Ухвала

від 24.07.2018 по справі 607/12700/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12700/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/789/147/18 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - скарга на арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

фізичної особи - ОСОБА_8

при секретарі ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області матеріали за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 та фізичної особи - ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 06 липня 2018 р.

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 р. клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти:

40 купюр номіналом 1гривня, загальною сумою 40 грн.;

5 купюр номіналом 2 гривні, загальною сумою 10 грн.;

37 купюр номіналом 10 гривень, загальною сумою 370 грн.;

25 купюр номіналом 20 гривень, загальною сумою 500 грн,;

37 купюр номіналом 50 гривень, загальною сумою 1850 грн.;

72 купюри номіналом 200 гривень, загальною сумою 14400 грн.;

644 купюри номіналом 500 гривень, загальною сумою 322000 грн.;

104 купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 10400 доларів США;

2 купюри номіналом 50 доларів США, загальною сумою 100 доларів США;

12 купюр номіналом 20 доларів США, загальною сумою 240 доларів США;

5 купюр номіналом 10 доларів США, загальною сумою 50 доларів США;

12 купюр номіналом 5 доларів США, загальною сумою 60 доларів США;

1 купюра номіналом 2 долари США, загальною сумою 2 долари США;

80 купюр номіналом 100 євро, загальною сумою 8000 євро;

260 купюр номіналом 50 євро, загальною сумою 13000 євро;

6 купюр номіналом 5 євро, загальною сумою 30 євро;

9 купюр номіналом 10 євро, загальною сумою 90 євро;

14 купюр номіналом 20 євро, загальною сумою 280 євро;

4 купюри номіналом 200 євро, загальною сумою 800 євро;

26 купюр номіналом 500 євро, загальною сумою 13000 євро.

Мотивував своє рішення слідчий суддя тим, що кошти, які відповідно до ч.6 ст.236 КПК України були вилучені слідчим під час обшуку, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому підставно постановою слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області від 06 липня 2018 року визнано речовими доказами.

В апеляційних скаргах:

- адвокат ОСОБА_7 в інтересах фізичної особи - ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. про арешт грошових коштів вилучених в ході обшуку 04 липня 2018 року в приміщенні ТОВ Медікус-Галичина.

Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою.

Зокрема вказує, що ухвалою слідчого судді від 19 червня 2018 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку приміщення, яке перебуває у користуванні ТОВ Медікус-Галичина не було надано дозвіл на виявлення та вилучення будь-яких грошових коштів та таке клопотання не заявлялось прокурором до слідчого судді відповідно до ухвали про надання дозволу на проведення обшуку.

Також, зазначає, що слідчим суддею в ухвалі від 19 червня 2018 року про проведення обшуку було відмовлено слідчому у вилученні компютерної техніки, у звязку з тим, що слідчий не довів необхідність такого ступеня втручання у права особи, тим не менш, ухвалою від 06 липня 2018 року задовольнив клопотання слідчого щодо арешту грошових коштів в значному розмірі, які ніякого відношення до діяльності ТОВ Медікус-Галичина не мають.

Крім того, вказує, що грошові кошти, тимчасово вилучені під час обшуку, є власністю ОСОБА_8 , який є братом ОСОБА_11 і не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ Медікус-Галичина та до діяльності чи працівників Тернопільської університетської лікарні, а також не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні чи іншим учасником справи. Стверджує, що дані кошти були передані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для придбання житла матері та зберігалися окремо від місця зберігання грошових коштів підприємства (каси підприємства), що, на думку апелянта, свідчить про їх не пов`язаність з господарською діяльністю ТОВ Медікус-Галичина.

Поряд з цим, зазначає, що кошти за обладнання отримувалися ОСОБА_11 на банківський рахунок в гривнях, однак більша частина грошових коштів була вилучена в іноземній валюті, тому є необґрунтованим и посилання прокурора на зв`язок між вилученими коштами та коштами отриманими від продажу медичного обладнання пацієнтам Тернопільської університетської лікарні.

Крім того, вказує, що у судовому засіданні 06 липня 2018 року ОСОБА_8 було надано слідчому судді довідку про доходи, яка підтверджує наявність власних коштів ОСОБА_8 та підставність їх набуття.

Зазначає, що слідчим чи прокурором не спростовано їхні доводи щодо походження грошових коштів, а також не надано власних доказів на підтвердження їх зв`язку із обставинами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Також стверджує, що TOB «Медікус-Галичина» здійснює господарську діяльність по всій території України, а тому наявність коштів на підприємстві не може бути пов`язана виключно із взаємовідносинами з Тернопільською університетською лікарнею, як вважає прокурор. В подальшому, беззмістовним та безпідставним є посилання прокурора на призначення цих коштів для розрахунків з працівниками Тернопільської університетської лікарні, оскільки сам розмір вилучених коштів та їх іноземна валютність свідчать про необґрунтованість даних тверджень.

Вказує, що прокурором в судовому засіданні не зазначено слідчому судді кількість епізодів продажу офтальмологічного обладнання пацієнтам Тернопільської університетської лікарні саме ТОВ «Медікус-Галичина», чому саме цей розмір вилучених грошових коштів прокурор вважає співмірним із розміром продажу офтальмологічного обладнання пацієнтам Тернопільської лікарні та чому в такому випадку прокурор не звертався з клопотанням про виявлення та вилучення грошових коштів під час обшуку до слідчого судді.

Крім того, зазначає, що в судовому засіданні 06 липня 2018 року прокурор просив накласти арешт на грошові кошти у зв`язку з необхідністю збереження речових доказів, про що винесено відповідну постанову слідчого про визнання речовими доказами, однак згодом в цьому ж засіданні даний прокурор вказав, що вищевказане вилучене майно необхідно арештувати з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Також зазначає, що чинний КПК України не передбачає такого процесуального документу слідчого, як постанова про визнання грошових коштів речовим доказом.

Вказує, що серед підстав необхідності накладанення арешту на тимчасово вилучене майно слідчим у клопотанні зазначено, що дане майно визнане речовими доказами у справі, однак слідчий суддя у справі не дослідив, чи вказані грошові кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КІІК України, так як слідчим у клопотанні не було наведено, які саме сліди кримінального правопорушення містяться на вищевказаних грошових коштах.

Зазначає, що наявність грошових коштів на підприємстві, не може жодним чином свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також не містить слідів вчинення кримінального правопорушення та не є речовим доказом у справі.

Крім того, вказує, що грошові кошти у випадку їх арешту можуть надміру довго перебувати у слідчого, стосовно них відсутні підстави для проведення експертизи чи будь-яке інше дослідження, а тому жодних підстав для їх арешту та перебування у слідчого немає;

-фізична особа - ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про арешт майна, вилученого 04 липня 2018 року під час проведення обшуку в приміщенні офтальмологічного відділення Львівської обласної лікарні, яке перебуває у користуванні ТОВ Медікус-Галичина, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Некрасова, 35 та повернути їй вилучені кошти в сумі 39 170 грн., а також ОСОБА_8 кошти в сумі 300 000 грн., 39 200 євро та 10 852 долари США.

Зокрема зазначає, що слідчий суддя всупереч ч.1 ст.172 КПК України розглянув клопотання слідчого про арешт майна, не повідомивши її про день та час його розгляду, при тому, що 05 липня 2018 року вона подала до Тернопільського міськрайонного суду заяву про повідомлення її про час та місце розгляду цього клопотання.

Також вказує, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, не перевірив дане клопотання на відповідність вимог ч.2 ст.171 КПК України, оскільки жодна із зазначених в даній частині статті вимог, окрім переліку і виду майна, слідчим у клопотанні не зазначено.

Крім того, вказує, що слідчий суддя, не звернувши уваги на недоліки клопотання, також не з`ясовував, кому належать грошові кошти, у кого вони були виявлені та вилучені, яким є процесуальний статус цих осіб, чи є відповідні підстави для накладення арешту.

Стверджує, що 4 липня 2018 року вона була присутня при проведенні обшуку, і саме із її сумки були вилучені кошти в сумі 300 000 грн., 39 200 євро та 10 852 доларів США. Ще 39 170 грн. були виявлені у шухляді меблевого гарнітуру.

Зазначає, що, незважаючи на те, що слідчий ОСОБА_12 та оперативні працівники УСБУ у Тернопільській області не цікавились, кому належать виявлені гроші, вона та її чоловік ОСОБА_11 неодноразово і наполегливо повідомляли, що основна частина цих коштів належить на праві особистої власності ОСОБА_8 , оскільки за кілька днів до обшуку останній, будучи мешканцем м. Києва, передав її чоловікові і своєму братові 300 000 грн., 39 200 євро та 10 852 доларів США для придбання квартири у м. Львові, щоб забезпечити свою матір житлом.

Стверджує, що вказані суми не мають жодного відношення до її та чоловіка підприємницької діяльності, господарської діяльності TOB «Медикус Галичина», а жодних доказів на підтвердження протилежного стороною обвинувачення суду надано не було.

Також вказує, що відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінальною правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, однак ці кошти не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки жодних слідів чи інших відомостей на виявлених купюрах не виявлялось, а походження цих коштів може засвідчити їх власник - ОСОБА_8 .

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_10 вказала, що слідчий ОСОБА_12 в своєму клопотанні про арешт майна порушив вимоги ст. 170, ч.2 ст.171 КПК України, оскільки жодної з цих вимог він не дотримався, не зазначивши конкретних підстав для накладення арешту.

Крім того, зазначає, що вона з чоловіком ОСОБА_11 як фізичні особи підприємці розрахунки за надані послуги та реалізовану продукцію завжди проводили в національній валюті. В її ж сумці були виявлені грошові кошти не тільки у гривнях, но і в доларах США та євро, а тому вони не мають ніякого відношення до даного кримінального провадження.

Безпідставно слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти взяв до уваги результати проведених у справі негласних слідчих дій та неправильно, на користь сторони обвинувачення, витлумачив їхні результати; наклав арешт на майно власника ОСОБА_8 , який не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим чи засудженим у цьому кримінальному провадженні.

Ч.2 ст.364 КК України не передбачає конфіскації, а тому посилання у клопотанні слідчого на те, що ці кошти можуть підлягати спеціальній конфіскації, є надуманими. Не оголошувались та не досліджувались слідчим суддею додатки до клопотання слідчого, більше того, до клопотання долучені додатки зовсім іншого кримінального провадження.

Звертає також увагу на те, що слідство продовжується вже більше шести місяців, при цьому навіть не спромоглося встановити розмір шкоди у провадженні.

Такі дії органу досудового розслідування та суду суперечать практиці Європейського суду щодо права особи мирно володіти своїм майном.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечує проти задоволення апеляційних скарг і просить рішення слідчого судді залишити без змін; фізичну особу - ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_10 , які просять задовольнити їхні апеляційні скарги, скасувати рішення слідчого судді і відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській обл., ознайомившись з а матеріалами провадження, доводами апеляційних скарг та доповненнями до них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_10 до задоволення не підлягають.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділенням ТВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, дані про які внесені в ЄРДР 12 січня 2018 року за № 42018211180000005.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що працівники районних та міських комунальних лікарень направляють пацієнтів до офтальмологічного відділення Тернопільської університетської лікарні (далі - Відділення) для проведення лікування. В подальшому посадові особи Відділення скеровують пацієнтів для придбання матеріалів для проведення операцій до представника TOB "Медікус Галичина" ОСОБА_11 або його дружини, ОСОБА_10 , які за отримані кошти неофіційно здійснюють закупівлю та постачання у Відділення необхідних медичних препаратів, що використовуються при проведенні профільних операцій.

Надалі між ОСОБА_11 та посадовими особами Відділення проводиться в готівковій формі розрахунок відповідно до направлених клієнтів, що підтверджується проведеними в ході досудового розслідування негласними слідчими (розшуковими) діями.

Після отримання грошових коштів від ОСОБА_11 , завідувач та інші особи, які працюють у Відділенні, за її дорученням перераховують частину грошових коштів районним та міським лікарям за направлених пацієнтів на банківські карти ПАТ КБ "Приватбанк".

