Рішення

від 23.07.2018 по справі 903/340/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2018 р. Справа № 903/340/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Пупка Вадима Максимовича, Рівненська область, м. Сарни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-польське підприємство АРАЙ БІЛДІНГ", м. Луцьк

про стягнення 54833,74грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Фізична особа-підприємець Пупко Вадим Максимович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-польське підприємство АРАЙ БІЛДІНГ" про стягнення 54833,743грн. заборгованості, 35877,60грн - основного боргу, 1268,00грн. 3% річних, 5805,48грн. інфляційні втрати, 11882,66грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-польське підприємство АРАЙ БІЛДІНГ" умов договору-заявки за №30 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.02.2017року, №34 від 17.02.2017 року та договору-заявки за №35 від 20.02.2017 року.

Ухвалою суду від 02.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2018р. на 11год. 30хв.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 02.07.2018р., згідно поштового повідомлення № 4301035223473 про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена відповідачу 09.07.2018р.).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду, яка була направлена на адресу, зазначену в позовній заяві та у витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась із відміткою "за зазначеною адресою відсутній".

Ухвалою суду від 02.07.2018р. явка сторін обов'язковою не визнавалась, сторони не були позбавлені права на направлення в судове засідання інших повноважних представників, направлення пояснень та витребуваних доказів поштою.

Також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу за відсутності представників сторін та відзиву відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно договору - заявки про надання транспортно - експедиційних послуг № 30 від 15.02.2017 року, перевізник мав виконати автотранспортне перевезення з м. Запоріжжя до м. Луцька, а експедитор зобов'язувався оплатити вартість перевезення протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника оформлених належним чином документів, а саме: рахунок до оплати, акти виконаних робіт, оригінали товарно - транспортних накладних (2 примірника), але в будь - якому разі не раніше дня реєстрації податкової накладної перевізником є ЄДР.

На виконання договору перевізником було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно - транспортною накладною № 0000000042 від 16.02.2017р., актом надання послуг № 63 від 20.02.2017р., податковою накладною № 86 від 20.02.2017р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2017р.), оформлено рахунок № 63 від 20.02.2017р. на суму 11926,60грн., які були направлені відповідачу 22.02.2017р. та отримані відповідачем 24.02.2017р.

Згідно договору - заявки про надання транспортно - експедиційних послуг № 34 від 17.02.2017 року, перевізник мав виконати автотранспортне перевезення з м. Запоріжжя до м. Луцька, а експедитор зобов'язувався оплатити вартість перевезення протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника оформлених належним чином документів, а саме: рахунок до оплати, акти виконаних робіт, оригінали товарно - транспортних накладних (2 примірника), але в будь - якому разі не раніше дня реєстрації податкової накладної перевізником є ЄДР.

На виконання договору перевізником було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно - транспортною накладною № 0000000045 від 17.02.2017р., актом надання послуг № 64 від 20.02.2017р., податковою накладною № 87 від 20.02.2017р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2017р.), оформлено рахунок № 64 від 20.02.2017р. на суму 12047,40грн., які були направлені відповідачу 22.02.2017р. та отримані відповідачем 24.02.2017р.

Згідно договору - заявки про надання транспортно - експедиційних послуг № 35 від 20.02.2017 року, перевізник мав виконати автотранспортне перевезення з м. Запоріжжя до м. Луцька, а експедитор зобов'язувався оплатити вартість перевезення протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника оформлених належним чином документів, а саме: рахунок до оплати, акти виконаних робіт, оригінали товарно - транспортних накладних (2 примірника), але в будь - якому разі не раніше дня реєстрації податкової накладної перевізником є ЄДР.

На виконання договору перевізником було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно - транспортною накладною № 0000000044 від 20.02.2017р., актом надання послуг № 65 від 21.02.2017р., податковою накладною № 90 від 20.02.2017р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2017р.), оформлено рахунок № 65 від 21.02.2017р. на суму 11901,60грн., які були направлені відповідачу 22.02.2017р. та отримані відповідачем 24.02.2017р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку та строки, визначені вище) виконував неналежним чином, що в свою чергу, призвело до виникнення боргу.

На час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за договором в сумі 35877,60грн.

Як слідує з матеріалів справи, згідно договорів - заявок № 30 від 15.02.2017р., № 34 від 17.02.2017р., № 35 від 20.02.2017р. між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами ЦК України, ГК України, міжнародними договорами України, транспортними кодексами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 307, ст. 314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взятих на себе за договорами-заявками № 30 від 15.02.2017р., № 34 від 17.02.2017р., № 35 від 20.02.2017р. зобов'язань, не перерахував плати за надані послуги перевезення, позовна вимога про стягнення з нього 35877,60 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 1268,00грн. - 3 % річних, 5805,48грн інфляції суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 1268,00грн. - 3 % річних, 5805,48грн - інфляції, які є підставними та підлягають до стягнення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовом просить стягнути з відповідача 11882,66грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст. 231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

Як убачається з доданих позивачем до позовної заяви договорів - заявок № 30 від 15.02.2017р., № 34 від 17.02.2017р., № 35 від 20.02.2017р., в останніх відсутні положення щодо визначення відповідальності відповідача, за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті перевезення у вигляді пені, а також не містить положення про визначення розміру такої неустойки.

Не надано позивачем також будь-якого іншого письмового правочину між ним та відповідачем, який передбачав би неустойку за невиконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та її розмір.

При цьому чинним законодавством також не встановлено неустойку за прострочення виконання грошового зобов'язання та не передбачено її розмір.

Крім того, як зазначено у статті 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Отже, стягнути пеню можна лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами письмового договору між сторонами.

Як встановлено п. 2.1. постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 нарахування пені, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте, в спірному договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт відсутня.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу неустойки (пені), оскільки це не передбачено ні умовами укладених між сторонами договорами, ні відповідними законодавчими актами.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підлягає до задоволення частково.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 144, 307, 314 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 551, 546, 547, 549, 626, 908, 909, 916, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 237-238, 239, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-польське підприємство АРАЙ БІЛДІНГ" (Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська 76А, офіс 204, код ЄДРПОУ 32885357) в користь Фізичної особи-підприємця Пупка Вадима Максимовича, АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) 35877,60грн - основного боргу, 1268,00грн. 3% річних, 5805,48грн. інфляційні втрати, а також 1374,36грн. витрати по судовому збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення

складено 26.07.2018

Суддя В. М. Дем`як