Рішення

від 24.07.2018 по справі 320/5350/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 24.07.2018

Справа № 320/5350/18

(2-о/320/630/18)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи: Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду з заявою, відповідно до якої просить встановити факт смерті батька її дитини ОСОБА_3, який помер 31 травня 2018 року в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, оскільки у встановленому чинним законодавством України порядку вона не може зареєструвати факт смерті батька її дитини - ОСОБА_3, та як наслідок не може отримати державну допомогу по втраті годувальника.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності заявника, просить задовольнити заяву.

Заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явилась, від неї засобами електронного зв'язку надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що заява підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2006 року між заявником та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серії І-АП № 031396 /а.с.10/.

22 жовтня 2007 року у них народився син ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії 1-ЖС № 077462 /а.с.9/.

12 лютого 2009 року шлюб між заявником та ОСОБА_3 шлюб було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, серії І-ЖС № 056718 /а.с.11/.

31 травня 2018 року ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 14 червня 2018 року Джанкойським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, серії І-АЯ № 629664 /а.с.12/.

ОСОБА_3 був громадянином України та зареєстрований на тимчасово окупованій території /а.с.7/.

З метою реєстрації смерті ОСОБА_3 заявник звернулась до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак їй було відмовлено у вказаній реєстрації, оскільки нею не були надані встановленого зразка документи, які підтверджують факт смерті /а.с.14/.

Згідно до ч.ч. 1, 6 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5 ) встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) , форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) , форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть ; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Джанкойський районний відділ запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим підпорядковується Російській Федерації, на яку відповідно до норм і принципів міжнародного права, покладено відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, що передбачено ст.5 ч.3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим … реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 9 ч. 2, 3 , 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Відповідно до ст.17 ч.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

З аналізу вищенаведеного законодавства, суд приходить до висновку, що документ, наданий на підтвердження смерті ОСОБА_3, виданий органом, який створений та діє у порядку, не передбаченому законом, а тому є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, відповідно до висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), які ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України , у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Отже, оскільки заявник не має можливості надати для реєстрації смерті батька своєї дитини ОСОБА_3 документи, передбачені законодавством України, з метою захисту її законних прав та інтересів, як громадянки України, інтересів її дитини, суд вважає необхідним встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим, який помер 31 травня 2018 року в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273, 294, 315, 317 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" , ст.ст.1,3,4,9,17,18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи: Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим, який помер 31 травня 2018 року в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим.

Рішення підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: І.О.Калугіна