Ухвала

від 18.07.2018 по справі 761/21636/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , та адвоката ОСОБА_7 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року,

за участю

представників власників майна адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_7

власника майна ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100100000117 від 05.01.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

- яке було вилучено 08.06.2018 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_12 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_4 , в якій проживає ОСОБА_6 .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України для арешту майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , та адвокат ОСОБА_7 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Адвокат ОСОБА_5 в обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що жодних доводів, що підтверджують правомірне набуття речами, які були вилучені під час обшуку у ОСОБА_6 , статусу речових доказів у кримінальному провадженні, органом досудового розслідування не надано.

Адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що у клопотанні слідчий не довела необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Зазначає, що вилучене майно не має відношення до розслідування інкримінованих злочинів, а також з клопотання слідчого не вбачається сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, при цьому надіслав клопотання в якому просить розглядати справу без його участі, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та представників власників майна, які підтримали апеляційні скарги та просили про їх задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, СВ ВП №3 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100100000117 від 05.01.2018 року, за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

При цьому, за наслідками проведених слідчо-оперативних дій у вказаному провадженні, як одна із версій вчинення даних кримінальних правопорушень розслідується імовірна причетність працівників з обслуговування та зборки серверів майнінгу кріптовалюти та осіб з їх близького оточення, а саме: ОСОБА_8 , який, як було встановлено, в момент вчинення кримінального правопорушення знаходився в приміщенні, хоча вже працював у іншому місці, та якого після вчинення кримінального правопорушення невідомі особи взяли з собою, при цьому з виявленого відеозапису можливо встановити, що ОСОБА_8 мав можливість втекти від даних осіб, насильство відносно нього не застосовувалось.

Окрім іншого, слідством також перевіряється причетність до розслідуваного кримінального правопорушення особи з близького оточення ОСОБА_8 , а саме його брат ОСОБА_12 , батько ОСОБА_11 , а також ОСОБА_6 , який є близьким товаришем ОСОБА_8

30.05.2018 року отримано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/19688/18 про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в рівних частках.

08.06.2018 р. за вказаною адресою проведено санкціонований обшук в присутності ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , в ході якого виявлено та вилучено ряд речей, що мають значення для встановлення об`єктивної істини у справі та потребують дослідження.

11.06.2018 р. слідчий СВ ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, перелічене в клопотанні, посилаючись на наявність для цього достатніх підстав, передбачених ст. 170 КПК України, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

20.06.2018 р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

- яке було вилучено 08.06.2018 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_12 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_4 , в якій проживає ОСОБА_6 .

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №12018100100000117 від 05.01.2018 року, щодо накладення арешту намайно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, посилання слідчого судді на ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту на майно, з огляду на те, що майно є предметом та доказом злочину, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивовано, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Окрім цього, слідчий суддя накладаючи арешт на майно не встановив обставин за якими мета викладена у клопотанні слідчого, а саме накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів підтверджуються та співвідноситься з матеріалами справи, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на майно винесена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вилучені речі, мають важливе доказове значення для кримінального провадження, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанні слідчий вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому колегія суддів вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною як в клопотанні слідчого з доданими до нього матеріалами, так і в ухвалі слідчого судді.

Слідчим не надано будь-яких доказів того, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Зокрема, оскільки вказане майно у встановленому порядку не визнане органом досудового розслідування речовими доказами у кримінальному провадженні, тобто в матеріалах судового провадження відсутня відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання їх речовими доказами, то в даному випадку не може ставитися питання про накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з цим, іншої мети накладення арешту на майно слідчим у клопотанні не ставиться.

Беручи до уваги те, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно має до розслідуваного кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту, однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , та адвоката ОСОБА_7 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100100000117 від 05.01.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

- яке було вилучено 08.06.2018 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_12 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_4 , в якій проживає ОСОБА_6 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме:

- яке було вилучено 08.06.2018 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_12 ;

- яке було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_4 , в якій проживає ОСОБА_6 , перелічене у клопотанні слідчого, відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 и б а к