Ухвала

від 03.07.2018 по справі 368/585/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/585/18

Провадження № 2 - з/368/14 /18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"03" липня 2018 р. Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Салій Я.С.

За участі учасників процесу:

Представник позивача - ОСОБА_1

- розглянувши заяву про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське в справі № 368/585/18, провадження № 2 - з/368/14/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

26.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

- Прийняти дану позовну заяву до розгляду;

- Визнати недійсним Договір оренди землі № 45 від 10.02.2018 року укладений між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, відповідно до якого в оренду передавалася земельна ділянка кадастровий № 3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області строком на 10 років та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_4 ОСОБА_5 міська рада, Київська область, індексний номер: 40438041 від 02.04.2018 року про реєстрацію іншого речового права (права оренди) номер запису 25543282 від 29.03.2018 року;

- Визнати поновленим договір оренди землі від 02.02.2012 року, укладений між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 29.11.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області;

- Додаткову угоду до договору оренди землі від 02.02.2012 року, укладеного між ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИРІВСЬКЕ та ОСОБА_2, державна реєстрація якого проведена 29.11.2012 року Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області, визнати укладеною в уточненій редакції;

- Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 09241, Київська область, Кагарлицький район, село Мирівка) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське (Код ЄДРПОУ 37306946, місцезнаходження: 09241, Київська область, Кагарлицький район, с. Мирівка, вул. Гагаріна, р/р № 26009212003274 в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478). Понесені Позивачем у зв язку із розглядом справи судові витрати.

26.04.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

11.06.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду, до підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 25.07.2018 року.

Одночасно, а саме, -26.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське в справі № 368/585/18, провадження № 2 - з/368/14/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, в якій позивач просив суд винести ухвалу з метою забезпечення позову, на підставі якої:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта, реєстраційний номер 1168511432222, а саме, - земельної ділянки, кадастровий № 3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

26.04.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної заяви був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.07.2018 року, представник позивача ОСОБА_1 вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову, - підтримала, обгрунтовувала свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині заяви про забезпечення позову.

В судове засідання, яке відбулося 25.07.2018 року, відповідачка ОСОБА_2 не з явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується забезпечення позову, приходить до висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом винесення судового рішеня у виді ухвали, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своєж рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Так, позивачем по справі, - Приватним сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ до Кагарлицького районного суду Київської області подано позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, визнання договору оренди поновленим, а додаткової угоди до договору оренди укладеною.

Фактичні обставини, які послугували підставою для подання позову.

02 лютого 2012 року між Приватним сільськогосподарським підприємством МИРІВСЬКЕ (далі - Заявник, Орендар), як орендарем, та ОСОБА_2 (далі - Відповідач, Орендодавець), як орендодавцем, був укладений Договір оренди землі № б/н, відповідно до якого в оренду передавалася земельна ділянка кадастровий №3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області строком на 5 років з дати державної реєстрації (далі - Договір оренди).

Відповідно до норм чинного на момент виникнення правовідносин законодавства, Договір оренди було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29 листопада 2012 року.

Увесь час Орендар належним чином виконував та продовжує виконувати умови Договору оренди, обробляючи ділянку та вчасно сплачуючи орендну плату.

У разі, якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Протее, Відповідач від підписання Додаткової угоди ухиляється, хоча орендну плату в тому числі й за 2017 рік отримує без претензій.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, укладено Договір оренди землі № 45 від 10.02.2018 року, право оренди за яким було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2018 року за номером запису 25543282, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40438041 від 02.04.2018 ОСОБА_4, ОСОБА_5 міська рада, Київська область (далі - Оспорюваний договір).

На момент укладення Оспорюваного договору та реєстрації права оренди за ОСОБА_3, Договір оренди № б/н від 02.02.2012 року укладений між Позивачем та Відповідачем вважався поновленим.

Такими діями, на думку позивача, Орендодавець грубо порушив умови Договору оренди та норми чинного законодавства України щодо оренди землі.

Ці дії Відповідача, на думку позивача, порушують права Заявника та створюють перешкоди в реалізації переважного права на поновлення Договору оренди землі. Що і є підставою для звернення до суду за захистом свої прав із вимогами про визнання Договору оренди № б/н від 02.02.2012 року поновленим, а додаткової угоди до договору оренди укладеною.

Суд вважає, що стороною позивача на вирішення питання надано суду в достатньому об ємі відомості, які необхідні для вирішення питання про забезпечення позову, а саме, - надано:

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1168511432222;

- вид об'єкту нерухомого майна: земельна ділянка: площа 2,5071 га;

- цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: адреса: Київська область. Кагарлицький район, с/рада Мирівська.

