Рішення

від 23.07.2018 по справі 908/824/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/59/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 Справа № 908/824/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В. при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/824/18

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69094, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Приватного підприємства "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" (72000, Запорізька область, смт. Михайлівка, буд. 35, кв. 17)

про стягнення 3 091,07 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" № б/н, б/д (вх. № 869/08-07/18 від 03.05.2018) до Приватного підприємства "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" про стягнення вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді у розмірі 3 091,07 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2018 справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.05.2018 №908/824/18 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 29.05.2018 №908/824/18 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/824/18, справі присвоєно номер провадження - 5/59/18, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.06.2018. Ухвалою суду від 26.06.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.07.2018. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою. У судовому засіданні 23.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивач в судове засідання 23.07.2018 не з'явився, проте підтримав позовні вимоги у судовому засіданні 26.06.2018, що дозволяє розглянути справу за його відсутності.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: Концерн "Міські теплові мережі" здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення загальною площею 27,6 кв. м., розташоване в Комунальній установі 6-а Міська клінічна лікарня в лікувальному корпусі літ. Б-5 на другому поверсі, кімната № 150, яка знаходиться по вул. Сталеварів, буд. 34 в м. Запоріжжі. Об'єктом теплопостачання користувалось Приватне підприємство "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" з 17.03.2006, на підставі строкового договору оренди нежитлового приміщення № 1333 від 17.03.2006. 01.01.2013 між Концерном МТМ та ПП Медичний лікувально-діагностичний центр Довіра був укладений Договір № 203711 купівлі-продажу теплової енергії. Згідно додаткової угоди № 1 від 18.12.2013 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 203711 від 01.01.2013 дія цього договору припинилась 31.12.2014. Позивач звертався до відповідача з угодою про розірвання договору № 203711 від 01.01.2013 та додатковою угодою № 2 до цього договору про пролонгацію його дії з 01.01.2015, однак відповідачем не укладено вказані угоди. Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому воно розташовано. Додатковою угодою до договору оренди від 17.03.2006 № 1333 нежитлового приміщення по вул. Сталеварів буд. 34, договір оренди 14.07.2015 розірваний за згодою сторін. Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла за опалювальний сезон за період з березня 2015 по липень 2015. Тобто, договірні відносини згідно Договору оренди № 1333 в період споживання теплової енергії Відповідачем за вказаний опалювальний сезон - тривали. Позивачем було відпущено теплову енергію відповідачу за період березень - липень 2015 на загальну суму 3 300,53 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та розрахунком відпущеної теплової енергії. Відповідач за період березень - липень 2015 сплатив 209,46 грн., внаслідок чого залишок заборгованості складає 3 091,07 грн., яку позивач просить суд стягнути. Просить позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, "Правила користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007, ст. ст.1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду не надіслав.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернулася ухвала суду від 29.05.2018 № 908/824/18 про відкриття провадження у справі з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення , від отримання відмовився - Іванченко.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2006 між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (надалі - Орендодавець) та Приватним підприємством Медичний лікувально-діагностичний центр Довіра (надалі - Орендар) було укладено договір №1333 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1.-1.2. договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування в комунальній установі 6-а міська клінічна лікарня в лікувальному корпусі літ. Б-5 на другому поверсі, кімнату №150 пл. 27,6 кв.м., яка знаходиться по вулиці Сталеварів, будинок №34 (тридцять чотири) в місті Запоріжжя, розташовану на земельній ділянці площею 25321 кв.м., що знаходиться в оперативному управління комунальної установи 6-а міська клінічна лікарня , вартість якої визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 15 166,97 гривень станом на 18 січня 2006 року. Приміщення використовується Орендарем на правах оренди під впровадження підприємницької діяльності галузі охорони здоров'я.

Приписами п. 5.13 договору передбачено, що орендар зобов'язаний укласти договори з постачальниками комунальних та інших послуг або з Балансоутримувачем на компенсацію комунальних, експлуатаційних витрат, втрат на спільне утримання прилеглої території та елементів благоустрою, своєчасно вносити платню за ці послуги.

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років.

Відповідно до п. 10.6. Договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Додатковою угодою до Договору оренди від 17.03.2006 №1333 нежитлового приміщення договір оренди 14.07.2015 - розірваний за згодою сторін.

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

01.01.2013 між Концерном "Міські теплові мережі" та Приватним підприємством "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" було укладено договір №203711 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Згідно п. 10.1. вказаного договору, цей договір діє з 01.01.2013 до 01.01.2014.

Додатковою угодою №1 від 18.12.2013 сторонами було змінено п. 10.1. договору та викладено його в наступній редакції: Цей договір діє з 01.01.2013 до 31.12.2014 .

На адресу відповідача позивачем неодноразово було надіслано листи від 31.08.2016 № 1015/09 та від 30.07.2017 № 615/09, у яких позивач надіслав два примірника додаткової угоди з пролонгацією терміну дії договору. Однак, позивачем не було отримано відповіді на вказані листи. Таким чином відповідач ухилявся від підписання додаткової угоди з пролонгацією терміну дії договору.

