Постанова

від 24.07.2018 по справі 552/2446/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2446/18 Номер провадження 22-ц/786/1622/18Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до об'єднання співвласника багатоквартирного будинку Великий про виділ в натурі частки із спільної власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до Об'єднання співвласника багатоквартирного будинку Великий про виділ в натурі частки із спільної власності. В своїй позовній заяві посилався на те, що він є власником 23/5000 частин нежитлової будівлі по пров. Великий, 2а в м. Полтаві, у власність передано кімнату №212 площею 18,5 кв.м. В зв'язку з чим, просив суд виділити в натурі із спільного майна та визнати право власності за ним на кімнату №212 площею 18,5 кв.м. в будинку по провулку Великому, 2а в м. Полтаві, припинивши на вказане майно право спільної власності.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до об'єднання співвласника багатоквартирного будинку Великий про виділ в натурі частки із спільної власності - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу , в якій прохав рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, судом неповно з'ясовано обставини справи, а висновки суду не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України ,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 відповідно до нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2006 року є власником 23/5000 частини нежитлової будівлі в м. Полтаві по провулку Великому, 2-а. Згідно з договором по заяві власника зі згоди співвласників відчужується в будинку літ. А-5 кімната №212 площею 18,5 кв.м., що складає 23/5000 частини.

Відповідно до довідки голови правління ОСББ Великий від 06.03.2018 р. №45 ОСОБА_2 є власником 23/5000 частин будівлі у складі кімнати №212 пл. 18,6 кв.м. та є членом ОСББ Великий . В даному гуртожитку право власності оформлено на 118 кімнат.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт порушення, оспорювання чи не визнання його прав відповідачем. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів, які б вказували на технічну можливість такого виділу та наявність згоди на те, інших співвласників.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст.356 ЦК України як власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає одне ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу ), співвласник, який бажає виділу, має право одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Виходячи зі змісту зазначених норм матеріального права, питання про виділ частки одного із співвласників в натурі повинно вирішуватися за згодою всіх співвласників та з дотриманням рівності їх прав та інтересів.

Позивачем не надано доказів того, що він ініціював питання про виділ перед іншими співвласниками, і що в добровільному порядку дане питання не можливо вирішити.

Доводи позивача, що саме ОСББ Великий є належним позивачем, оскільки він звертався до об'єднання з пропозицією про укладення відповідного договору про виділ частки є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з установчих документів ОСББ Великий головним завданням та предметом діяльності даної організації є забезпечення реалізації співвласниками своїх прав щодо володіння та користування майном, а саме забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, отримання житлово-комунальних послуг і т.д. ОСББ Великий не є уповноваженою співвласниками майна особою, яка має право вирішувати питання пов'язані із здійсненням права спільної часткової власності, в тому числі і щодо виділу частки одного із співвласників в натурі. Відповідно загальні збори ОСББ та загальні збори співвласників за своїми повноваженнями та статусом є різними органами управління, їх функції не є тотожними.

Виходячи зі змісту позовних вимог позивачем не наведено обґрунтованих і належно підтверджених доводів, які б давали підстави вважати, що право позивача якимось чином порушено відповідачем і останній чинить йому перешкоди щодо виділу частки в окремий об'єкт.

Згідно з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на житловий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі частки житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо в тому випадку, коли кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ (частки одного співвласника) також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру, яка відповідатиме вимогам будівельних норм та правил.

Пунктом 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 74/14041визначено порядок поділу об'єктів нерухомого майна. Зокрема, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).

Однак, на підтвердження технічної можливості виділу в натурі частки позивача, останнім не надано належних та достатніх доказів того, що такий виділ буде відповідати вимогам будівельних норм та правил в разі переобладнання приміщення в ізольоване.

Наданий на підтвердження вказаних доводів висновок ПП Полтавське БТІ Інвентаризатор не містить всіх необхідних та детальних даних, які б давали можливість прийти до висновку про відповідність такого виділу вимогам будівельним, санітарним, протипожежним та іншим технічним нормам.

Доводи апелянта, щодо посилання суду першої інстанції на обставини, які не були предметом дослідження під час розгляду справи та матеріали справи не містять відповідних доказів, відповідають дійсності, проте, оскільки даний факт не впливає на зміст рішення суду та висновки суду по суті позовних вимог, вони не беруться до уваги.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: