Постанова

від 25.07.2018 по справі 812/1478/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа №812/1478/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився

відповідач: Шатайло К.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Басова Н.М.) від 21 лютого 2018 року (повний текст рішення складено 02 березня 2018 року) у справі №812/1478/17 за позовом Державного підприємства Новоайдарське лісомисливське господарство до Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000851410 від 14.07.2017 року в сумі 159 904,00 грн. та №0000841410 від 14.07.2017 року частково в сумі 121 359,20 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2016 року позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення №0000851410 від 14.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159 904,00 грн. та № №0000841410 від 14.07.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 121 359,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 44.1., 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 137.1. ст. 137, п.п. 138.2., 138.3. ст. 138, абз. "а" п.п. 198.1., 198.2., 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ ВП Укрліспром , що призвело до неправомірного формування показників у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що співробітниками Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013 року по 31.12.2015 року у зв'язку з отриманою ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Луганського В.І. від 13.01.2016 (справа №428/128/16-к) про призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП Новоайдарське ЛМГ в межах кримінального провадження, що внесено до ЄРДР за № 32015130000000046 від 23.09.2015, за ознаками ч.1 ст.212 КК України. За результатами перевірки був складений акт №16/1223-00991605 від 31.01.2017р.

Не погоджуючись з фактами та даними, викладеними в акті перевірки, позивач подав на нього заперечення до ГУ ДФС у Луганській області від 10.02.107 №18.

За результатами розгляду вказаних заперечень наказом ГУ ДФС у Луганській області від 12.06.2017 року № 349 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України було призначено проведення документальну позапланову невиїзну перевірку ДП Новоайдарське ЛМГ .

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки був складений акт від 30.06.2017р. за №167/12-32-14-10/00991605 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП Новоайдарське лісомисливське господарство з обставин, визначених у запереченнях позивача до акту перевірки від 31.01.2017 № 16/1223-0991605 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013р. по 31.12.2015р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017р.:

- №0000851410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159904,00 грн., з яких 127923 грн. - за основним платежем та 31981,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- №0000841410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 141645,00 грн., з яких 137 473 грн. - за основним платежем та 4172,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст.44, пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у редакції, чинній на момент вчинення порушення ДП Новоайдарське ЛМГ , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 35334,00 грн., у т.ч. 2013 рік -18645 грн., 2014 рік - 16689 грн;

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у редакції, чинній на момент вчинення порушення та п.11,12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 120784,00 грн., у т.ч. 2015 рік -120784,00 грн; - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127923,00 грн., у тому числі: - занижено на загальну суму 129087 грн., у тому числі: за грудень 2014 року в сумі 16258 грн., за лютий 2015 року в сумі 5973 грн., за березень 2015 року в сумі 2386 грн., за квітень 2015 року в сумі 3017 грн., за травень 2015 року в сумі 11606 грн., за червень 2015 року в сумі 2020 грн., за липень 2015 року в сумі 12222 грн., за серпень 2015 року в сумі 17337 грн., за вересень 2015 року в сумі 11121 грн., за листопад 2015 року в сумі 5135 грн., за грудень 2015 року в сумі 42012 грн., - завищено податок на додану вартість за жовтень місяць 2015 року в сумі 1164 грн.

Податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ ВП Укрліспром , оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем із зазначеним контрагентом не має мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом цього правочину. При цьому податковий орган посилається на податкову інформацію щодо вказаного суб'єкта господарювання, який був контрагентом позивача.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ ВП Укрліспром були укладені договори про виконання робіт та надання послуг, повязаних з лісівництвом: № 178 від 01.11.2012 р. на суму 2016725 грн. (т.7 а.с.31-32); №26 від 20.03.2014 р. на суму 2 310 660 грн. (т.7 а.с.6-10); № 91 від 26.11.2014 р. на суму 722 752,80 грн. (т.7 а.с.11-15); № 4 від 16.02.2015 р. на суму 2 580 889,88 грн. (т.7 а.с.16-20); № 47 від 30.06.2015 р. на суму 78560 грн.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції між позивачем та ТОВ ВП Укрліспром в перевіряємому періоді частково були вилучені ГУ ДФС в Луганській області (протокол обшуку від 03.11.2015 р.) згідно ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської обл. від 21.10.2015 р. справа № 428/10610/15к. При цьому вони були досліджені податковим органом під час перевірки.

До суду позивач надав лише ту первинну документацію, яка залишалась у нього після проведеного обшуку.

Так, виконання робіт та надання послуг за наведеними вище договорами підтверджено в судовому засіданні наступними первинними документами, що залишаються в розпорядженні ДП Новоайдарське ЛМГ : товаро-транспортними накладними за період з 2014 по 2015, специфікаціями - накладними на відпуск лісоматеріалів необроблених (форма №ЛГ-25); актами прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг, пов'язаних з лісництвом за період з 2014 по 2015.

Факт оплати позивачем отриманих послуг та робіт від ТОВ ВП Укрліспром підтверджується довідками територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/018 Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 110.37/2-092 від 31.08.2017 р.; №110.37/2-093 від 31.08.2017 р.; № 110.37/2-094 від 31.08.2017 р.

За фактом виконання робіт, послуг ТОВ ВП Укрліспром зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Також позивач надав суду докази, що свідчать про подальше використання отриманих послуг за договорами з ТОВ ВП Укрліспром , при здійсненні господарської діяльності у вигляді укладання договорів купівлі-продажу за спірний період з іншими підприємствами, якими реалізовувалась деровина, тобто, отримав певний економічний ефект від здійснених операцій.

Посилання податкового органу на те, що перевіркою первинних документів позивача встановлено інший перелік працівників, які брали участь у документальному оформленні операцій, то вони не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки з моменту укладання договорів та їх фактичного виконання сплив деякий час, за який відбулись кадрові зміни у ДП Новоайдарське ЛМГ , а тому деякі працівники були звільнені і на роботу прийняті нові особи, які вже і підписували ті чи інші первинні документи під час виконання договорів з ТОВ ВП Укрліспром .

На підтвердження даних обставин позивач надав суду трудові угоди на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, укладені з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, накази про прийняття вказаних осіб на роботу та накази про припинення трудового договору.

Також з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6 були укладені договори підряду, до яких додані акти прийму-передачі виконаних робіт.

Зазначені вище працівники виконували роботи пов'язані з лісівництвом відповідно до вказаних договорів, а також будучи в трудових відносинах з позивачем.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно листа прокуратури Луганської області 08.08.2016 року СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області у кримінальному провадженні №32015130000000046 від 23.09.2015 року змінено попередню правову кваліфікацію з ч.1 ст.212 КК України на ч.5 ст.191 КК України. 09.08.2016 року матеріали кримінальних проваджень №32015130000000046 від 23.09.2015 року та №12015130240001290 від 16.06.2015 року, відповідно до вимог ст.217 КПК України, об'єднані в одне кримінальне провадження, з єдиним №12015130240001290. 21.02.2018 року з матеріалів кримінального провадження №12015130240001290 від 16.06.2015 року, матеріали досудового розслідування №32015130000000046 від 23.09.2015 року виділено в окреме провадження. Виділеному окремому провадженню присвоєно №42018130000000056 від 21.02.2018 року. За результатами досудового розслідування, 28.02.2018 року кримінальне провадження №42018130000000056 від 21.02.2018 року закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.п. 44.1., 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 137.1. ст. 137, п.п. 138.2., 138.3. ст. 138, абз. "а" п.п. 198.1., 198.2., 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України; п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин наведеної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №812/1478/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №812/1478/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 липня 2018 року.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 липня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

А.В. Гайдар