позовом, що замість 500,00 грн. плати за сервітут щомісячно згідно умов мирової угоди від 25.12.2012 р. вона починаючи з квітня 2015 року сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубрава" плату за сервітут у розмірі 112,50 грн. щомісячно. За попередній період користування сервітутом сторони судового спору не ініціюють.

Обгрунтовуючи зменшення плати за сервітут до суми 112,50 грн. щомісячно ФОП Сморжевська І.В. зазначає, що така плата є пропорційною площі коридору, яка залишена їй для проходу позивачем за первісним позовом після влаштування спірної перегородки.

Однак суд відхиляє вказані доводи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

І договір, і рішення суду є обов'язковими до виконання і не можуть змінюватися в односторонньому порядку. Так, згідно приписів статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 129 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення (постанови, ухвали, рішення, судові накази), що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З наведених приписів випливає, що відповідачка за первісним позовом не вправі була в односторонньому порядку змінювати розмір плати за сервітут, визначений у мировій угоді, затвердженій Господарським судом Чернівецької області від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012.

У ході розгляду справи судом встановлено, що, незважаючи на влаштування ТОВ "Дубрава" гіпсокартонної перегородки в коридорі, щодо якого встановлено сервітут для ФОП Сморжевської І.В., остання не позбавлена можливості безперешкодного цілодобового доступу до своїх приміщень, розташованих на 2-му поверсі будинку № 5 квартал 4 м-н Діброва м. Новодністровськ, Сокирянського району Чернівецької області.

Слід також зазначити, що мировою угодою від 25.12.2012 р. не визначено площі приміщення коридору, стосовно якого встановлено сервітут, а також будь-якої обумовленості розміру плати за сервітут розміром цього приміщення.

Судом установлено, що у частині коридору ТОВ "Дубрава", яким ФОП Сморжевська В.І. проходить до своїх приміщень, позивачем за первісним позовом не встановлено турнікету, дверей чи інших перешкод або перепон, які б унеможливлювали чи утруднювали доступ відповідачки за первісним позовом до її приміщень.

При нагоді суд зазначає, що мировою угодою від 25.12.2012 р. сервітут встановлено для безперешкодного цілодобового проходу ФОП Сморжевської І.В. через вказане приміщення, а не для переміщення габаритних речей - шаф, офісних меблів тощо.

Частиною 5 статті 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

За приписами частини 1 стаття 316, статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч.ч. 1, 2, 5 статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 319 ЦК діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З наведених правових норм випливає право позивача за первісним позовом на свій розсуд здійснювати права власника належного йому нерухомого майна - приміщень будинку № 5 квартал 4 м-н Діброва м. Новодністровськ, Сокирянського району Чернівецької області, у тому числі встановити в належному йому коридорі перегородку, яка не буде перешкоджати позивачці за зустрічним позовом у доступі до її приміщень та відповідатиме чинним будівельним, санітарним та протипожежним нормам.

Як установлено судом, така перегородка не перешкоджає ФОП Сморжевській І.В. безперешкодно цілодобово проходити до належних їй приміщень, однак улаштована відповідачем за зустрічним позовом без розробки проектної документації та з порушенням Правил пожежної безпеки в Україні, про що вказано у акті перевірки № 38 від 18.05.2018 р., складеному Сокирянським районним відділом Управління ДСНС України у Чернівецькій області.

Попри те, суд вважає, що вимога зустрічного позову про зобов'язання ТОВ "Дубрава" знести перегородку не має достатнього правового обгрунтування.

Як зазначалося, власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд дослухається до доводів ТОВ "Дубрава" про те, що перегородка потрібна для створення затишного інтер'єру кафе, щоб приваблювати більшу кількість відвідувачів, і не бачить підстав, з яких власнику приміщення могло б бути відмовлено у праві влаштувати таку перегородку з дотриманням будівельних, санітарних та протипожежних норм і за умови забезпечення прав ФОП Сморжевської І.В. як особи, для якої встановлено сервітут та право на пожежну безпеку якої гарантується законодавством України.

Для цього, вважає суд, немає потреби в знесенні перегородки, оскільки вона може бути перебудована таким чином, щоб дотриматися вимог, зазначених вище.

Так, відповідно до ч. 7 статті 378 Цивільного кодексу України, яка врегульовує питання самочинного будівництва, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

І лише якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Як видно з припису Сокирянського районного відділу Управління ДСНС України у Чернівецькій області від 19.05.2018 р. № 35 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки орган Державної служби надзвичайних ситуацій не висунув до ТОВ "Дубрава" вимоги про знесення перегородки, а видав припис про розробку проектної документації щодо реконструкції фойє ресторану та приведення у відповідність вимогам нормативних документів шляхів евакуації з приміщень ФОП Сморжевської І.В.

Представник ТОВ "Дубрава" у судовому засіданні пояснив, що Товариство з приписом органу ДСНС погоджується і має намір усунути порушення правил пожежної безпеки шляхом приведення ширини проходу до приміщень ФОП Сморжевської І.В. до нормативної величини.

Підсумовуючи, суд у справі доходить наступних висновків.

У зв'язку з неправомірною односторонньою зміною фізичною особою-підприємцем Сморжевською І.В. умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.12.2012 р. у справі № 5027/739/2012, щодо розміру щомісячної плати за сервітут, за умови відсутності доказів об'єктивної неможливості останньої користуватися сервітутом з вини ТОВ "Дубрава", вимоги первісного позову про стягнення заборгованості з плати за сервітут мають під собою правове підґрунтя.

Разом з позовною заявою ТОВ "Дубрава" подало до суду розрахунок ціни боргу на суму 18220,02 грн. (при заявлених позовних вимогах про стягнення 18202,02 грн.) (а.с. 42).

