Постанова
від 25.07.2018 по справі 805/925/18-а
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа №805/925/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

за участю секретаря судового засідання Борисова А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: Найдьонова Л.М. (за довіреністю)

відповідач: Сенников А.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Логойда Т.В.) від 05 квітня 2018 року у справі № 805/925/18-а (повний текст рішення складено 05 квітня 2018 року в м.Слов'янськ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальну податкову консультацію №16/ІПК/05-99-12-04-14 від 03.01.2018 року; зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію відносно реалізації права подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію №16/ІПК/05-99-12-04-14 від 03.01.2018 року; зобов'язано надати нову індивідуальну податкову консультацію щодо реалізації права подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що індивідуальна податкова консультація складена відповідно до вимог чинного законодавства, і є позицією податкового органу щодо того, як повинні застосовуватися норми права. Відповідач зазначив, що аналіз норм Земельного кодексу України , Закону України Про оренду землі свідчить про те, що без розірвання договору оренди земельної ділянки та внесення відповідних змін до державного земельного кадастру підстави для не нарахування та несплати орендної плати на виконання умов договору оренди у позивача відсутні.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач як платник податків перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, є, зокрема, платником орендної плати за землю.

Позивач 09.02.2017 року подав до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік. На підставі вказаної декларації сплачує орендну плату за землю.

30.11.2017 року позивач через електронний кабінет платника податків звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою, в якій зазначало, що є платником орендної плати за земельні ділянки згідно з договором оренди, що укладений між ним та Маріупольською міською радою, однак на деяких земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомості, на які на підставі відповідних договорів купівлі-продажу право власності перейшло до громадян України. Вважало, що до нових власників об'єктів нерухомості переходить і обов'язок сплачувати орендну плату за землю, на якій розташовано придбане ними нерухоме майно. Посилаючись на ст.ст. 52 та 53 Податкового кодексу України просило з урахуванням вказаних обставин надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи має воно право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

На наведене звернення позивач 23.01.2018 року отримав індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.01.2018 року №16/ІПК/05-99-12-04-14 щодо плати за землю, в якій зазначалося, що товариство не повідомило про припинення договору оренди земельної ділянки, що укладений між ним та Маріупольською міською радою, у зв'язку з реєстрацією договорів про продаж об'єктів нерухомості, та про укладання і державну реєстрацію нового договору оренди земельних ділянок новими власниками придбаних об'єктів нерухомості. Також зазначалося наступне.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб'єкти господарювання, що уклади з відповідним органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ст. 120 Земельного кодексу України).

Поряд з цим, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (ст. 7 Закону України Про оренду землі ).

Проте, таке право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

З огляду на викладене, товариство залишається платником орендної плати за земельні ділянки до моменту припинення дії договору оренди згідно із законодавством, а отже підстави із уточнення податкових зобов'язань з дати переходу права власності на об'єкти нерухомості до нового власника відсутні.

Судом також встановлено, що 19.01.2011 року між Маріупольською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2., та зобов'язався сплачувати орендну плату за землю. Строк дії договору 10 років до 27.07.2020 року.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: адміністративно-виробничі комплекси, а також інші об'єкти інфраструктури згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів.

03.03.2017 року між позивачем (Продавць) та громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, (Покупці) укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Державну реєстрацію права власності на це майно засвідчено реєстраційним номером 194 від 03.03.2017 року.

17.05.2017 року між позивачем (Продавць) та громадянином України ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частини комплексу (об'єкту нерухомості), що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Державну реєстрацію права власності на це майно засвідчено реєстраційним номером 2365 від 17.05.2017 року.

З наведених договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна вбачається, що до покупців перейшло право власності на зазначені в договорах об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, що раніше були передані позивачу в оренду на підставі відповідного договору. Вказані обставини щодо кожного договору підтверджені відповідним реєстраційним номером про вчинення нотаріусом державної реєстрації права власності на це нерухоме майно.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до частини першої пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства. Надання консультації є наслідком належної реалізації податковим органом своїх владних управлінських функцій в сфері податкового законодавства, яка може створювати для платника податків на якого вона спрямована відповідні права у цій сфері. Зазначена консультація, як певне рішення суб'єкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, норми якого регулюють відповідні правовідносини.

Тобто, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Питання внесення змін до податкової звітності врегульовано ст. 50 вказаного Кодексу і відбувається шляхом подання уточнюючого розрахунку чи уточнюючої декларації.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

Згідно зі ст. 288 Податкового Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.п. 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст.269 Податкового Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За приписами ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

За таких обставин, незважаючи на те, чи зареєструвала особа право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку у такої особи виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 р. по справі №820/7996/13-а, від 16 травня 2018 р. N П/811/1839/16.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки до нових власників об'єктів нерухомого майна від позивача перейшов і обов'язок сплачувати плату за землю у формі земельного податку - за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними нерухоме майно, то у зв'язку з цим, позивач мав право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Судом першої інстанції також правомірно було враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06), в п. 57 якого Суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі №805/925/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі №805/925/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 липня 2018 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 липня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.

СудДонецький апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.07.2018
Оприлюднено27.07.2018
Номер документу75509170
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —805/925/18-а

Ухвала від 18.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 19.08.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 05.07.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 11.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 30.08.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 25.07.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Постанова від 25.07.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Ухвала від 23.06.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Ухвала від 23.06.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Ухвала від 25.05.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні