Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/6434/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/6434/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 15; ідентифікаційний код 36844047)

до Громадської організації "Центр Освіти Агапе" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 27, офіс 368; ідентифікаційний код 38941233)

про стягнення 4 499, 18 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" з позовом до Громадської організації "Центр Освіти Агапе" про стягнення 4 499, 18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Громадською організацією "Центр Освіти Агапе" не виконано умови договору № 38-ф від 15.01.2016, у зв'язку з чим у останньої утворилася заборгованість перед Товариством обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" в розмірі 3 500, 00 грн. - основного боргу, 183, 68 грн. - 3% річних та 815, 50 грн. - інфляційні нарахування, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 відкрито провадження у справі 910/6434/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/6434/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - Підприємство) та Громадською організацію "Центр Освіти Агапе" (далі - Сторона 1) укладено договір № 38-ф про відновлення фасаду будинку, за умовами якого Сторона 1, що є користувачем приміщення № 376 у будинку за адресою А. Навої, 69 звернулося до Підприємства з наміром розмістити зовнішню рекламу на фасаді будинку, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні Підприємства, а Підприємство зобов'язане провести організаційні заходи та роботи по обслуговуванню фасаду будинку після розміщення рекламного засобу та провести роботи по відновленню фасаду будинку після демонтажу рекламного засобу (вивіски).

Згідно п. 1.2. договору Сторона 1 після отримання погодження Підприємства на розміщення реклами зобов'язана оформити дозвіл на розміщення реклам згідно до вимог, встановлених чинним законодавством України, та надати копію такого дозволу Підприємству, до моменту встановлення рекламного засобу.

Відповідно до підпункту 2.4.3. договору Сторона 1 зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплатити Підприємству плату за надані послуги.

Пунктом 3.1. встановлено, що вартість послуг за даним договором становить 3 500, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 588, 33 грн.

Сторона 1 зобов'язана сплатити вартість послуг згідно п. 3.1. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання даного договору. Розрахунки між сторонами проводяться у гривні, шляхом перерахування стороною 1 грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства (п. 3.2. та 3.3.).

Згідно п. 5.1. договір набирає чинності з моменту його підписання та діє на протязі п'яти років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Розірвання договору за ініціативи будь-якої із сторін не тягне за собою повернення коштів, сплачених згідно п. 3.2. договору.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідач свої зобов'язання передбачені договором належним чином не виконав, станом на 31.03.2018 існує заборгованість по оплаті відповідно до умов договору в розмірі 3 500, 00 грн., про що відповідач неодноразово повідомлявся. Як вказує позивач були виставлені відповідні рахунки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 38-ф від 15.01.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, судом встановлено, що відповідачем в порушення зобов'язань передбачених договором № 38-ф від 15.01.2016, а саме, його п. 3.2. оплати вартості послуг не здійснено, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 3 500, 00 грн.

При цьому, станом на час написання судового рішення, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростовано заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до п. 3.2. договору Громадська організація "Центр Освіти Агапе" зобов'язана сплатити вартість послуг згідно п. 3.1. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання даного договору, тобто, не пізніше 17.01.2016.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 38-ф від 15.01.2016 про відновлення фасаду будинку та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги в розмірі 3 500, 00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних - 183, 68 грн. та інфляційних втрат - 815, 50 грн., розрахунок яких здійснено позивачем за період з липня 2016 по березень 2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат в період з липня 2016 по березень 2018 та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 183, 68 грн. - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується нарахування позивачем інфляційних втрат, то суд вказує, що ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то за таких умов задоволенню в повному обсязі також підлягає сума інфляційних втрат, що була заявлена позивачем до стягнення в розмірі 815, 50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "Центр Освіти Агапе" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 27, офіс 368; ідентифікаційний код 38941233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 15; ідентифікаційний код 36844047) суму основного боргу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 68 коп., інфляційних втрат в розмірі 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.07.2018

Суддя Д.О. Баранов