Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/6525/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/6525/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 6, офіс 808; ідентифікаційний код 39120932)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" (01103, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 21642458)

про стягнення 9 416 грн. 61 коп.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокат" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" про стягнення 9 416 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 200 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 41 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 175 грн. 61 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі 910/6525/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/6525/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений ухвалою суду від 29.05.2018 про відкриття провадження у справі 910/6525/18 строк, відзиву на позов до суду не надходило.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокат" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" (далі - експедитор) було укладено договір заяву на разове перевезення.

Відповідно до умов договору, перевідник зобов'язується своєчасно надати технічно справний транспортний засіб, здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений договором і здати вантаж вантажоотримувачу, по якості та кількості, забезпечити збереження вантажу на весь час перевезення (під пломбою), якщо інше не встановлено умовами замовлення, а експедитор зобов'язався сплатити перевізнику вартість наданих ним послуг безготівковим розрахунком протягом 2 банківських днів після отримання 2-х оригіналів ТТН та 2-х оригіналів видаткових накладних згідно маршрутного листа з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи акра виконаних робіт, податкової накладної, рахунку фактури та маршрутного листа.

Як вказує позивач та встановлено судом згідно із замовлення відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокат" прийнято для перевезення металопрокат відповідно до товарно-транспортної накладної № 83936025 та здійснено його доставку по маршруту с. Партизанське - м. Краматорськ автомобілем Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" DAF НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_2. Водій ОСОБА_1 керував вищезазначеним транспортним засобом на підставі довіреності на право керування транспортним засобом № 12-3/2018 від 31.12.2017 та акта приймання-передачі транспортного засобу від 05.12.2017.

16.03.2018 вантажоодержувачем Приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" прийнято вантаж в повному об'ємі без жодних зауважень по кількості та якості.

16.03.2018 перевізником було виписано рахунок на оплату № 263 та акт наданих послуг № 265 на суму 9 200,00 грн. та разом з 2-ма оригіналами ТТН № 83936025 від 15.03.2018 та 2-ма оригіналами видаткових накладних згідно маршрутного листа надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Спільному Українсько-американському підприємству з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" згідно експрес накладної 20 4500 6778 927.

27.03.2018 вказані документи були отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна", що підтверджується роздруківкою з електронного сервісу НОВА ПОШТА.

Також, перевізником була виписана податкова накладна № 64 від 16.03.2018 та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових.

Мотивуючи позовні вимог позивач вказує, що зобов'язання за договором на разове перевезення виконав в повному обсязі, проте, замовник безпідставно не виконує свої зобов'язання та не сплачує перевізнику плату за перевезення вантажу в розмірі 9 200,00 грн.

Зважаючи на невиконання зобов'язань передбачених договором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокат" на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 1099 від 21.05.2018, в якій перевізник звернувся до експедитора з вимогою про оплату послуг перевезення в розмірі 9 200,00 грн. на протязі трьох днів з моменту отримання даної претензії.

Однак, відповідач жодним чином не відреагував на вимогу позивача про сплату боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору б/н від 15.03.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором б/н від 15.03.2018 належним чином, здійснив перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений договором (до 16.03.2018) та здав вантаж вантажоотримувачу Приватному акціонерному товариству "Новокраматорський машинобудівний завод" та надіслав пакет документів, передбачений договором, проте, Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним Українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" в порушення умов даного договору до цього часу оплати за перевезення вантажу в розмірі 9 200 грн. не здійснено.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені договором, експедитор повинен сплатити перевізнику вартість наданих ним послуг безготівковим розрахунком протягом 2 банківських днів після отримання 2-х оригіналів ТТН та 2-х оригіналів видаткових накладних згідно маршрутного листа з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунку фактури та маршрутного листа.

Оскільки, згідно експрес накладної 20 4500 6778 927 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" 27.03.2018 вказані документи були отримані, що підтверджується роздруківкою з електронного сервісу НОВА ПОШТА, то строк оплати настав 29.03.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору б/н від 15.03.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 41, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 175, 61 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку в нарахуванні інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат в розмірі 73, 60 грн., а тому, вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Що стосується 3% річних, то судом встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 41, 00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язаних з розглядом справи, а саме фактичні витрати на правову допомогу в розмірі 5 500, 00 грн. та майбутні витрати на правову допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, приписами даної статті вказано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2018 між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Декань і партнери" був укладений договір про надання правової допомоги № 14/05, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги та представляти його інтереси як позивача, відповідача, третіх осіб в судових органах та інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності у справах предметом розгляду яких є юридичні права та інтереси замовника.

Відповідно до додаткової угоди № 2 укладеної сторонами 20.05.2018 до договору № 14/05 від 14.05.2018, замовник зобов'язується оплатити виконавцю гонорар за надання правової (юридичної) допомоги в розмірі 11 500, 00 грн. Крайній термін виконання грошового зобов'язання 20.10.2018.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання "Декань і партнери" грошові кошти в сумі 5 500, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1428 від 23.05.2018.

Як вбачається із матеріалів справи, факт надання правової допомоги на суму 5 500, 00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі виконаних (наданих) послуг за період з 20.05.2018 по 23.05.2018 згідно договору про надання правової допомоги № 14/05 від 14.05.2018 та додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги.

Суд важчає за необхідне звернути увагу, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, враховуючи наявний в матеріалах справи та підписаний сторонами 23.05.2018 акт приймання-передачі виконаних (наданих) послуг за період з 20.05.2018 по 23.05.2018 згідно договору про надання правової допомоги № 14/05 від 14.05.2018 та додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги на суму 5 500, 00 грн. та платіжного доручення № 1428 від 23.05.2018 про сплату на користь Адвокатського об'єднання "Декань і партнери" грошових коштів на вказану ж суму, то за таких обставин суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума саме фактичних витрат понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 5 500, 00 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат у справі підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Комп'ютел-Україна" (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 32, кв. 31; ідентифікаційний код 21642458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 6, офіс 808; ідентифікаційний код 39120932) основного боргу в розмірі 9 200 (дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., інфляційних втрат в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 41 (сорок одна) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 91 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.07.2018

Суддя Д.О. Баранов