У ході розгляду справи позивачем за первісним позовом подано ще два розрахунки: 27.04.2018 р. більш детальний на суму 18220,02 грн. (а.с. 53) та 14.06.2018 р. на суму 19136,98 грн. (а.с. 194).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Враховуючи, що подаючи третій розрахунок із збільшеним розміром позовних вимог, позивач за первісним позовом не дотримався вимог ч. 2, 5 ст. 46 ГПК України, суд при розгляді первісного позову виходить з ціни позову 18202,02 грн., як зазначено в прохальній частині позовної заяви ТОВ "Дубрава".

Дослідивши зроблені позивачем за первісним позовом розрахунки заборгованості на а.с. 42 і 53, звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку 26000051500210 "Дубрава ТОВ" (виписки про рух коштів на рахунку) за період з квітня 2015 року по березень 2018 р. (а.с. 54-66), акт звірки розрахунків за 18.05.2018 р. (а.с. 178-179) та квитанцію № ПН6084 від 28.04.2015 р. про сплату ОСОБА_5 на рахунок ТОВ "Дубрава" 112,50 грн. оплати за сервітут за квітень 2015 року (а.с. 233), враховуючи, що представник позивача за первісним позовом визнав вказану оплату за сервітут, встановлений для ФОП Сморжевської І.В., суд дійшов висновку, що за період з квітня 2015 року по березень 2018 року відповідачка за первісним позовом всупереч умовам мирової угоди від 25.12.2012 р. не доплатила Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубрава" плату за сервітут у сумі 14174,00 грн.

При цьому, визначаючи заборгованість і періоди прострочення кожного періодичного платежу, суд виходить з положення статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.

Так, згідно з нормою даної статті Кодексу у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки іншого мировою угодою від 25.12.2012 р. не передбачено, а позивач за первісним позовом не має витрат, пов'язаних з отримання виконання, та не має права на отримання процентів і неустойки, платежі, здійснені ФОП Сморжевською І.В., повинні зараховуватися послідовно в погашення попередньої заборгованості за сервітут.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Плата за сервітут є грошовим зобов'язанням, відтак вимоги позивача за первісним позовом про сплату боргу з урахуванням інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом і контррозрахунок відповідача за первісним позовом, суд встановив, що жодною із сторін не визначено правильний розмір інфляційних втрат - не враховано дату початку прострочення щодо кожного періодичного платежу - з 01 числа наступного місяця, періоди дефляції та зменшення заборгованості в зв'язку з частковою оплатою за сервітут (ТОВ "Дубрава"), неправильне застосування періодів нарахування інфляційних втрат (контррозрахунок ФОП Сморжевська І.В., а.с. 232).

Згідно роз'яснення, вміщеного в пунктах 3.1 і 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Обчисливши таким чином компенсаційні платежі, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати складають 2347,40 грн. на заборгованість, яка утворилася з квітня 2015 року по грудень 2017 року включно, за період з 01 травня 2015 р. (початок періоду прострочення оплати за квітень 2015 року) по 31.12.2017 р. (кінець періоду нарахування згідно з розрахунком позивача за первісним позовом) (розрахунок суду, а.с. 234-237).

Відтак, за результатами розгляду справи стягненню з ФОП Сморжевської І.В. на користь ТОВ "Дубрава" підлягають 14174,00 грн. основного боргу та 2347,40 грн. інфляційних втрат, а всього 16521,40 грн.

У решті вимог про стягнення 1680,62 грн. у первісному позові належить відмовити (18202,02 грн. - (14174,00 грн. + 2347,40 грн.).

У зв'язку з частковим задоволенням первісного позову судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам належить стягнути з ФОП Сморжевської І.В. на користь ТОВ "Дубрава" у сумі 1599,36 грн.

Щодо зустрічного позову суд дійшов висновку, що доводи ФОП Сморжевської І.В. про те, що улаштована відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "Дубрава" унеможливила їй доступ до приміщень, а тому повинна бути знесена, не знайшли свого підтвердження.

Так, установлено, що ФОП Сморжевська І.В. може вільно у будь-який час проходити через частину коридору ТОВ "Дубрава" до своїх приміщень, незважаючи на улаштовану відповідачем за зустрічним позовом гіпсокартонну перегородку. Про це свідчить також те, що ФОП Сморжевська І.В. хоч і у меншому розмірі, але продовжує сплачувати за сервітут.

Те, що ширина проходу по коридору для ФОП Сморжевської І.В. зменшилася, на думку суду, не свідчить про неможливість користування сервітутом, а, відтак, і не є підставою для зобов'язання ТОВ "Дубрава" знести перегородку.

Представник ТОВ "Дубрава" в судовому засіданні визнав, що улаштування перегородки здійснено без дотримання пожежних норм, тому висловив готовність усунути допущені порушення, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для зобов'язання його знести перегородку з огляду на приписи статей 317, 319 та ч. 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд доходить висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає. У зв'язку з відмовою у зустрічному позові судові витрати за цим позовом належить залишити за ФОП Сморжевською І.В.

Окремо суд зазначає, що, на його думку, сторони не позбавлені можливості укласти договір про сервітут на інших, аніж передбачено мировою угодою від 25.12.2012 року, умовах (в тому числі щодо користування коридором та розміру плати за сервітут) з урахуванням фактичних взаємовідносин, що склалися між ними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, ч. 1 ст. 129, 180, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сморжевської Інни Володимирівни (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" (60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон "Діброва", ідентифікаційний код 22835337) 14174,00 грн. боргу з плати за сервітут, 2871,05 грн. інфляційних втрат та 1649,93 грн. судового збору.

3. У решті вимог у задоволенні первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок апеляційного оскарження рішення

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 24.07.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст складено і підписано 25.07.2018 р.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя Т.І. Ковальчук