Рішення

від 23.07.2018 по справі 611/368/17

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/611/8/18

Справа №611/368/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретарів - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РОЛЬ - ПОЛЬ до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ , в особі директора ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди (збитків) у розмірі 477 704, 11 грн., посилаючись на те, що 21 червня 2011 року між сторонами було укладено договір оренди земельних ділянок, загальною площею 9,7619 га, розташованих на території Іванівської другої сільської ради Барвінківського району Харківської області. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2012 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2013 року, вказаний договір визнано недійсним. Відповідач, маючи намір отримати незаконну вигоду, прийнявши від СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ пропозицію укласти Договір оренди земельних ділянок та екземпляри договору, навмисно надав їх підписати своїй родичці з тією метою, щоб орендар за власні кошти здійснив внесення високовартісних добрив та посів сільськогосподарських культур на його земельних ділянках, а ОСОБА_1, в свою чергу, міг повернути собі оброблені належним чином земельні ділянки разом з посівами, визнавши в майбутньому договори оренди недійсними в судовому порядку.

Позивач зазначив, що в діях ОСОБА_1 присутні всі елементами складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача, яка полягає у шахрайських діях орендодавця щодо укладення договору - введення в оману підприємство щодо автентичності та належності підпису ОСОБА_1;

- наявність та розмір понесених позивачем збитків у вигляді прямих витрат позивача у розмірі 446 828, 46 грн. у тому числі неодержані доходи;

- причинний зв'язок між протиправними діями та завданою шкодою,в наслідок порушення вимог ст.ст. 13, 14 ЦК України, вчинення дій зі збору посівів орендаря на орендованих ділянках, площею 9, 7619 га та вчинення дій зі збору посівів орендаря на орендованих ділянках;

- наявність вини у вигляді умисного порушення встановленого порядку укладення договорів та загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Посилаючись на викладене, а також на положення ст. ст. 22, 216, 1166 ЦК України, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача завдані збитки за період 2013-2016 рр. в розмірі 477 704, 11 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказала, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Крім того, рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2012 року по цивільній справі №2002/1037/12, встановлено, що ОСОБА_1 не підписував недійсного договору, не мав жодного волевиявлення на укладення такого договору, тобто не вчиняв жодної дії, направленої на його вчинення, а тому СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ не має законних підстав покладати на відповідача обов'язок щодо відшкодування збитків. Також, вказаним рішенням, належна відповідачу земельна ділянка, яка була зайнята СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ , повернута ОСОБА_3 без відшкодування орендарю понесених витрат на її обробіток за час незаконного використання. Як свідчить висновок судово - почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2012 року, виконаної у цивільній справі №2002/1037/12, підписи від імені орендодавця виконані іншою особою, яка відповідачу не відома, та встановлена не була. Вважає, що твердження позивача про протиправні умисні дії ОСОБА_1 є лише припущенням, що не підтверджено належними доказами у справі. У наданих письмових запереченнях стверджує, що дії відповідача щодо звернення до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним були правомірними, направленими на захист права власності на землю. Крім того, на думку представника відповідача позов заявлений до неналежного відповідача, з тієї підстави, що за неправомірні дії зазначені у позові повинна відповідати винна особа, яка підробила підпис від імені орендодавця. Також відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, що передбачено ст. ст. 258, 267 ЦК України.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площею 9,7619 га, розташованої на території Іванівської другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, що вбачається з наданої фотокопії державного акту на право приватної власності, серії ХР №092206, виданого 24 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 926.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2012 року, яке набрало законної сили 23 травня 2013 року , було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 9, 7619 га., яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № 092206, виданого на підставі розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області за № 227 від 15 жовтня 2003 року, укладеного 21 червня 2011 року між ОСОБА_1 та зареєстрованого у Барвінківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 25.11.2011 року за реєстровим № 632040004000534 і зобов'язано відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_1 без відшкодування СТОВ «Роль-Поль» понесених витрат на її обробіток за час незаконного використання (а. с. 25-29).

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За змістом вказаної статті ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд відхиляє доводи представника СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ викладені в позові та судовому засіданні, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів (зокрема рішення суду та/або іншого компетентного органу) на підтвердження наявності вини у діях, бездіяльності або рішеннях відповідача. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому враховуючи відсутність доведення факту винної протиправної поведінки відповідача, вбачається очевидним та логічним відсутність безпосереднього зв'язку між винною поведінкою та завданою позивачу шкодою, про наявність якого безпідставно стверджує позивач,

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у запереченні проти позову, стосовно того, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до цивільної відповідальності лише через те, що він є власником земельної ділянки відсутні, так як в даному випадку тягар цивільної відповідальності має нести особа винна у порушенні встановленого порядку укладення договорів оренди, передбаченого ЦК України та Законом України Про оренду землі .

В даному випадку, суд встановив, що позивач не надав суду належних, допустимих, переконливих доказів у обґрунтування своїх вимог в розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до правової позиції ВСУ, зробленої у постанові від 09.11.2016 року по справі № 6-1457цс16 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Оскільки позивачем не доведено завдання діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 майнової шкоди СТОВ РОЛЬ - ПОЛЬ , зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РОЛЬ - ПОЛЬ , (місцезнаходження - вул. Ювілейна, 22 с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, 64713; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34255501), до ОСОБА_1, (місце проживання - с. Степок Барвінківського району Харківської області, 64720; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), про відшкодування майнової шкоди , - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 23 липня 2018 року.

Суддя Ю.А. Коптєв