4 липня 2018 року в ході проведення обшуку в приміщенні офтальмологічного відділення Львіської обласної лікарні, яке перебуває у користуванні TOB «Медікус-Галичина», на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року, окрім речей, дозвіл на відшування та вилучення яких був прямо вказаний в ухвалі, було виявлено та вилучено: 40 купюр номіналом 1 гривня, загальною сумою 40 гривень; - 5 купюр номіналом 2 гривні, загальною сумою 10 гривень; - 37 купюр номіналом 10 гривень, загальною сумою 370 гривень; - 25 купюр номіналом 20 гривень, загальною сумою 500 гривень; - 37 купюр номіналом 50 гривень, загальною сумою 1850 гривень; - 72 купюри номіналом 200 гривень, загальною сумою 14400 гривень; - 644 купюри номіналом 500 гривень, загальною сумою 322000 гривень; - 104 купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 10400 доларів США; - 2 купюри номіналом 50 доларів СІЛА, загальною сумою 100 доларів США; - 12 купюр номіналом 20 доларів США, загальною сумою 240 доларів США; - 5 купюр номіналом 10 доларів США, загальною сумою 50 доларів США; - 12 купюр номіналом 5 доларів США, загальною сумою 60 доларів США; - 1 купюра номіналом 2 долара США, загальною сумою 2 долара США; - 80 купюр номіналом 100 євро, загальною сумою 8000 євро; - 260 купюр номіналом 50 євро, загальною сумою 13000 євро; - 6 купюр номіналом 5 євро, загальною сумою 30 євро; - 9 купюр номіналом 10 євро, загальною сумою 90 євро; - 14 купюр номіналом 20 євро, загальною сумою 280 євро; - 4 купюри номіналом 200 євро, загальною сумою 800 євро; - 26 купюр номіналом 500 євро, загальною сумою 13000 євро.

Під час проведення обшуку в приміщенні офтальмологічного відділення Львіської обласної лікарні, яке перебуває у користуванні TOB «Медікус-Галичина», здійснювалося фіксування даної слідчої дії шляхом відеозйомки.

Усі грошові кошти, які виявленні під час обшуку, зафіксовані в протоколі обшуку та на технічному засобі фіксації.

У ході обшуку будь яких договірних відносин між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та Тернопільською університетською лікарнею не виявлено, що свідчить про особисту зацікавленість посадових осіб в постачанні даними суб`єктами господарювання медичних препаратів за завищеними цінами та подальшого повернення частини грошових коштів посадовим особам Відділення, які частину з яких направляють працівникам районних та міських комунальних лікарень.

5 липня 2018 року слідчий СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду з клопотанням про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, яке слідчий суддя ухвалою від 06 липня 2018 року задовольнив.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладений у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя даних вимог дотримався.

Так, дослідивши матеріали, додані до клопотання, він прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення збереження речових доказів та для попередження можливого подальшого неправомірного відчуження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, а тому необхідно накласти арешт на майно, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. ОСОБА_12 від 06 липня 2018 року про визнання грошових коштів речовим доказом (а.м. 17-18). Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_10 про те, що справа слідчим суддею місцевого суду про накладення арешту на майно розглядалась у її відсутності, не є підставою для скасування рішення суду з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПКУкраїни.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 з приводу того, що грошові кошти було вилучено без дозволу на цю дію слідчого судді.

Так, в матеріалах провадження міститься ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_13 про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні офтальмологічного відділення Львівської обласної лікарні, яке перебуває у користуванні ТОВ Медикус Галичина (код ЄДРПОУ 30177226), за адресою: м. Львів, вул. Некрасова М., буд. 35 з метою виявлення та вилучення чорнових записів, бухгалтерської та фінансової бухгалтерії ТОВ Медикус Галичина, банківських карток та ін.

Обшук був проведений 04 липня 2018 р. в межах місячного строку, передбаченого вищезазначеною ухвалою.

05 липня 2018 р. слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні слідчий СВ ТВП ГУНП в Тернопільській обл. ОСОБА_12 звернувся з клопотанням про арешт вилученого майна до слідчого судді Тернопільського міськрайсуду, оскільки арештовані грошові кошти, на вилучення яких дозвіл у зазначеному клопотанні не надавався, є тимчасово вилученим майном під час обшуку відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти, зазначені у клопотанні слідчого, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, і є речовим доказом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначені грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження всупереч доводам апеляційних скарг.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на грошові кошти, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апелянтів з приводу того, що дані грошові кошти, на які накладено арешт, є власністю ОСОБА_8 , є непереконливими, а відтак викликають сумнів, оскільки долучені до матеріалів справи довідки про доходи останнього з великою достовірністю не свідчать про те, що саме він є їхнім власником.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з урахуванням усіх викладених в ній доводів задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 р., якою клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. задоволено та накладено арешт на грошові кошти, - без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2