Рішення

від 25.07.2018 по справі 910/6614/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.07.2018 м. Київ Справа №  910/6614/18 За позовом: комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ";    до: управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації; про: стягнення 360.944,71 грн. Суддя Балац С.В. Представники: без виклику сторін. С У Т Ь       С П О Р У : Комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі – відповідач) про стягнення 360.944,71 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується від 10.05.2017 № 8/10, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 360.944,71 грн., з яких: 315.109,67 грн. – основна заборгованість та 45.835,04 грн. – пеня. Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6614/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною. Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що на кінець 2017 року вартість відпущених лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується, перевищила суму виділених бюджетних коштів, необхідних для розрахунку. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва, В С Т А Н О В И В : Між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується від 10.05.2017 № 8/10 (далі – Договір), відповідно до предмету якого відповідач відшкодовує позивачу витрати, понесені останньому у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується згідно постанови КМУ від 09.11.2016 № 863 "Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів" (п. 1.1 Договору). Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню згідно форми встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 17.03.2017 № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів" та при наявності фінансування, відшкодовує витрати позивачу, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів. Положеннями 3.1 Договору визначено, що відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1, відповідно до поданих звітів та при наявності фінансування. Умовами п. 3.3 Договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за відпущені лікарські засоби здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання відповідних бюджетних асигнувань. Згідно п. 4.2 Договору, у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, що не викликані обставинами передбаченими розділом 5 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України). Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, здійснено відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я підпорядкованих відповідачу та надав звіти про відпущені лікарські засоби. Проте, відповідачем не відшкодовано суми понесених витрат позивача на загальну суму 315.109,67 грн., а саме: - в період з 01.11.2017 по 14.11.2017 згідно звітів на загальну суму 163.473,40 грн.; - в період з 16.11.2017 по 30.11.2017 згідно звітів на загальну суму 117.957,35 грн.; - в період з 01.12.2017 по 17.12.2017 згідно звітів на загальну суму 33.278,39 грн.; - в період з 18.12.2017 по 25.12.2017 на загальну суму 400,53 грн. Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 315.109,67 грн. сторонами судового процесу до суду не подано. Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 315.109,67 грн. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи те, що відповідачем не виконане зобов'язання у встановлений Договором строк заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 45.835,04 грн. – є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними. Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє останнього від виконання грошових зобов'язань за укладеним між сторонами спору Договором. Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 10, ідентифікаційний код 37498583) на користь комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка,  буд. 38-Б, ідентифікаційний код 05415852) основну заборгованість в сумі 315.109 (триста п'ятнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 67 коп.; пню в сумі 45.835 (сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 04 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 5.414 (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 17 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.           Суддя                                                                                              С.В. Балац