Рішення

від 20.07.2018 по справі 910/6322/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2018Справа № 910/6322/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд.1)

про стягнення 9 365,04 грн.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" про стягнення 9 365, 04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання банківської гарантії № ГВ-2003456/5 від 29.08.2014 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 9 365,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/3458/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строк на подання документів.

19.06.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення-відзив, у якому заявив позовну давність до вимог частини вимог та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У вказаному запереченні-відзиві відповідач просив продовжити (поновити), встановлений ухвалою від 22.05.2018 № 910/6322/18, строк для подання відзиву та проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання про продовження (поновлення), встановленого ухвалою від 22.05.2018 № 910/6322/18, строку для подання відзиву, Суд не встановив підстав для його задоволення, оскільки строк відповідачем пропущений не був.

Що стосується клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, Суд також не встановив підстав для його задоволення, з огляду на предмет заявленого позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі.

22.06.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав додаткові пояснення до відзиву-заперечення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 22.05.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

29.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю Веско Інвест (принципал) укладено Договір про надання банківської гарантії № ГВ-2003456/5 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Гарант зобов'язується протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати виконання Принципалом умов пунктів 3.1.1, 3.1.2 цього Договору надати Бенефіціару гарантію (надалі - Гарантія ) за формою, наведеною у Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною складовою частиною, для забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством ЕСМА , місцезнаходження: вул. М. Краснова, 27, м. Київ, 03115 Україна, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01267886 (надалі - Бенефіціар ), за Договором оренди №0414/1 від 01 квітня 2014 року, надалі за текстом - Основне зобов'язання .

Відповідно до п. 1.2 Договору, забезпеченням виконання Принципалом своїх зобов'язань за цим Договором щодо відшкодування суми, яка може бути сплачена Гарантом за Гарантією, оплати комісійних винагород, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором виступає застава майнових прав на отримання виручки за Господарським договором поставки №030113-511 від 03 січня 2013 року (надалі - Договір поставки ), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Мерчант Юг , місцезнаходження: вул. Дорогожицька, буд. 1, м. Київ, 041 19 Україна, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38403817 (надалі - Поручитель ), та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЛЛЕР-ЦЕНТР , ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31906213, загальною заставною (ринковою) вартістю не менше З 000 000,00 грн. (три мільйони гривень 00 копійок), оформлена відповідним договором застави, укладеним між Гарантом та Поручителем.

За приписами п.п. 2.1-2.4 Договору, гранична сума відповідальності за Гарантією, що надається відповідно до п. 1.1 цього Договору, складає 1 302 184,88 грн. Гарантією за цим Договором забезпечено виконання Принципалом усіх платіжних зобов'язань за Основним зобов'язанням. Гарантія набирає чинності з 02 вересня 2014 року. Строк дії Гарантії - до 30 червня 2015 року включно.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за надання Гарантії згідно з умовами цього Договору Принципал щомісячно сплачує Гаранту комісійну винагороду в розмірі 1,75% річних від Суми Гарантії, таким чином:

4.1.1. нарахування комісійної винагороди здійснюється щомісяця, в останній банківський день кожного місяця за методом факт/факт за період, починаючи з дня набуття чинності Гарантії до дня закінчення строку дії Гарантії (включно), або до дня, що передує дню дострокового припинення дії Гарантії;

4.1.2. перша сплата комісійної винагороди здійснюється не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нарахована комісійна винагорода, за період з дня набуття чинності Гарантії до останнього числа поточного місяця (включно); всі наступні сплати комісійної винагороди, нарахованої за період з 1-го числа по останнє число звітного місяця, здійснюються Принципалом щомісяця, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нарахована комісійна винагорода, а також у день закінчення строку дії Гарантії або в день дострокового припинення дії Гарантії на рахунок №___ в АТ Дельта Банк , код банку 380236.

Згідно з п.4.2 Договору, Принципал сплачує усі інші комісійні винагороди за Гарантією у разі надання Гарантом відповідних послуг за Гарантією протягом 3 (трьох) банківських днів від дня виставлення відповідної вимоги Гаранта.

