Постанова

від 25.07.2018 по справі 910/4884/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/4884/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р., м. Київ, у справі №910/4884/18 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група "Активголд",

2. ОСОБА_2,

про стягнення 46634,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/4884/18 позовну заяву Позивача до Відповідачів про стягнення солідарно 46634,44 грн і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. та передати справу №910/4884/18 до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивачем відповідно до ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України було подано відповідні докази на підтвердження повноважень представника, а саме: довіреність №8332-К-Н-О від 31.08.2017р. Також Позивач зазначає, що у разі наявності у місцевого суду сумнівів у наявності повноважень у ОСОБА_3 щодо можливості надання повноважень представникам на представлення інтересів Позивача, суд не позбавлений можливості витребувати необхідні докази у Позивача або перевірити такі повноваження самостійно.

На думку Позивача, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо розгляду позовних вимог у порядку різного судочинства, оскільки юрисдикція спору визначається за суб'єктним складом основного зобов'язання. У даному випадку суб'єктами основного зобов'язання є юридичні особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснити перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/4884/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до двох відповідачів: юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група "Активголд" та фізичної особи - ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.06.2015р. у загальній сумі 46634,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/4884/18 позовну заяву Позивача до вказаних Відповідачів про стягнення солідарно 46634,44 грн було повернуто без розгляду на підставі п.1.2. ч. 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що у суду відсутні підстави вважати, що позовна заява Позивача підписана уповноваженою особою, яка має на це право. Такого висновку місцевий суд дійшов з огляду на те, що подана до суду позовна заява, підписана 04.04.2018р. представником ОСОБА_4 на підставі довіреності №8332-К-Н-О від 31.08.2017р., виданої в.о. голови правління Позивача ОСОБА_3. При цьому, місцевий суд зауважив, що доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3 в якості виконуючого обов'язки голови правління банку (протокол, наказ тощо) не подано.

Також місцевий суд дійшов висновку, що в позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Позовна вимога до юридичної особи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а позовна вимога до фізичної особи - в порядку цивільного судочинства. Такого висновку місцевий суд дійшов з огляду на те, що суб'єктний склад правовідносин, що підпадають під юрисдикцію господарських судів у даному випадку обмежений юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, в тому числі і за договорами, укладеними для забезпечення виконання зобов'язань. При цьому, місцевий суд зазначив, що Позивач вказав обох Відповідачів як солідарних боржників, та просить стягнути борг саме солідарно, тому суд не має можливості роз'єднати позовні вимоги, виділивши вимоги до юридичної особи в самостійне провадження (ч.6 ст.173 Господарського процесуального кодексу України) та відкрити провадження в частині позовних вимог до боржника юридичної особи, що належать до юрисдикції господарських судів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи або фізичні особи - підприємці.

З наведеного вбачається, що з 15.12.2017р. господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи або фізичні особи-підприємці.

Судом встановлено, що позов до відповідачів з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором був поданий до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група "Активголд", як юридичної особи, що відповідає за основним зобов'язанням, та ОСОБА_2 (фізичної особи) як поручителя відповідно до договору поруки №POR1436366953774 від 08.07.2015р.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З наведеного вбачається, що відповідальність поручителя (Відповідача 2 - фізичної особи) перед Позивачем є солідарною разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група "Активголд", як боржником за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається із позовної заяви, у даній справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з Відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя. Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів Позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Отже, захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.

Вказане знайшло своє відображення у нормі п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, якою до юрисдикції господарських судів віднесені спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи або фізичні особи - підприємці.

Таким чином, з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 02.10.2017р. №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017р. у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

Судом встановлено, що сторонами основного зобов'язання у даній справі є юридичні особи, тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, при цьому правила об'єднання позовних вимог Позивачем порушені не були.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.23, 31-34, 44-48, 56-64 постанови від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18), а також у п.20, 29-33, 40-41 постанови від 17.04.2018р. у справі №545/1014/15-ц (провадження №14-54цс18) і постанові від 25.04.2018р. у справі №638/13998/14-ц.

Також апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого суду, що у суду відсутні підстави вважати, що позовна заява Позивача підписана уповноваженою особою, яка має на це право.

Відповідно до ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з п.1 ч. 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З наведеної норми права вбачається, що суд повертає позовну заяву без розгляду у разі її підписання особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи подана Позивачем позовна заява була підписана 04.04.2018р. представником ОСОБА_4 на підставі довіреності №8332-К-Н-О від 31.08.2017р., виданої в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_3.

При цьому, копія вказаної довіреності відповідно до ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України була додана Позивачем до позовної заяви, як доказ, підтверджуючий повноваження представника ОСОБА_4 на підписання позовної заяви від імені Позивача.

Проте, місцевий суд поставив під сумнів повноваження не представника ОСОБА_4 (особи, яка підписала позовну заяву), а повноваження виконуючого обов'язки голови правління Позивача (особи, яка підписала довіреність).

При цьому, вказаними нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання Позивачем разом із позовом також доказів, які підтверджують повноваження осіб, які підписували довіреність або інші документи щодо надання представницьких повноважень (правочини, протоколи, установчі документи тощо).

У разі обгрунтованого сумніву у суду щодо уповноваженості таких осіб останній не позбавлений права витребувати від Позивача відповідні докази, а не повертати позовну заяву.

При цьому, як вбачається з довіреності №8332-К-Н-О від 31.08.2017р. виконувач обов'язків голови правління Позивача ОСОБА_3 діє на підставі статуту від 03.04.2017р. №409 і протоколів №25 та №26 засідання Наглядової Ради Позивача від 20.07.2017р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала місцевого суду - скасуванню, а справа - передачі до місцевого суду.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/4884/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/4884/18 скасувати.

3. Направити справу №910/4884/18 до місцевого суду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група "Активголд" (03039, м. Київ, просп. Червонозоряний, б. 119, офіс 219, ідентифікаційний код 38746380) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 881 (шість тисяч сто сорок сім) грн 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 881 (шість тисяч сто сорок сім) грн 00 коп.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, ст.288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко