Рішення

від 24.07.2018 по справі 821/1183/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1183/18

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Львівського житлово-комунального підприємства "Хвиля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Львівського житлово-комунального підприємства акціонерного товариства "Хвиля" (далі - відповідач, ЛЖКПАТ "Хвиля"), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 16090,91 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 607,95 грн. на банківські реквізити (одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 852010, р/р 31219230700002; банк: ГУДКСУ у Херсонській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції від 06 жовтня 2005 року Закон № 2960 - IV) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому відповідно до Закону, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Позивач вказує, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в 2017 році, відповідач до 17 квітня 2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16090,91 грн., у відповідності до звіту за формою 10-ПІ № 1837 від 21 лютого 2018 року за 2017 рік та розрахунку заборгованості по сплаті згаданих санкцій. Крім того, нарахована пеня у сумі 607,95 грн. У зв'язку із несплатою вказаних сум, утворилась заборгованість у розмірі 16698,86 грн. Несплата вказаних санкцій завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 липня 2018 року.

Згідно вищезазначеної ухвали про відкриття провадження, відповідач зобов'язаний був подати до суду відзив на позовну заяву в п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання згаданої ухвали. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 26 червня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому строк для подання відзиву до суду, закінчився 11 липня 2018 року. Відтак, відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

24 липня 2018 року від позивача надійшла заява про розгляд його позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, суд приймає рішення розглядати дану справу в порядку письмового провадження.

Оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Херсонський окружний адміністративний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно звіту Львівського житлово-комунального підприємства акціонерного товариства "Хвиля" за формою 10-ПІ № 1837 від 21 лютого 2018 року "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік", середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у підприємства відповідача складала 11 осіб, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становила 0 осіб. З наведеного, вбачається, що відповідачем не було працевлаштовано одного інваліда на створені робочі місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI передбачено, зокрема, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається відповідно до Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зі змісту ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ слідує, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону №875-ХІІ).

Робочим місцем інваліда, відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці").

Частинами 9 та 10 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Так, суд наголошує на тому, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, не зайнятих особами з інвалідністю в 2017 році, відповідач несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України, підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

З огляду на той факт, що відповідачем не надано до суду ніяких доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, відповідач до 15 квітня 2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16090,91 грн. Однак, відповідачем не погашено зазначеної заборгованості у встановлений законодавцем строк, а тому сплаті підлягає також пеня в сумі 607,95 грн. (розмір санкцій та пені підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 1837 від 21 лютого 2018 року за 2017 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору за подання позову до суду, не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приймає рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівського житлово-комунального підприємства акціонерного товариства "Хвиля" (74331, Херсонська область, Бериславський район, с. Львове, вул. Магістральна, 63/2, код ЄДРПОУ 39522785) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (73000, м. Херсон, вул. Інженера Корсакова, 5а, код ЄДРПОУ 37959779) адміністративно-господарські санкції на суму 16090,91 грн. (шістнадцять тисяч дев'яносто гривень дев'яносто одна копійка) та пеню на суму 607,95 грн. (шістсот сім гривень дев'яносто п'ять копійок) на банківські реквізити (одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 852010, р/р 31219230700002; банк: ГУДКСУ у Херсонській області).

У задовлленні вимоги щодо стягнення судового збору відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.3