ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.07.2018Справа № 910/6304/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля", смт. Літин, Вінницької області до Приватного підприємства "Твій Сократ", м. Київ про стягнення 254 941,84 грн., - Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Твій Сократ" (відповідач) суми заборгованості за Договором №2508 від 19.06.2017р. в розмірі 254 941,84 грн. з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором. Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та оскільки судом встановлено, що справа є незначної складності, у зв'язку з чим на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України її визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та серед іншого, запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Будь-яких заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у запропонований судом строк до суду не надходило. Крім того, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 30.05.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71. 02.07.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 29.05.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 26.06.2018р. не вручене під час доставки останньому та повернуто до суду за закінченням встановленого строку зберігання. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 26.06.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 19.06.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір №2508 (надалі – Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах у порядку та на умовах, визначених у договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити товар. В п. 1.2. Договору сторони погодили, що найменування товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією, що є Додатком № 2 до Договору та є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 1.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. За умовами п. 2.1. Договору поставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP – місце визначене покупцем, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) протягом не пізніше 4 (чотирьох) робочих днів з моменту подання покупцем замовлення, ке повинно містити дані та інформацію, передбачену п. 2.4. Договору, з урахуванням подачі замовлення на умовах п. 2.5. Договору. Як передбачено в п. 5.1. Договору ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі Специфікації (Додаток № 2 до Договору). До змісту Специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (сортамент, номенклатура) та ціна на товар. Специфікація (Специфікації) є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару (п. 5.7. Договору). Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 353 529,63 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: - № 953 від 26.06.2017р. на суму 14 651,20 грн.; - № 954 від 26.06.2017р. на суму 29 139,30 грн.; - № 955 від 26.06.2017р. на суму 8 443,20 грн.; - № 956 від 26.06.2017р. на суму 3 888,00 грн.; - № 1839 від 27.07.2017р. на суму 123 521,80 грн.; - № 1840 від 27.07.2017р. на суму 60 436,75 грн.; - № 1841 від 27.07.2017р. на суму 83 838,68 грн.; - № 1842 від 27.07.2017р. на суму 29 610,70 грн. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами представника та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних. В Додатковій угоді до Договору №2508 від 19.06.2017р. сторони погодили, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем 1 раз в 2 тижні за реалізований товар, кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки продукції на склад покупця. Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар не виконав, вартість товару за вказаними вище видатковими накладними повністю не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 213 529,63 грн. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією на суму 223 529,63 грн. (докази направлення претензії містяться у матеріалах справи), яка була задоволена відповідачем на суму 10 000,00 грн. Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 213 529,63 грн. основного боргу, 37 482,87 грн. пені та 3 929,34 грн. 3 % річних. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 353 529,63 грн., з яких, як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, останнім оплачено вартість товару на суму 140 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 213 529,63 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення погодженої між сторонами Додаткової угоди до Договору №2508 від 19.06.2017р. кінцевий розрахунок за поставлений позивачем товар мав бути виконаний не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки продукції на склад покупця, а прострочення виконання зобов'язання за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто за видатковими накладними від 26.06.2017р. прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з 26.08.2017р, а за видатковими накладними від 27.07.2017р. - з 26.09.2017р. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Факт наявності заборгованості відповідача за Договором на суму 303 529,63 грн. (станом на 23.11.2017р.) також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звірки взаєморозрахунків станом за період 01.01.2017-23.11.2017р. При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання. Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором. Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 213 529,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37 482,87 грн. пені та 3 929,34 грн. 3 % річних. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до п. 8.7. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день такого прострочення. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк для оплати відповідачем вартості поставленого товару (належного виконання зобов'язань за договором) за кожною видатковою накладною на поставку товару, а відтак і момент (початок) прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, крім того, у здійснених розрахунках позивачем неправомірно включено в період нарахування пені дати оплати вартості товару відповідачем, що призвело до завищення нарахованих позивачем штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд проводить власні розрахунки таких нарахувань. Таким чином, за період з 26.08.2017р. по 04.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 56 121,70 грн. (за видатковими накладними від 26.06.2017р.) обґрунтованою є пеня в розмірі 384,40 грн., а на суму 6 121,70 грн. (з урахуванням оплати відповідачем вартості товару 05.09.2017р.) за період з 05.09.2017р. по 27.12.2017р. – 503,15 грн. За період з 26.09.2017р. по 27.12.2017р. на суму заборгованості 297 407,93 грн. (за видатковими накладними від 27.07.2017р.) обґрунтованою є пеня в розмірі 20 166,70 грн., на суму боргу 223 529,63 грн. (з урахуванням оплати відповідачем вартості товару 28.12.2017р.) за період з 28.12.2017р. по 30.01.2018р. – 6 130,22 грн., на суму боргу 213 529,63 грн. (з урахуванням оплати відповідачем вартості товару 31.01.2018р.) за період з 31.01.2018р. по 24.03.2018р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) – 10 190,92 грн. На підставі викладеного, за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару, до стягнення з останнього на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 37 375,39 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наведений у позовні заяві розрахунок 3 % річних, судом також встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування таких санкцій та неправомірно враховано в період прострочення дати оплати вартості товару відповідачем, однак здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум фінансових санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, судом встановлено, що сума 3 % річних не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає також 3 929,34 грн. 3% річних. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу та нарахованих штрафних та фінансових санкцій, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені понад суму, визнану судом обґрунтованою. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/6304/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 213 529,63 грн. суми основного боргу, 37 375,39 грн. пені та 3 929,34 грн. 3 % річних. Судовий збір у розмірі 3 822,51 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Твій Сократ" (ідентифікаційний код 41289540, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (ідентифікаційний код 31189562, місцезнаходження: 22300, Вінницька обл., Літинський район, смт. Літин, вул. Радянська, буд. 87) 213 529,63 грн. (двісті тринадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень 63 коп.) суми основного боргу, 37 375,39 грн. (тридцять сім тисяч триста сімдесят п'ять гривень 39 коп.) пені, 3 929,34 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 34 коп.) 3 % річних та 3 822,51 грн. (три тисячі вісімсот двадцять дві гривні 51 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 25.07.2018р. Суддя С.М. Морозов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2018 |
Оприлюднено | 31.07.2018 |
Номер документу | 75525477 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Морозов С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні