Ухвала

від 25.07.2018 по справі 903/512/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"25" липня 2018 р. Справа № 903/512/18 Суддя господарського суду Волинської області Кравчук А. М., розглянувши заяву

товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс"

про забезпечення позову

у справі №903/512/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс", м.Луцьк

до відповідача: виконавчого комітету Луцької міської ради, м.Луцьк

про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради

встановив: на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ "МТС-Агросервіс" №б/н від 20.07.2018 року до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року "Про демонтаж тимчасових споруд на вул.Замковій".

Крім того, надійшла заява ТОВ "МТС-Агросервіс" від 20.07.2018 року про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року "Про демонтаж тимчасових споруд на вул.Замковій" до вирішення судової справи по суті та вступу в законну силу рішення суду по справі; заборони виконавчому комітету Луцької міської ради та Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради виконувати будь-які дії щодо демонтажу майна на вул. Замковій у м.Луцьку до вступу в законну силу рішення суду по даній справі.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради призведе до непоправних наслідків, знищення майна, втрати робочих місць підприємцями, які орендують майно заявника, що неможливо буде компенсувати та усунути.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з такого.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно підп. 5 п. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача , а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Одним із заходів забезпечення ТОВ "МТС-Агросервіс" визначено: заборонити виконавчому комітету Луцької міської ради та Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради виконувати будь-які дії щодо демонтажу майна на вул. Замковій у м.Луцьку до вступу в законну силу рішення суду по даній справі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018 року, №910/23488/17 від 25.05.2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року зобов'язано ТОВ "МТС-Агросервіс" протягом семи днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати тимчасові споруди, що розташовані без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул.Замковій, та відновити благоустрій території; доручити департаменту муніципальної варти міської ради (ОСОБА_1Я.) довести рішення у триденний термін з дати його ухвалення до відома ТОВ "МТС Агросервіс"; у разі невиконання ТОВ "МТС Агросервіс" пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасові споруди в законом встановлений спосіб та метод.

Заявник звернувся з позовною заявою від 20.07.2018 року про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року.

Отже, вимога заявника про заборону виконавчому комітету Луцької міської ради та департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасові споруди по вул. Замковій відповідає ст. 137 ГПК України, обставинам позову, змісту, заявлених позовних вимог, заходам для створення можливості реального виконання рішення суду. У разі задоволення позовних вимог відновлення прав заявника після демонтажу тимчасових споруд буде неможливим.

Заявник обгрунтував причину звернення із заявою про забезпечення позову неможливістю виконання рішення суду у разі задоволення позову.

На думку суду, демонтаж тимчасових споруд може призвести до їх пошкодження або знищення, додаткових витрат, пов'язаних з демонтажем, у разі позитивного рішення у даній справі унеможливить поновлення прав позивача, матиме незворотні наслідки.

Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, зокрема, щодо демонтування тимчасових споруд протягом семи днів з дати ухвалення цього рішення, є доказом наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення.

Вимоги заявника відповідно до ст. 137 ГПК України є обгрунтованими, адекватними, збалансованими з інтересами сторін та позовними вимогами. Забезпечення позову шляхом заборони виконавчому комітету Луцької міської ради та департаменту муніципальної варти Луцької міської ради виконувати будь-які дії щодо демонтажу спірного майна пов'язані з предметом позову - визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради "Про демонтаж тимчасових споруд на вул.Замковій", спрямованими забезпечити фактичне виконання рішення в разі задоволення позову.

Невжиття таких заходів може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду, порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно позовної заяви та заяви про забезпечення позову, тимчасові споруди передані в оренду підприємцям. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №477 від 04.09.2001 року дозволено ТОВ "МТС-Агросервіс" влаштувати торгові ряди на вул.Замковій.

Обраний заявником захід забезпечення позову не має наслідком перешкоджання діяльності відповідача, заподіяння шкоди. Згідно п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року департамент муніципальної варти міської ради зобов'язано демонтувати тимчасові споруди в законом встановлений спосіб та метод, без зазначення строку такого виконання.

Крім того, особи, щодо яких вжито заходи забезпечення, чи права яких можуть бути порушені, не позбавлені права звернутися до суду з заявою про їх скасування у разі можливості негативних наслідків для них вжитими заходами.

З врахуванням викладеного,вимога щодо зупинення дії рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року "Про демонтаж тимчасових споруд на вул. Замковій" не відповідає обгрунтованості вимогам щодо адекватності та співрозмірності заявлених позовних вимог та не підлягає задоволенню.

Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137 ГПК України,

У Х В А Л И В :

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс" №б/н від 20.07.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити виконавчому комітету Луцької міської ради та департаменту муніципальної варти Луцької міської ради демонтувати тимчасові споруди, що розташовані товариством з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс" на вул. Замковій у м.Луцьку до набрання законної сили рішенням суду по справі №903/512/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс" до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року "Про демонтаж тимчасових споруд на вул.Замоквій".

3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агросервіс" №б/н від 20.07.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову в частині зупинення дії рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №444-5 від 18.07.2018 року "Про демонтаж тимчасових споруд на вул.Замковій" до вирішення справи по суті та вступу в законну силу рішення суду по даній справі відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала підписана 25.07.2018 року

Ухвали суду підлягають оскарженню відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук