Рішення

від 26.07.2018 по справі 826/10514/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2018 року № 826/10514/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки до Шевченківського районного центру зайнятості м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВС Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство Бюро технічної інвентаризації та оцінки (далі - позивач та/або ПП Бюро технічної інвентаризації та оцінки ) з позовом до Шевченківського районного центу зайнятості м. Києва (далі - відповідач та/або центр зайнятості) та просить суд:

- визнати протиправними дії Шевченківського районного центру зайнятості щодо не прийняття рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 або відмову в компенсації;

- зобов'язати Шевченківський районний центр зайнятості прийняти рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем фактично не розглянуто та не прийнято відповідне рішення про відмову чи про компенсацію витрат приватному підприємству Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи, зокрема з підстав пропуску позивачем строку подання відповідних документів для отримання компенсації на оплату праці вказаним особам.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватним підприємством Бюро технічної інвентаризації та оцінки за направленням Дніпровського районного центру зайнятості в м. Київ на умовах строкового трудового договору №01-К від 01.02.2016 було працевлаштовано внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1.

За направленням Ірпінського міського центру зайнятості на умовах строкового трудового договору №02-К від 02.02.2016 позивачем було працевлаштовано внутрішньо переміщену особу ОСОБА_2.

За направленням Печерського районного центру зайнятості в м. Київ а умовах строкового трудового договору №03-К від 15.02.2016 було працевлаштовано внутрішньо переміщену особу ОСОБА_3.

24.03.2016 ПП Бюро технічної інвентаризації та оцінки було подано до Шевченківського районного центру зайнятості м. Києва заяву №10 від 15.03.2016 про здійснення компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_3, заяву №11 від 15.03.2016 про здійснення компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_4, заяву №12 від 15.03.2016 про здійснення компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1

До вищевказаних заяв ПП Бюро технічної інвентаризації та оцінки було додано копії строкових трудових договорів між робітниками та роботодавцем, довідки внутрішньо переміщених осіб та довідки про відсутність заборгованості з податків зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

Як стверджує позивач, в подальшому ним було виявлено описки у відповідних строкових договорах в частині дати їх складання, що мало своїм наслідком відображення помилок у Таблиці 5 до Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів.

Листом за вих. №18 від 20.05.2016 ПП Бюро технічної інвентаризації та оцінки повідомило відповідача про вищевказані обставини та зазначило, що з метою уникнення розбіжностей надається копія виправленого строкового договору між позивачем та ОСОБА_2

Крім того, у зазначеному листі позивач просив врахувати його під час розгляду заяви №11 від 15.03.2016.

Ідентичні за змістом листи було скеровано позивачем щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Шевченківським районним центром зайнятості листом за №2871 від 23.06.2016, за наслідком розгляду листів позивача №16, 18, 19 від 20.05.2016, надано відповідь заявнику, якою повідомлено, що відповідно до Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб (затверджений Постановою КМУ №696 від 08.09.2015) право на компенсацію витрат на оплату праці має лише той роботодавець, який повністю відповідає вимогам Порядку, своєчасно та достовірно подає центу зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці та копію строкового трудового договору або розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок №696).

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку він визначає умови, механізм здійснення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - базові центри зайнятості) заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 3 Порядку №696 встановлено, що до заходів сприяння зайнятості належать, зокрема, компенсація витрат роботодавця на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб.

Заходи із сприяння зайнятості можуть проводитись окремо або одночасно стосовно кожної внутрішньо переміщеної особи.

Фінансування зазначених заходів здійснюється в межах строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У разі закінчення строку її дії фінансування зупиняється, а після продовження строку поновлюється.

Згідно з п. 5 Порядку №696 компенсація витрат роботодавцю на оплату праці тривалістю не більше шести календарних місяців надається за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.

Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб, з числа громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з Центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості).

Водночас, в розрізі приписів п. 6 Порядку №696 компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття") після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базових центрів зайнятості.

При цьому, роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкового трудового договору, для отримання компенсації протягом двох місяців з дня працевлаштування подає центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку (п. 11 Порядку №696).

Рішення про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці або відмову в компенсації приймається базовим центром зайнятості протягом десяти робочих днів з дати отримання всіх даних на підставі: документів, зазначених в абзаці першому цього пункту; персональних даних про особу, якими володіє базовий центр зайнятості; даних ДФС та її територіальних органів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску; даних органів Пенсійного фонду України про дату працевлаштування особи та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відсутності порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом.

Обмін зазначеними даними здійснюється в установленому законодавством порядку.

У разі неможливості отримання відомостей про роботодавця, зазначених в абзацах п'ятому - сьомому цього пункту, в електронному вигляді базовий центр зайнятості робить запит до зазначених органів для отримання необхідної інформації.

У разі прийняття рішення про компенсацію протягом семи робочих днів між базовим центром зайнятості та роботодавцем укладається договір.

У разі відмови в компенсації з підстав, передбачених пунктом 4 цього Порядку, базовий центр зайнятості зобов'язаний письмово поінформувати роботодавця протягом п'яти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Так, п. 4 Порядку №696 встановлено, що компенсація витрат, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 3 цього Порядку, роботодавцю не здійснюється у разі, коли роботодавець: має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; визнаний в установленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Аналіз наведених правових норм дає суду підстави дійти висновку, що роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкового трудового договору має право на компенсацію витрат роботодавця на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб.

Вказане право реалізується шляхом подання центру зайнятості роботодавцем заяви про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку протягом двох місяців з дня працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

При цьому, заява роботодавця про компенсацію витрат на оплату праці має бути розглянута базовим центром зайнятості протягом десяти робочих днів з дати отримання всіх даних шляхом прийняття відповідного рішення про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці або відмову в компенсації.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять в собі рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 або відмову в такій компенсації.

Разом з цим, суд звертає увагу, що подані заперечення відповідачем фактично свідчать про причини відмови позивачу у компенсації витрат на оплату праці, проте, у листі за №2871 від 23.06.2016 зазначені обставини не відображені.

З вказаного слідує, що відповідачем у строки, встановленні Порядком №696, не прийнято відповідного рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 або відмову в такій компенсації.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Шевченківський районний центр зайнятості прийняти рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Так, в ході розгляду справи судом не оцінювалися по суті подані позивачем документи щодо компенсації витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх відповідність Порядку №696, оскільки фактично відповідачем жодного рішення щодо поданих позивачем заяв не приймалося.

Натомість, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, судове рішення має забезпечувати можливість відновлення порушеного права позивача.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання Шевченківського районного центру зайнятості прийняти рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Шевченківський районний центр зайнятості повторно розглянути заяви про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з урахуванням листів приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки від 20.05.2016 №16, №18, №19.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає до задоволення частково, судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки (м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133а, код ЄДРПОУ 24207608) до Шевченківського районного центу зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянського, б. 47-б, код ЄДРПОУ 03491091) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Шевченківського районного центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянського, б. 47-б, код ЄДРПОУ 03491091) щодо не прийняття рішення про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 або відмову в компенсації;

3. Зобов'язати Шевченківський районний центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянського, б. 47-б, код ЄДРПОУ 03491091) повторно розглянути заяви приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки (м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133а, код ЄДРПОУ 24207608) про компенсацію витрат приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки на оплату праці внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з урахуванням листів приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки від 20.05.2016 №16, №18, №19.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Судові витрати в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. стягнути на користь приватного підприємства Бюро технічної інвентаризації та оцінки (м. Київ, вул. Саксаганського, б. 133а, код ЄДРПОУ 24207608) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянського, б. 47-б, код ЄДРПОУ 03491091).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева