Постанова
від 24.07.2018 по справі 826/11827/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11827/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Бабенка К.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року, суддя Смолій І.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТРІО" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ТРІО" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006131402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 485 546 грн. 00 коп. (388 437 грн. 00 коп. - основний платіж та 97 109 грн. 00 коп. - штрафні санкції), № 0006121402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 450 805 грн. 00 коп. (360 644 грн. 00 коп. - основний платіж та 90 161 грн. 00 коп. - штрафні санкції), № 0006141402, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку - з додану вартість у розмірі 12 278 гр. 00 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задовольнні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 31.07.2017 року №942/26-15-14-02-05, №943/26-15-14-02-05, №1742/26-15-14-06-04, №2611/26-15-14-03-03, №5010/26-15-14-04-06 працівниками Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ТРІО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий дім "ТРІО" № 334/26-15-14-02-05/36939259 від 28 серпня 2017 року, в якому зазначено про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (код ЕДРПОУ - 39422605). Також в акті відповідач зазначив, що позивачем порушено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. "б" п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків викладених а акті перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м.Києві 11 вересня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006131402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 485 546 грн. 00 коп. (388 437 грн. 00 коп. - основний платіж та 97 109 грн. 00 коп. - штрафні санкції), № 0006121402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 450 805 грн. 00 коп. (360 644 грн. 00 коп. - основний платіж та 90 161 грн. 00 коп. - штрафні санкції), № 0006141402, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку - з додану вартість у розмірі 12 278 гр. 00 коп.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначени норм випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому саме наявність первинних бухгалтерських документів підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони зміни в майновому стані товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" (постачальник) укладено "договір поставки металопродукції № 10/11-2014" від 10.11.2014 року.

Відповідно до п. 1.1, договору, "По настоящему договору поставщик обязуется поставить металлопрокат и металлоизделия (далее продукцию), а покупатель принять и оплатить продукцию, соответствующую требованиям действующих ГОСТов и ТУ, в порядке, предусмотренном настоящем договором."

На виконання умов договору постачальник поставив, а позивач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РН-1217/04 від 17.12.2014 року: фільтр газовий Ду 100 у кількості (72 шт.), на загальну :уму - 236 736,00 грн., у т.ч. ПДВ 39 456,00 грн.; № РН-1217/03 від 17.12.2014 року: кран кульовий фланцевий Ду 50 (72 шт.), кран кульовий фланцевий Ду 80 (72 шт.), кран кульовий фланцевий Ду 100 (72 шт.), кран кульовий фланцевий Ду 150 з редуктором (72 шт.), кран кульовий фланцевий Ду 200 (72 шт.), на загальну суму -1 507 420,80 грн., у т.ч. ПДВ 251 236,80 грн.; № РН-1217/02 від 17.12.2014 року: швелер № 10 (1,8 т.), Швелер № 8 (1,8 т.), Швелер № 6, 5 (1,8 т.), кутник рівнобокий 80 (0,8 т.), кутник рівнобокий 63 (0,8 т.), кутник рівнобокий 50 (0,8 -.), кутник рівнобокий 45 (0,8 т.), на загальну суму - 109 764,00 грн., у т.ч. ПДВ 18 294,00 грн.; № РН - 1217/01 від 17.12.2014 року: шафа металева 2300x800x2100 (36 шт.), на загальну суму - 550 368,00 грн., у т.ч. ПДВ 91 728,00 грн.

Крім цього, постачальником були надані позивачу податкові накладні: № 17 від 17.12.2014 року на загальну суму 550 368,00 грн., у т.ч. ПДВ 91 728,00 грн.; № 18 від 17.12.2014 року на загальну суму 109 764,00 грн., у т.ч. ПДВ 18 294,00 грн.; № 19 від 17.12.2014 року на загальну суму 1 507 420,80 грн., у т.ч. ПДВ 251 236,80 грн.; № 20 від 17.12.2014 року на загальну суму 236 736,00 грн., у т.ч. ПДВ 39 456,00 грн.

Позивач здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 15 від 13.01.2015 року на загальну суму 109 764,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18 294,00 грн.; № 28 від 14.01.2015 року на загальну суму 236 736,00 грн., у т.ч. ПДВ 39 456,00 грн.; № 49 від 23.01.2015 року на загальну суму 250 368,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 728,00 грн.; № 50 від 23.01.2015 року на загальну суму 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

Також, між позивачем та ТОВ "ТРІО ПРОМГАЗ" (Сторона 2) укладений договір № 2011/12/21 від 21.12.2011 року .

За умовами даного договору ТОВ "ТРІО ПРОМГАЗ" зобов'язується здійснити роботи з виготовлення редукційного, облікового та іншого газового обладнання (п. 1.1.) Згідно з п.п г п. 2.1. Договору 1 вказане обладнання виготовляється із матеріалів, що надаються позивачем.

Із вищезазначеного слідує, що позивач передав ТОВ "ТРІО ПРОМГАЗ" товар, що був отриманий від ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП" на підставі акту приймання-передачі від 17.12.2014 року давальницької сировини для виготовлення готової продукції на підставі заяви від 08.10.2014 року та 11.09.2014 року.

Вподальшому, позивач отримав від ТОВ "ТРІО ПРОМГАЗ" обладнання, готове для реалізації, що підтверджується видатковими накладними: -№ РН-00009 від 29.12.2014 року; №РН-00010 від 29.12.2014 року; № РН-0000011 від 30.12.2014 року; № РН-0000012 від 30.12.2014 року.

Позивач здійснив з ТОВ "ТРІО ПРОМГАЗ" розрахунки за виконану роботу, що підтверджується банківськими виписками, що додаються до позовної заяви. Вказане обладнання позивач реалізував своїм покупцям, а саме: ТОВ "ГАЗТЕХ" (видаткові накладні № 116, № 117 від 30.12.2014 року); ПАТ "КИЇВОБЛГАЗ" (видаткова накладна № 114 від 29.12.2014 року); ПАТ "ЛУГАНСЬКГАЗ" (видаткова накладна № 115 від 30.12.2014 року).

Вказані покупці здійснили оплату на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують факт реальної господарської операції позивача на підставі договору, у кладеного з ТОВ "ГАЛІОТ ГРУП".

Крім того, позивачем дотримано спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Галіот Груп , яке на час здійснення господарських операцій було зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з ТОВ "Галіот Груп .

Також, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Разом з тим, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Отже, враховуючи з вищевикладеного, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на матеріали кримінального провадження від 05.08.2014 року №42014000000000802.

Крім того, колегія суддів зазначає, відповідно до витягу з ЄДРПОУ (а.с.62) станом на 17.12.2014 року ТОВ Галіон Груп було зареєстровано у м. Бровари, Київської області, вул. Лісова,2., керівник Мирошниченко Є.Ф.

Будь-які відомості про зупинення діяльності даного товариства, про відсутність за місцем реєстрації у витягу відсутні.

Посилання апелянта на кримінальне провадження щодо службових осіб ТОВ Елемент Ойл , яке мало господарську діяльність з ТОВ Галіот Груп , колегія суддів не бере до уваги, оскільки податковим органом не надано до справи доказів такого кримінального провадження та недоверено зв'язку між тим, що позивачем укладено договір з зазначеним товариством та кримінальним провадженням стосовно ТОВ Елемент Ойл .

Посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ Галіот Груп не має належної кількості працівників, так як згідно звітності кількість працюючиз - 5 осіб; основних та виробничих фондів (декларацію з податку на прибуток та фінансовий звіт за 2014 рік подано з показниками 10,5 тис. грн.), а тому господарська діяльність позивача з даним товариством має ознаки нереальності, є безпідставними, оскільки із наданих до суду доказів чітко просліджується факт господарської діяльності позивача із зазначеним контрагентом на підставі укладеного договору та як наслідок використання в подальшій господарській діяльності отриманого за умовами договору товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт того, що контрагент позивача мав господарстку діяльність з іншим товариством і за матерілами криімальної справи, така господарська діяльність була незаконною, ніяким чином не свідчить про те, що позивач також пов'язаний із такою незаконною господарською діяльністю і господарські операції у зв'язку з цим є нереальними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Бабенко К.А.

Повний текст виготовлено: 25 липня 2018 року.

Дата ухвалення рішення24.07.2018
Оприлюднено27.07.2018

Судовий реєстр по справі —826/11827/17

Ухвала від 04.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 09.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 03.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 14.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 11.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 03.09.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 24.07.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Ухвала від 02.07.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Ухвала від 02.07.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Ухвала від 15.05.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Ісаєнко Ю.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні