Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/7258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/7258/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Василенка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армастек"

про стягнення боргу за непоставлену продукцію в розмірі 9 032,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Музика А.К., довіреність б/н від 22.06.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глікохім" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армастек" про стягнення боргу за непоставлену продукцію в розмірі 9 032,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 в частині поставки товару на всю суму здійсненої передоплати. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1230,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 1275,75 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1230,93 грн. та 3% річних у розмірі 260,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7258/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 02.07.2018, встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 виправлено технічну описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/7258/18 та визначено вірну дату та час судового засідання - "25.06.18 о 12:50 год.".

У судове засідання 25.06.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи не з'явлення представника відповідача у судове засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.07.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

Судом, в порядку статей 120-121 ГПК України повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання 23.07.2018 з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 23.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначені судові засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Армастек (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Глікохім (покупець) укладено Договір поставки № 20072016-37, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопрокат та металопродукцію, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови та строки поставки визначаються згідно рахунків-фактур, видаткових накладних та/або специфікацій, що є додатками до цього договору та є його невід'ємними частинами. Специфікації складаються у документарному вигляді та є чинними з моменту їх підписання та проставлення печаток сторін.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця визначається на підставі фактичного сумарного обсягу оплаченого покупцем товару згідно виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до п. 1.4 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 постачальник здійснює поставку товару на замовлення покупця окремими партіями, на кожну з яких постачальником виставляється рахунок-фактура та сторонами підписується видаткова накладна та специфікація (за необхідності), згідно п. 1.2. цього договору.

Сторони вважають партією товару кожну замовлену окрему партію товару, що передається у власність покупця, згідно специфікації та/або рахунку-фактури, та/або відповідної видаткової накладної (п. 1.6 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016).

Згідно з п. 3.1 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 сторонами визначено, що датою передачі товару (на умовах само вивозу) вважається дата, що вказана у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Дата передачі товару визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі речі.

За умовами п.п. 4.1.-4.3 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 доставка товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника) (згідно х редакцією Інкотермс 2010). Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про відвантаження товару, а також при відвантаженні надати представнику покупця оригінали наступних документів: рахунок на товар, копію сертифікату якості (в разі необхідності), видаткову накладну, товарно-транспортну накладну. Строк поставки становить 10 робочих днів з моменту оплати, якщо інше не визначено в специфікації.

Пунктами 5.1-5.3 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 узгоджено, що ціна за одиницю товару встановлюється у відповідних рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або специфікаціях до цього договору. