Постанова

від 23.07.2018 по справі 536/2123/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2123/17 Номер провадження 22-ц/786/1312/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Вересень на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року (час ухвалення рішення невідомий; дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми Веересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати розірваним в односторонньому порядку договір №37 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0075, загальною площею 3,68 га, укладений 01.09.2008 року між нею та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Деркомземі України , запис № 041056700159 від 05.05.2010 року та зобов'язати Агрофірму Вересень передати їй за Актом приймання-передачі належну їй земельну ділянку в стані, переданому в оренду.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на пункт 36 договору оренди від 01 вересня 2008 року, а також на те, що має намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, проте відповідачем відмовлено з тих підстав, що договір не може бути розірвано в односторонньому порядку.

У лютому 2018 року Агрофірма Вересень звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, просила ухвалити рішення, яким розтлумачити п.36 спірного договору оренди землі, роз'яснивши, чи відповідає зміст цього пункту договору вимогам ЦК України, ЗК України, ЗУ Про оренду землі , пункту 39 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ №220 від 03 березня 2004 року; чи може бути реалізований п.36 спірного договору оренди без порушення прав іншої сторони договору.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач тлумачить положення пункту 36 договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року на власний розсуд без врахування приписів закону, чим порушує права орендаря.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року зустрічний позов Агрофірми Вересень визнано неподаним та повернутий позивачу.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №37 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0075, загальною площею 3,68 га, укладений 01 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис за №041056700159 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_2 за актом приймання-передачі, земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0075, загальною площею 3,68 га, в стані, в якому вона була передана в оренду. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі Агрофірма Вересень , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності взаємозв'язку між положеннями п.36 договору та пунктами 34, 35, якими передбачено підстави припинення договору, у тому числі і шляхом його розірвання, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про можливість розірвання договору в односторонньому порядку, та не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Також скаржник вважає, що судом проігноровано та не взято до уваги, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин визначених п. 34, 35 договору оренди.

Окрім того зазначає, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч. 3 ст. 214 ЦК України, чому не надано оцінки судом. Також вважає, що судом першої інстанції не враховано роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ про те, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів з дотриманням вимог процесуального закону встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-ПЛ № 027543, виданого 11.09.2002 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,68 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0075, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 9-10).

01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди № 37 земельної ділянки площею 3,68 га зі строком дії на 10 років з переважним правом поновлення його на новий строк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 7) (а.с.4-9).

01.09.2008 року на виконання умов укладеного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 передала, а Агрофірма Вересень прийняла земельну ділянку (рілля, вільна від будь-яких будівель і споруд), про що складено акт(а.с.12)

На час укладення правочину сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами та 05 травня 2010 року зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041056700159 (а.с.7).

Пунктом 36 вказаного договору передбачено, що допускається розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

23 травня 2013 року ОСОБА_3 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 є спадкоємцем майна після померлої 23.05.2013 року ОСОБА_3 (а.с.17).

15 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до АФ Вересень з листом-повідомленням, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року, про намір розірвання з 01 жовтня 2017 року спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідно до положень пункту 36 цього договору.

В зв'язку з цим просила після збору урожаю 2017 року провести з нею розрахунок по орендній платі, привести земельну ділянку в стан, в якому вона була передана в оренду відповідачу, та передати її їй за актом приймання-передачі в місячний термін після збору урожаю, але не пізніше 01 жовтня 2017 року (а.с.16).

Відповіді на даний лист позивачем не отримано.

Наведені фактичні обставини сторонами спору не заперечуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у добровільно визначили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, зміст п.36 договору не суперечить положенням п.34 і п.35 цього договору, його реалізація не ставиться у залежність від жодних обставин.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Правовідносини, що виникають з приводу оренди земельних ділянок регулюються, як спеціальними нормами - ЗУ Про оренду землі , так і загальними - Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (в тій частині, яка не врегульована спеціальними нормами).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В пункті 34 договору визначені загальні умови припинення дії договору - у разі закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації фізичної особи - орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 35 спірного договору оренди землі передбачені умови припинення договору шляхом його розірвання, згідно яких дія договору припиняється за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 36 спірного договору оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частин третьої та четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Встановлено, що пунктом 36 укладеного договору оренди землі сторони визначили можливість розірвання укладеної угоди в односторонньому порядку. Цей пункт спірного договору є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. При цьому аналіз змісту п.36 договору у сукупності з приписами інших пунктів договору дає підстави для твердження про те, що право на одностороннє розірвання договору у кожної сторони цих відносин не ставиться у залежність від настання будь-яких подій та умов, в тому числі визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), а також п.34, п.35 договору оренди.

З наведених підстав апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в пункті 36 сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на розірвання договору оренди землі при настанні умов, визначених ст.ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі (в частині невиконання сторонами обов'язків взятих на себе при укладенні договору), та настанні обставин, визначених п.34, п.35 договору оренди, вважаючи їх безпідставними.

Не можна погодитися з доводами відповідача про те, що судом не взято до уваги норми ст. 32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, оскільки ця норма Закону не підлягає застосуванню при вирішенні спору, так як позивачем підставою позову не визначалися обставини дострокового припинення договору внаслідок невиконання сторонами обов'язків, визначених договором та статтями 24 і 25 ЗУ Про оренду землі .

Окрім того, за змістом положень статті 651 ЦК України одностороння відмова від договору в повному обсязі є одним із способів розірвання договору.

Пунктом 34 договору оренди землі визначені загальні підстави припинення його дії, а пунктом 35 передбачено підстави припинення договору шляхом його розірвання.

Пункт 36 договору закріплює можливість (право сторони) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Системне тлумачення положень зазначених вище норм матеріального права та положень договору дає підстави для висновку про те, що в силу самого факта односторонньої відмови від договору договір вважається розірваний.

Отже, після отримання Агрофірмою Вересень листа-повідомлення про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку спірний договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року відповідно до пункту 36 договору, статті 31 ЗУ Про оренду землі та частини третьої статті 651 ЦК України є розірваним.

Враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що позивачем обраний правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки таке право заперечується відповідачем, який не виконує вимогу про повернення земельної ділянки позивачу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції роз'яснень абз. 5 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (зі змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так само не беруться до уваги твердження відповідача, що позивачем не дотримано порядок повідомлення про розірвання договору, визначений ч.3 ст. 214 ЦК України, оскільки з матеріалів справи та встановлених у справі фактичних обставин вбачається, що позивач в письмовій формі направила повідомлення відповідачу про намір розірвання договору в односторонньому порядку на підставі умов договору, в якому належним чином обґрунтувала свої вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевий суд правильно встановив характер спірних правовідносині та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи і наданих сторонами доказів. Висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст.89 ЦПК України. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди із тлумаченням норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, та не містять обґрунтованих доводів про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, то судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень в особі директора ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

ОСОБА_6

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов