Рішення

від 24.07.2018 по справі 694/486/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/486/18

провадження 2/694/273/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

24.07.2018 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сакун Д.І.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко А.А.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, третя особа МЮУ приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що 25.07.2007 року померла його бабуся ОСОБА_4. Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: село Пединівка Звенигородського району Черкаської області по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) буд. № 27, який належав його бабусі на підставі свідоцтва на право приватної власності на будинок від 15.06.1989 року та земельної ділянки площею 1,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121285600:03:001:0061, яка належала його бабусі на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 182003. Ще за життя ОСОБА_4 розпорядилася належним їй майном заповівши його у 2000 році батькові позивача ОСОБА_5, який фактично прийняв спадщину після своєї матері, так як протягом останніх років життя його бабусі і на момент смерті проживав разом із нею. Крім того, він вступив у фактичне володіння цим майном. Однак, батько позивача за життя не оформив спадкове майно на своє ім'я. Про що, позивач дізнався тільки тепер. 26 жовтня 2013 року помер батько позивача ОСОБА_5. 13 грудня 2017 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після його померлого батька. Після смерті батька заяву про прийняття спадщини до нотаріуса позивач подав у строк шести місяців та свідоцтво про спадщину отримав. Проте згідно даного свідоцтва спадкове майно складалося лише із земельної ділянки, яка належала його батьку. Та до спадкового майна не входила земельна ділянка яка належала його бабусі та її хата. І весь час після смерті бабусі позивача він був впевнений, що його батько не тільки прийняв спадщину у володіння та користування а також і оформив це юридично після своєї матері і його бабусі ОСОБА_4. Про той факт, що його батько не отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його бабусі позивач дізнався лише 13 грудня 2017 року, коли йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька і він зрозумів, що майно яке при житті належало його бабусі і яким вони з батьком весь цей час користувалися юридично їм не належить. 26 лютого 2018 року позивач відразу ж звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті його батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/5 на земельну ділянку площею 1,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121285600:03:001:0061, яка належала його бабусі на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 182003 та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: село Пединівка Звенигородського району Черкаської області по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) буд. № 27, який належав його бабусі на підставі свідоцтва на право приватної власності на будинок від 15.06.1989 року. Проте нотаріус винесла Постанову про відмову у видачі свідоцтва на спадщину за законом на підставі того, що відсутні документи, які підтверджують право власності та пройшли державну реєстрацію у відповідних органах у встановленому законом порядку на ім'я його батька ОСОБА_5 на вищезазначену земельну ділянку та на вищезазначений будинок з надвірними будівлями. Встановлення факту прийняття спадщини батьком позивача є необхідним для можливості реалізації права на спадкування після смерті спадкодавця. Також на підставі того, що відсутні документи, які підтверджують право власності та пройшли державну реєстрацію у відповідних органах у встановленому законом порядку на ім'я батька ОСОБА_5 на спадкове майно - він змушений просити суд визнати право власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 просить суд:

-встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2013 року, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла 25.07.2007 року, шляхом спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до дня смерті останньої 25.07.2007 року у будинку № 27 по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) у селі Пединівка Звенигородського району Черкаської області.

-визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 1,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121285600:03:001:0061 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2013 року.

-визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на будинок № 27 по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) у селі Пединівка Звенигородського району Черкаської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 26.10.2013 року.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області 02.05.2018 року позовна заява була залишена без руху та позивачу було надано строк на усунення недоліків. Позивач вчасно та в повному обсязі усунув недоліки.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 30.05.2018 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 11.30 год. 13.06.2018 року.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 13.06.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2018 року о 11.00 год.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Подали до суду заяву, в якій просять розглянути справу за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Третя особа, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії 1-СР №257506 від 23.02.1994р. (а.с.111).

Батько позивача помер 26.10.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві серії І-БК №284185 від 28.10.2013р. Актовий запис №17954 (а.с.112).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька, а саме земельну ділянку, загальною площею 1,6327 га, кадастровий номер 7121285600:02:001:0211, що розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області (а.с.113).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, його матір'ю є ОСОБА_4 (а.с.117).

ОСОБА_4 померла 25.07.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії 1-СР № 068392 (а.с.120).

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: село Пединівка Звенигородського району Черкаської області по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) буд. № 27, який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право приватної власності на будинок від 15.06.1989 року та земельної ділянки площею 1,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121285600:03:001:0061, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 182003 (а.с.123,132,133).

Ще за життя ОСОБА_4 розпорядилася належним їй майном заповівши його у 2000 році ОСОБА_5 (а.с.118), який фактично прийняв спадщину після своєї матері, так як протягом останніх років життя і на момент смерті проживав разом із нею. Крім того, він вступив у фактичне володіння цим майном, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради від 03.07.2018р. №204. Однак, ОСОБА_5 за життя не оформив спадкове майно на своє ім'я.

26 лютого 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою про відмову у видачі свідоцтва на спадщину за законом від 26.02.2018р. у видачі свідоцтва про право влсності на спадкове майно позивачеві було відмовлено на підставі того, що відсутні документи, які підтверджують право власності та пройшли державну реєстрацію у відповідних органах у встановленому законом порядку на ім'я ОСОБА_5 на вищезазначену земельну ділянку та на вищезазначений будинок з надвірними будівлями (а.с.121 )

Згідно заповіту від 07.08.2000р. ОСОБА_4 все належне їй майно заповіла батькові позивача ОСОБА_5 (а.с. 118)

ОСОБА_5 за свого життя оформити спадщину не встиг, проте прийняв її фактично, інших спадкоємців померлої, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

А відтак, суд приходить до висновку, що єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_4, який прийняв спадщину у встановлений законом спосіб - є батько позивача ОСОБА_5

Крім того, відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради від 03.10.2016р. №111 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно до дня смерті проживав разом з сином ОСОБА_1 в м. Київ.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.315 ЦПК України , у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК ).

Відповідно до ст.82 ЦПК України , обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України наслідком визнання відповідачем позову є ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1. належним чином прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 оскільки також на час смерті останнього проживав разом з ним, і так як батько позивача за життя належним чином не встиг оформити свої спадкові права на майно, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому враховуючи, що існують законні підстави для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на будинковолодіння та надвірні споруди.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 81 , 206 , 259 , 263-265 , 315 ЦПК України , , Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 , листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 , ст.ст. 15 , 16 , 181 , 182 , 334 , 392 , 1218 , 1268 , 1270 ЦК України , ст.ст. 131 , 132 ЦК 1963 року, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 18Є, кв. 25/2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області (Черкаська область, Звенигородський район, с. Пединівка, ЄДРПОУ 26490639) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задоволити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2013 року, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла 25.07.2007 року, шляхом спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до дня смерті останньої 25.07.2007 року у будинку № 27 по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) у селі Пединівка Звенигородського району Черкаської області.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 1,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121285600:03:001:0061 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на будинок № 27 по вул. Івана Франка (попередня назва - Ватутіна) у селі Пединівка Звенигородського району Черкаської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 26.10.2013 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.І. Сакун