Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/6272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/6272/18

За позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр

про стягнення пені 9 585,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники

від позивача: Тацишина О.П. за довіреністю № 02-08/30 від 29.12.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-Центр" (відповідач) про стягнення 9585,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РВС-Центр" не виконано зобов'язання щодо подання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, у зв'язку з чим рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 на відповідача накладено штраф у розмірі 27000,00 грн., який відповідачем у встановлений строк не було сплачено. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17 позов Київського обласного територіального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-Центр" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-Центр" штраф у розмірі 27000,00 грн. та пеню у розмірі 17415,00 грн. за період з 14.11.2017 по 26.12.2017. Позивач вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має право нарахувати пеню за невиконання свого рішення від 06.07.2017 № 23 ще додатково за період з 27.12.2017 по 22.03.2018 (день, що передував ухваленню рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6272/18, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2018 о 13:45 год., визнано явку учасників справи у підготовче засідання не обов'язковою.

У підготовче засідання, призначене на 11.06.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання, призначене на 11.06.2018, не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні 11.06.2018 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 5 ст. 185 ГПК України, суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.06.2018, суд оголосив перерву до 03.07.2018 о 15:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 03.07.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання, призначене на 03.07.2018, не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 03.07.2018 за відсутності представника відповідача.

У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.07.2018, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2018 о 09:30 год.

В судове засідання, призначене на 23.07.2018, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2018 не з'явивсь, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Так, ухвали суду від 11.06.2018 та від 03.07.2018 були надіслані відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 23.07.2018 за відсутності відповідача (його представника).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.07.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України та для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.07.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 у справі № 1014/74-р-02-05-16 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (надалі - Рішення АМК) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр , які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 02-05/3562 у встановлений головою територіального відділення строк порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю РВС-Центр штраф у розмірі 27 000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).

В резолютивній частині Рішення було постановлено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення документ, що підтверджує сплату штрафу, а також про те, що Рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Супровідним листом № 02-02/2374 від 06.07.2017 Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю РВС-Центр (відповідачу). Однак, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 0786329 1 Товариство з обмеженою відповідальністю РВС-Центр копію рішення отримало. Зазначене поштове відправленні повернулося до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з приміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України , газета Кабінету Міністрів України Урядовий кур'єр , Офіційний вісник України , друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи, що Рішення АМК вручити відповідачу виявилось неможливим, позивачем було опублікувало повідомлення про прийняте рішення в газеті Хрещатик 01.09.2017 № 92 (5005). Отже, на думку позивача, Рішення АМК вважається врученим відповідачу 11.09.2017.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 13.11.2017, оскільки 11.11.2017 та 12.11.2017 припадали на вихідні дні.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки сума штрафу в розмірі 27 000,00 грн., накладеного рішенням АМК, відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 27 000,00 грн. Крім суми штрафу, позивач нарахував відповідачу за період з 15.11.2017 по 22.12.2017 пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу, яка складає 19 845,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17 позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр 27 000,00 грн. штрафу та 17 415,00 грн. пені за період з 14.11.2017 по 26.12.2017.

В позовній заяві позивач зазначив про те, що, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції має право нарахувати пеню за невиконання свого рішення від 06.07.2017 № 23 ще додатково за період з 27.12.2017 по 22.03.2018 (день, що передував ухваленню рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17).

Враховуючи зазначене позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 585,00 грн. за невиконання рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 у справі № 1014/74-р-02-05-16 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в період з 27.12.2017 по 22.03.2018.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 частиною 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Згідно статті 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України , з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 у справі № 1014/74-р-02-05-16 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на відповідача накладено штраф у розмірі 27 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.

Зазначене рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вважається врученим відповідачу 11.09.2017, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 13.11.2017 (11.09.2017 + 2 місяці), оскільки 11.11.2017 та 12.11.2017 припадали на вихідні дні.

По матеріалам справи судом встановлено, що, оскільки сума штрафу в розмірі 27 000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 у справі № 1014/74-р-02-05-16, відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 27 000,00 грн. та пені за період з 14.11.2017 по 26.12.2017 в розмірі 19845,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17 позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр 27 000,00 грн. штрафу та 17 415,00 грн. пені за період з 14.11.2017 по 26.12.2017.

Враховуючи зазначене позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 585,00 грн. за невиконання рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2017 № 23 у справі № 1014/74-р-02-05-16 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в період з 27.12.2017 по 22.03.2018.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 27 000,00 грн. штрафу до 13.11.2017, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 14.11.2017.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції складає 405,00 грн. (27 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 405,00 грн.).

За період з 27.12.2017 по 22.03.2018 відповідачем прострочено 86 дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 27.12.2017 по 22.03.2018 складає 34 830,00 грн. (405,00 грн. х 86 = 34 830,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 27 000,00 грн.

Крім того, судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/23464/17 було стягнуто з відповідача 17 415,00 грн. пені за період з 14.11.2017 по 26.12.2017.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 585,00 грн. (27 000,00 грн. - 17 415,00 грн. = 9 585,00 грн.) за період 27.12.2017 по 22.03.2018 за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15, оф. 8; ідентифікаційний код 38115125) 9 585,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму до Загального Фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100 на р/р 31111106700006, МФО 820019, код ЄДРПОУ 38002491, отримувач: УДКСУ в Оболонському районі міста Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РВС-Центр (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15, оф. 8; ідентифікаційний код 38115125) на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 21602826) 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.07.2018.

Суддя Гумега О.В.