- Власник об'єкта нерухомого майна: ОСОБА_2, паспорт серії СК 282630 виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 25 липня 1996 року, яка проживає за адресом: 09241, Київська область. Кагарлицький район, село Мирівка, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1.

Окрім того, право власності якого на об'єкт нерухомого майна підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ 412454, який видано 24.04.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Кагарлицькому районі Київської області.

Норми процесуального та матеріального права, використані судом при вирішенні питання про забезпечення позову.

Рішення Конституційного суду України.

В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

В п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Норми ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України:

Позов забезпечується забороною вчиняти певні дії;

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вважаю, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не входить до переліку заборон, які зазначені в ч.ч. 4 - 10 ст. 150 ЦПК України.

Згідно положень ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Смлід зазначити, що копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всих учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Відповідно, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Норми ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , надалі - Постанова.

Згідно п. 1 Постанови звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - Ц1ІК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПІК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 2 Постанови вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-ХІІ ( 3792-12 ) в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-ІІІ ( 2627-14 ), з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".

Згідно п. 4 Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

Також пунктом 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 встановлено, що у раз і надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.

У разі, коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна, державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

ОСОБА_6 права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України» зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як неодноразово наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ОСОБА_6 Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, враховуючи об єктивні обставини справи, які викладені позивачем в мотивувальній частині заяви про забезпечення позову, та які судом наведені вище, керуючись вищевказаними нормами права, оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, оцінюючи ризики невиконання рішення суду, в разі гіпотетичного задоволення позову, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд, вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, шляхом - заборони вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта, реєстраційний номер 1168511432222, а саме, - земельної ділянки, кадастровий № 3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, - до виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи, так як слід вважати, що, в подальшому, у разі невжиття даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, суд зазначає в даному випадку, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Суд вважає на даному етапі слухання справи, що оскільки Відповідач та третя особа ОСОБА_3, всупереч умовам діючого Договору оренди та нормам чинного законодавства України, уклали Оспорюваний договір, існує велика імовірність того, що дізнавшись про подачу даної позовної заяви, з метою затягнення розгляду справи та уникнення відповідальності, здійснять дії направлені на розірвання Оспорюваного договору оренди та укладення нового договору між тими ж сторонами та/або вчинять інші реєстраційні дій щодо речових прав на дану земельну ділянку.

Варто зазначити, що фактично кількість переукладань договору оренди під час розгляду справи є необмеженою, проте, такі дії можуть призвести до істотного затягування строків розгляду судової справи, неодноразової зміни позовних вимог та навіть неможливості в майбутньому виконати рішення суду.

Тому у такій ситуації належним заходом забезпечення позову суд вважає заборону вчинення реєстраційних дій щодо об єкта нерухомого майна, а саме, - земельної ділянки, кадастровий № 3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Слід зазначити, що у випадку правомірної та добросовісної поведінки Відповідача, вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомого майна не спричинить жодних збитків для власника даного майна та жодним чином не вплине на уже зареєстровані речові права на земельну ділянку. Даний факт виключає застосування до Заявника зустрічного забезпечення.

Суд зазначає, що види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову застосовуються з урахуванням вимог необхідності, достатності, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Окрім того, суд вважає, що забезпечення позову способом, на якому наполягає представник позивача, - ОСОБА_1, ніяким чином не порушує один із головних принципів цивільного процесу, - принципу змагальності сторін, оскільки мета забезпечення позову, - це негайні, проте, тимчасові заходи, які направлені не недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдання шкоди інтересам позивача, - в даному випадку ПСП МИРІВСЬКЕ .

Враховуючи вищевикладене , керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, як джерела права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/, п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, п.п. 1, 2, 4, - 6 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст.ст. 149, 150, 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське в справі № 368/585/18, провадження № 2 - з/368/14/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, - задовольнити.

В межах справи № 368/585/18, провадження № 2 - з/368/14/18, за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Мирівське до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, забезпечити позов на підставі п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України шляхом:

- заборони вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта, реєстраційний номер 1168511432222, а саме, - земельної ділянки, кадастровий № 3222285600:04:303:0002, загальною площею 2,5071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Ухвала підлягає до негайного виконання на підставі ч. 1 ст. 157 ЦПК України, з дня її постановлення, - незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За невиконання даної ухвали передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

Копію ухвали на підставі ч. 2 ст. 157 ЦПК України направити для відому та виконання сторонам по справі та відповідним державним органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом на підставі ч. 4 ст. 157 ЦПК України.

Ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 сст. 354 ЦПК України подається протягом п ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лишевступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення вного судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, ухзвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

На підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: О.В. Закаблук