Рішення

від 27.07.2018 по справі 910/7055/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.07.2018Справа №  910/7055/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів" про стягнення 3 514, 36 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 514, 36 грн., з яких 2 748, 56 грн. - основний борг, 57, 38 грн. - 3 % річних, 209, 91 грн. - інфляційних втрат та 498, 51 грн. - пені Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ПП/2/22/271 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.08.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишено без руху. Встановлено Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. 18.06.2018 через відділ автоматизованого докумнообігу суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Миколи Лебедєва, буд. 6, офіс 30, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 19.06.2018 з відміткою «не розшукано». Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч. 2  ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень»  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Частинами 1, 2  ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень»  визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1  ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 09.08.2017 між Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - виконавець) та  Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів" (далі – замовник) укладено договір № ПП/2/22/271 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується з урахуванням завантаження особового складу основною діяльністю за письмовою заявкою замовника надати послугу власними силами та засобами по залученню пожежного автомобіля АЦ 40 (432921) 6-ДПРЧ з бойовим розрахунком (1 командир відділення, 1 водій, 1 старший пожежний, 3 пожежних) для забезпечення пожежної охорони об'єкта під час проведення культурно-масового заходу за адресою: парк ім. О.С. Пушкіна в Шевченківському районі м. Києва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надану послугу. Відповідно до п. 2.2. договору, виконавець здійснює послугу протягом 17 годин 30 хвилин в період з 30 серпня по 03 вересня 2017. Пробіг автомобіля – 40 км (в обидва кінці). Згідно п. 2.3. договору, надання замовленої послуги підтверджується актом здавання-приймання послуги. Пунктом 3.1. передбачено, що вартість послуг за даним договором визначається згідно з Методикою та оформлюється розрахунком (додаток 1), що буде додаватися до рахунку-фактури і є невід'ємною частиною договору і становить – 6  280, 22 грн., в тому числі ПДВ – 1  046, 70 грн. За умовами п. 3.2. договору, замовник зобов'язаний з моменту підписання акту здавання-приймання послуги протягом трьох банківських днів здійснити оплату шляхом перерахування суми, зазначеної у додатку 1 на поточний рахунок виконавця у безготівковій формі шляхом здійснення 100 % оплати за надання послуги. Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. договору, замовник зобов'язаний, прийняти та своєчасно і в повному обсязі здійснити оплату за надання послуги відповідно до п. 3.2. даного договору з обов'язковим зазначенням в платіжному дорученні номеру договору та дати його укладення. Згідно п. 5.2. договору, замовник за порушення строків оплати, визначених в п. 3.2. договору, зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та підписання акта здавання-приймання послуги. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 6.1., 6.2. договору). 08.09.2017 між Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - аиконавець) та  Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів" (далі – замовник) укладено додаткову угоду № 1 до № ПП/2/22/271 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.08.2017, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п. 2.2. та 3.1. договору, виклавши їх в наступній редакції: 2.2. Виконавець здійснює послугу протягом 7 годин 30 хвилин в період з 30 серпня по 01 вересня (включно) 2017. Пробіг автомобіля – 25 км (в обидва кінці). 3.1. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з Методикою та оформлюється розрахунком (додаток 1), що буде додаватися до рахунку-фактури і є невід'ємною частиною договору і складає 2  748, 56 грн., в тому числі ПДВ – 458, 09 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору  були надані  послуги на загальну суму 2  748, 56 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом здавання-приймання послуг від 14.09.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копія у матеріалах справи). Проте, відповідач за надані послуги не  розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2  748, 56 грн.  за лютий та березень 2018 року. Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 65/12/2133 від 19.04.2018 та № 65/12/2384 від 02.05.2018, в яких позивач просив відповідача виконати зобов'язання за договором, а саме перерахувати на розрахунковий рахунок Головного управління борг за надані послуги у розмірі  2  748, 56 грн., що підтверджується поштовим конвертом з відтиском штемпеля поштового відділення – 20.04.2018,  описом вкладення та  фіскальним чеком від 04.05.2018. Проте, відповідач на зазначені вище претензії відповіді не надав, заборгованість не погасив. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів"   утворилась заборгованість у розмірі 2  748, 56 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 498, 51 грн. – пені за період з 01.11.2017 по 31.05.2018, 57, 38 грн. - 3 % річних за період з 20.09.2017 по 31.05.2018 та 209, 91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 31.05.2018. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частково, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ПП/2/22/271 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.08.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг. Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за   завданням   другої   сторони   (замовника)   надати послугу,   яка   споживається   в   процесі   вчинення певної   дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується   оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2  ст. 901 Цивільного кодексу України  визначено, що положення  глави 63 Цивільного кодексу України  можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно  ст. 902 Цивільного кодексу України,  виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Частиною 1  статті 903 Цивільного кодексу України  встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин  повинні  виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 2  748, 56 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом здавання-приймання послуг від 14.09.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копія у матеріалах справи). Проте відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів"   утворилась заборгованість у розмірі 2  748, 56 грн. Відповідно до п. 3.2. договору, замовник зобов'язаний з моменту підписання акту здавання-приймання послуги протягом трьох банківських днів здійснити оплату шляхом перерахування суми, зазначеної у додатку 1 на поточний рахунок виконавця у безготівковій формі шляхом здійснення 100 % оплати за надання послуги.           Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, враховуючи п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту здавання-приймання послуги, тобто не пізніше 19.09.2017, тож починаючи з 20.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № ПП/2/22/271 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.08.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2  748, 56  грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 498, 51 грн. – пені за період з 01.11.2017 по 31.05.2018, 57, 38 грн. - 3 % річних за період з 20.09.2017 по 31.05.2018 та 209, 91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 31.05.2018. Відповідно до п. 5.2. договору, замовник за порушення строків оплати, визначених в п. 3.2. договору, зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності   учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського   зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року) Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування,  позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців. За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені в розмірі 421, 70 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 01.11.2017 по 01.05.2018, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 57, 38 грн. - 3 % річних за період з 20.09.2017 по 31.05.2018 та 209, 91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 31.05.2018, суд відзначає наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”,  інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).   Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати наданих послуг та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 57, 38 грн. - 3 % річних за період з 20.09.2017 по 31.05.2018 та 209, 91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 31.05.2018. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві  задовольнити частково.            2. Стягнути з Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів" (02094, м. Київ, вул. Миколи Лебедєва, буд. 6, офіс 30, ідентифікаційний код - 40662990) на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 13, ідентифікаційний код – 38620155) 2 748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 56 коп. – заборгованості, 421 (чотириста двадцять одну) грн. 70 коп. – пені, 57 (п'ятдесят сім) грн. 38 коп. – 3 % річних, 209 (двісті дев'ять) грн. 91 коп. – інфляційних втрат  та 1  723 (одну тисячу сімсот двадцять три) грн. 48 коп. – судового збору. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.     Суддя                                                                                                   С. О.  Щербаков