Відповідно до п. 4.3 Договору Принципал доручає Гаранту при настанні терміну сплати комісійних винагород, зазначених у пунктах 4.1, 4.2 цього Договору, та в разі їх несплати Принципалом, здійснювати договірне списання меморіальним ордером з будь-яких рахунків (поточних, депозитних та ін.) Принципала, як відкритих так і тих, що будуть відкриті у Гаранта, в останній день кожного періоду, визначеного у пунктах 4.1, 4.2 цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дня його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. (п. 8.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору він надав гарантію в період з 02.09.2014 по 302.06.2015, проте відповідач всупереч умовам Договору не виплатив комісійну винагороду в повному обсязі, в чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 9 489,90 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог зі стягнення комісійної винагороди, нарахованої з 01.02.2015 по 30.04.2015. Окрім того, відповідач зазначає, що в порушення умов Договору позивач не здійснив договірне списання коштів з рахунку відповідача та не виставляв вимог на сплату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як встановлено у ст. 567 Цивільного кодексу України, гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав гарантію у сумі 1 302 184,88 грн у встановленому Договором порядку у період з 02.09.2014 по 15.07.2015, що підтверджується виписками по рахунку відповідача за період з 02.09.2014 по 04.05.2018.

У п. 4.1 Договору сторони погодили, за надання Гарантії згідно з умовами цього Договору Принципал щомісячно сплачує Гаранту комісійну винагороду в розмірі 1,75% річних від Суми Гарантії, таким чином:

4.1.1. нарахування комісійної винагороди здійснюється щомісяця, в останній банківський день кожного місяця за методом факт/факт за період, починаючи з дня набуття чинності Гарантії до дня закінчення строку дії Гарантії (включно), або до дня, що передує дню дострокового припинення дії Гарантії;

4.1.2. перша сплата комісійної винагороди здійснюється не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нарахована комісійна винагорода, за період з дня набуття чинності Гарантії до останнього числа поточного місяця (включно); всі наступні сплати комісійної винагороди, нарахованої за період з 1-го числа по останнє число звітного місяця, здійснюються Принципалом щомісяця, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нарахована комісійна винагорода, а також у день закінчення строку дії Гарантії або в день дострокового припинення дії Гарантії на рахунок №___ в АТ Дельта Банк , код банку 380236.

Як встановлено Судом, за період надання гарантії з 02.09.2014 по 30.06.2015 позивачем нараховано комісійну винагороду у загальному розмірі 18 854,94 грн, проте, відповідачем було здійснено сплату частково у розмірі 9 489,90 грн., що підтверджується виписками по рахунку відповідача та розрахунком заборгованості.

Отже, враховуючи часткову сплату комісійної винагороди, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за Договором становить 9 365,04 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 9 365,04 грн.

При цьому, аргументи відповідача з приводу невиконання позивачем вимог пункту 4.2 Договору щодо виставлення вимог Судом відхилені, оскільки порядок нарахування та сплати основної комісійної винагороди встановлено у п. 4.1 Договору, за яким обов'язок оплати комісійної винагороди принципалом не залежить від дій позивача щодо виставлення вимог.

Окрім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує про наявність у нього на банківському рахунку коштів у розмірі 66 772,43 грн, за рахунок яких банк мав можливість погасити заборгованість відповідача, здійснивши договірне списання коштів в порядку 4.3 Договору.

Наведені твердження Судом також відхилені, оскільки, по-перше, списання коштів з рахунків відповідача в порядку п. 4.3 Договору є правом банку, а не його обов'язком, а, по-друге, позивач був позбавлений такої можливості з огляду на запровадження в банку тимчасової адміністрації постановою Національного Банку України № 150 від 02.03.2015, якою ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, у зв'язку з чим 03.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію в банку було запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015, яку в подальшому згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено до 02.10.2015.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив оплату комісійної винагороди у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 9 365,04 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.

19.06.2018 відповідач подав до суду заперечення-відзив, у якому просив Суд застосувати до позовних вимог про стягнення комісійної нагороди, нарахованої за лютий, березень, квітень 2015 року, строки позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з указаним позовом 17.05.2018 (відбиток штемпеля поштового зв'язку на конверті), тоді як прострочення відповідача та відповідно право позивача на стягнення у примусовому порядку комісійної винагороди за лютий 2015 року у розмірі 1 748,14 грн виникло 11.03.2015, за березень 2015 року у розмірі 1 935,44 грн виникло 11.04.2015, за квітень 2015 року у розмірі 1 873,01 грн виникло 11.05.2015.

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до суду вже після спливу трирічного загального строку позовної давності для можливості захисту свого порушеного права, а тому до вказаних позовних вимог слід застосувати строки позовної давності за заявою відповідача.

При цьому, господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Однак, у даному випадку Позивач своїм правом, що передбачене ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України не скористався, клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними в процесі судового розгляду справи не подав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісійної винагороди за період лютий-квітень 2015 року в розмірі 5 556,59 грн задоволенню не підлягають у зв'язку із застосуванням загальних строків позовної давності за заявою відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає стягненню основний борг у розмірі 3 808,45 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд.1, ідентифікаційний код 35142088) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) основний борг у розмірі 3 808 (три тисячі вісімсот вісім) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Ю.Трофименко