Ухвала

від 25.07.2018 по справі 926/1333/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о в і д м о в у у в и д а ч і с у д о в о г о н а к а з у

25 липня 2018 року Справа № 926/1333/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О. , розглянувши матеріали за заявою товариства з обмеженою відповідальність Рабен Україна , смт. Велика Димерка Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Вемман , м. Чернівці

про видачу судового наказу за вимогою у розмірі 20870,91 грн.

Представники сторін не викликались

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Рабен Україна звернулося до Господарського суду Чернівецької області з заявою від 18.07.2018 року про видачу судового наказу щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Вемман заборгованості за договором № К74/2017-79 від 20.11.2017 року в сумі 20870,91 грн.

Заяву обґрунтовано невиконанням зі сторони боржника пункту 1.1. Договору укладено між сторонами, в якому зазначено, що виконавець (заявник) зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника (боржника) надавати транспортні, транспортно- експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених цим договором, а саме: боржник не здійснив оплату за надані послуги за рахунком № НОМЕР_1 від 31.12.2017 року в сумі 20870,91 грн.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.

За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Згідно з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт виникнення зобов'язання, настання строку його виконання боржником, перевірити його розмір.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

Так, товариство з обмеженою відповідальність Рабен Україна у заяві зазначає, що згідно акту № НОМЕР_1 від 31.12.2017 року та рахунку-фактури № НОМЕР_1 від 31.12.2017 року боржник повинен був здійснити оплату за надані послуги в сумі 20870,91 грн. безготівково на поточний рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту відповідно до пункту 6.3. договору(пункт 6.4.1 Договору), у випадку відсутності письмових зауважень замовника або не підтвердженим (відхиленим без зауважень) затверджений за допомогою М.Е.Doc у строк визначений в п. 6.3.1. Договору, акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими Замовником без зауважень, та надає докази про повторне надіслання боржнику акту та рахунку-фактури.

Проте, доказів первинного надіслання документів на оплату заявником не надано, а з повідомлення про отримання боржником повторно даних документів вбачається, що воно відправлене за адресою вул. Ст. Личаків, 7, м. Львів, в той час як, юридична адреса боржника на даному повідомленні закреслена, а саме: 58007, вул. Коломийська, 9в, м. Чернівці, при цьому, фактичною (поштовою) адресою боржника зазначеною у Договорі № К74/2017-79 є: 79000, вул. Колицовського, 7а, офіс 1, м. Львів, тобто в наданих матеріалах відсутні докази отримання боржником документів на оплату послуг, а саме: акт № НОМЕР_1 від 31.12.2017 року та рахунку-фактури № НОМЕР_1 від 31.12.2017 року.

Також, для перевірки правильності нарахування сум за надані послуги згідно п. 6.2.2 Договору крім рахунку, виконавець зобов'язується надати замовнику два підписані зі сторони виконавця примірники акту, та зареєструвати ПН в єдиному реєстру в строки встановлені чинним законодавством та ТТН з відмітками вантажоодержувачів про одержання вантажів (п. 6.1.1. Договору встановлено, що ТТН з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу є належним та достатнім підтвердженням надання послуг по окремій заявці).

Проте доказів реєстрації ПН в єдиному реєстру в строки встановлені чинним законодавством та ТТН з відмітками вантажоодержувачів про одержання вантажів до заяви не додано, що перешкоджає встановленню судом фактичної суми боргу та правильності її нарахування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити, оскільки до заяви не додано документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п.1 ч.1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальність Рабен Україна (07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150, код ЄДРПОУ 32306522) у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Вемман (м.Чернівці, вул. Коломийська, буд. 9в, код ЄДРПОУ 39430637) грошової заборгованості у розмірі 20870,91 грн.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана 25.07.2018 року.

Суддя М.О. Гурин