Рішення

від 20.07.2018 по справі 805/3574/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 р. Справа№805/3574/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 87555, АДРЕСА_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання сплатити недоотриману пенсію у розмірі 1 700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо відмови у виплаті недоотриманої суми пенсії, що належала померлій матері ОСОБА_2;

- зобов'язати відповідача сплатити недоотриману пенсію в сумі 1 700, 00 грн., яка належала ОСОБА_2, померлої 14 листопада 2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 805/3574/18-а та призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року суд замінив відповідача по справі його правонаступником - Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначила, що є членом сім'ї померлої 14.11.2017 ОСОБА_2 та фактично проживала разом з матір'ю, якій на момент смерті було 88 років та яка потребувала постійного догляду, за адресою: АДРЕСА_2.

31 січня 2018 року вона звернулась до пенсійного органу із заявою та відповідними документи для отримання невиплаченої пенсії, у зв'язку зі смертю її матері у сумі 1 700 грн. Проте, згідно відповіді від 01.02.2018 року № 2968/02 їй фактично було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії та повідомлено про необхідність надати довідку для підтвердження факту спільного проживання.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач також відзначила, що в абзацах другому та третьому статті 3 СК України вимога спільного проживання не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним, відсутня така вимога і в статті 91 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Окрім того, позивач зазначила, що по усній рекомендації відповідача зверталась до Центру надання адміністративних послуг, однак не отримала відповідну довідку в зв'язку з тим, що Центр надання адміністративних послуг володіє інформацією тільки щодо місця реєстрації, але не фактичного проживання.

Тож, з метою підтвердження факту сумісного проживання разом з матір'ю, яка потребувала постійного догляду, позивач отримала акт про фактичне місце проживання, виданий Комітетом самоорганізації населення Західний , довідку ОСББ Добробут від 03.01.2018 року, окрім того, звернулась до Жовтневого районного суду м. Маріуполя суду щодо встановлення факту спільного проживання, розгляд справи № 263/5353/18 призначено на 15.05.2018 року.

Отже, на думку позивача, акт про фактичне місце проживання, виданий КСН Західний в присутності свідків, може слугувати підтвердженням спільного проживання ОСОБА_1 з її матір'ю ОСОБА_2, як документ, виданий делегованим представником органів місцевого самоврядування та існують всі передумови для отримання недотриманої пенсії її померлої матері.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Зі змісту наданого відзиву вбачається, що підставою для відмови у виплаті недоотриманої пенсії померлої матері позивача стала відсутність довідки про підтвердження спільного проживання (без реєстрації) разом з пенсіонером на день його смерті відповідно до п. 2.22 Порядку №22-1.

При цьому, відповідач наголосив суду, що довідка видана ОСББ Добробут , на підставі акту КСН Західний , немає законної сили та, на його думку, не може бути прийнята за документ, що засвідчує факт спільного проживання азом із пенсіонером на день його смерті.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4), що підтверджується свідоцтвом про народження позивача та не оскаржується відповідачем у справі.

Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Згідно свідоцтва про смерть серії ІІ-НО № 014969, виданого 16 листопада 2017 року ОСОБА_2 померла 14 листопада 2017 року.

Відповідно до наданої відповідачем на виконання ухвали суду довідки, розмір недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5) складає 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) гривні 58 копійок.

На звернення позивача до пенсійного органу щодо отримання недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_2, листом від 01 лютого 2018 року вих. № 2968/02 роз'яснено, що згідно з нормами чинного законодавства України для отримання недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, окрім іншого, члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Згідно норм п.2.22 Порядку 22-1 за документ що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Листом від 18 квітня 2018 року вих. № 156/Л-26-01-09 на запит уповноваженого представника позивача щодо оформлення недоотриманої пенсії ОСОБА_1 валентинівною за померлу матір ОСОБА_2 повідомлено, що для підтвердження спільного проживання (без реєстрації) разом з пенсіонером на день його смерті, ОСОБА_1 необхідно надати довідку відповідно до п. 2.22 Порядку №22-1 та рекомендовано звернутись до Центру наданні адміністративних послуг, на який делеговано такі повноваження, або встановлювати своє право на спадщину.

Актом про фактичне місце проживання, складеного головою Комітету самоорганізації населення Західний за свідченням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

На підставі зазначено акту Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Добробут позивачеві видано довідку від 03 січня 2018 року вих. № 1, згідно якої ОСОБА_1 проживала зі своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою: вул. П.Орлика, 90-147, оскільки тяжкий стан хворої ОСОБА_2 потребував постійного догляду за нею.

03 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області відкрито окреме провадження (справа № 263/5353/18) за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зацікавлена особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та призначено справу до судового розгляду на 15 травня 2018 року.

Однак, згідно даних Єдиного державного реєстру судових проваджень станом на час розгляду даної справи відомості про прийняте рішення щодо встановлення факту проживання однією сім'єю відсутні.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо не прийняття довідки, виданої ОСББ Добробут на підставі акту КСН Західний на підтвердження факту спільного проживання для оформлення недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера встановлений нормами статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон № 1058).

Так, згідно зазначеної норми права сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до пункту 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

З аналізу зазначених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що законодавством не встановлено вичерпний перелік документів, які можуть підтверджувати проживання з пенсіонером на день його смерті.

При цьому, відповідно до п. 2.22 Порядку 22-1 за документи, що засвідчують місце проживання особи приймаються: паспорт, довідка відповідний органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Тобто, зазначена норма не встановлює обов'язкового засвідчення факту спільного проживання виключно органами місцевого самоврядування, або виключно Центром надання адміністративних послуг, а є диспозитивною.

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначений Законом України від 11 липня 2001 року № 2625-III Про органи самоорганізації населення (надалі - Закон № 2625).

Нормами статті 2 зазначеного Закону органи самоорганізації населення визначено як представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Згідно положень статті 3 Закону № 2625 орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Орган самоорганізації населення, відповідно до положень частини першої статті 7 Закону № 2625 створюється за територіальною ознакою.

Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення:

а) сільського, селищного комітету - в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;

б) вуличного, квартального комітету - в межах території кварталу, кількох, однієї або частини вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;

в) комітету мікрорайону - в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;

г) будинкового комітету - в межах будинку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів;

ґ) комітету району в місті - в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не співпадають з межами діяльності районної у місті ради.

Як встановлено судом Комітет самоорганізації населення Західний (код ЄДРПОУ 24159811) є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законодавством порядку та діє на території, зокрема, вулиці Пилипа Орлика (Урицкого) №№ 75, 77, 81, 83/23, 80, 82, 82-а, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що КСН Західний у розумінні п. 2.22 Порядку № 22-1 є відповідний органом з місця проживання та виданий ним акт та довідка, видана на підставі цього акту можуть бути враховані як докази на підтвердження факту спільного проживання позивача із її померлою матір'ю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Нормами статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням зазначених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача призначити йому пенсію та здійснити відповідне нарахування та виплату пенсії з дня звернення до відповідача,ю оскільки зазначені вимоги відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

Враховуючи викладене та те, що виплата недоотриманої пенсії є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень-відповідача, позов підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання повторно розглянути відповідну заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 87555, АДРЕСА_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання сплатити недоотриману пенсію у розмірі 1 700,00 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) щодо відмови у виплаті недоотриманої суми пенсії ОСОБА_1, що належала померлій матері ОСОБА_2.

Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії, що належала померлій матері ОСОБА_2 в сумі 1 700, 00 грн., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 20 липня 2018 року та його повний текст складений та підписаний 24 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.