В позовній заяві зазначено, що в період з березня 2015 по липень 2015 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 300,53 грн. На підтвердження передачі відповідачу теплової енергії у спірний період, позивачем надано Акти приймання-передачі теплової енергії: 31.03.2015 на суму 1 724,26 грн., 30.04.2015 на суму 971,04 грн., 31.05.2015 на суму 169,67 грн., 30.06.2015 на суму 180,37 грн. та 31.07.2017 на суму 255,19 грн.

При цьому, у зазначених Актах приймання-передачі теплової енергії вказано, що один примірник оформленого належним чином Акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого Акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

На оплату відпущеної теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надсилання Актів приймання-передачі теплової енергії за наведені вище місяці та рахунків підтверджується відповідними реєстрами відправки рекомендованих листів за наведені періоди, копії яких містяться у матеріалах справи.

Направлені позивачем відповідачу Акти приймання-передачі теплової енергії відповідач позивачу зворотно не направив, рахунки залишив без оплати.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача направлялись Претензії від 21.07.2015 за вих. №999/-юр, від 26.07.2016 за вих. №832/05-юр та від 20.09.2017 за вих. №1042/05-юр з вимогою сплатити існуючу заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області за захистом свої прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг за період з березня по липень 2015 у розмірі 3 091,07 грн.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" (надалі - Закон), "Правилами користування тепловою енергією" (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до Пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Виходячи зі змісту Закону України "Про теплопостачання"(ст. 2 Закону), він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі відноситься до суб'єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

До обов'язків споживача теплової енергії, згідно абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі даної норми відповідач повинен був утримувати нежитлове приміщення, зокрема укласти з теплопостачальною організацією типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Однак, договір №203711 від 01.01.2013 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем не був пролонгований та строк його дії завершився 31.12.2014.

Зважаючи на те, що система опалення нежитлового відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому воно розташовано, і у позивача відсутня законна, правова підстава і технічна можливість припинити відпуск теплової енергії на об'єкт теплопостачання шляхом відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання, у спірний період на зазначене приміщення згідно рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії було відпущено на користь відповідача теплову енергію у розмірі 3 091,07 грн.

Позивач здійснював відпуск теплової енергії в опалювальний сезон 2015 відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя, у зв'язку з неможливістю окремого припинення теплопостачання. Опалювальний сезон 2014-2015 у м. Запоріжжя - розпочався з 23.10.2014 відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №389 від 21.10.2014 та закінчився 13.04.2015 відповідно до Рішення виконавчого комітету запорізької міської ради №154 від 10.04.2015.

Зазначеним підтверджується здійснення позивачем постачання теплової енергії на приміщення відповідача.

Також суд зазначає що на об'єкті, відносно якого укладався договір купівлі-продажу теплової енергії № 203711, як свідчить його адреса - м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 34, другий поверх будівлі, кімната № 150 (літ. Б-5) система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому воно розташоване, а тому факт наявності теплопостачання в приміщення відповідача в спірному періоді є підтвердженим та встановленим.

Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з березня по липень 2015 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 300,53 грн. Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії реєстрів відправки рекомендованих листів.

Пунктом 23 Правил визначено, що "Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку". У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказує у позовній заяві позивач, враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин, нарахування здійснювалися на особистий рахунок № 203725.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що останньому не надавались послуги з централізованого теплопостачання позивачем

Також, слід відзначити, що властивості теплової енергії зводяться до наступного:

1) теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2) процес виробництва теплової енергії, як правило, неперервний і невід'ємно пов'язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3) теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена .

Згідно з частиною 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, позивач цілком обґрунтовано скористався наданим йому законом правом на стягнення суми заборгованості у судовому порядку, посилаючись на норми ст. 692 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на норми ст. 387 Цивільного кодексу України, якими визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка безпідставно, без відповідної правової підстави, володіє цим майном.

За приписом ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається у момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналізуючи наведені вище норми права, суд відзначає, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, безпідставно отриманої відповідачем підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005р. Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за №169 від 06 жовтня 2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.

Внесені Наказом № 169 від 06 жовтня 2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

Відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого теплопостачання) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України. Відключення теплопостачання в окремому приміщенні значною мірою порушить вимоги СНиПу (Строительных норм и правил), а саме вплине на якість теплопостачання до інших житлових та нежитлових приміщень будинку (гуртожитку).

В цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить як на споживачеві, так і на теплопостачальній організації, не звільняє відповідача (Споживача) від сплати вартості фактично отриманої від позивача (Теплопостачальної організації) теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджується наявність боргу перед позивачем за отриману теплову енергію за період з березня 2015 по липень2015 на загальну суму 3 091,07 грн.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" (72000, Запорізька область, смт. Михайлівка, буд. 35, кв. 17, код ЄДРПОУ 33731392) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69094, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) основний борг в сумі 3 091 (три тисячі дев'яносто одна) грн. 07 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Медичний лікувально-діагностичний центр "Довіра" (72000, Запорізька область, смт. Михайлівка, буд. 35, кв. 17, код ЄДРПОУ 33731392) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69094, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458; п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення складено: 26.07.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.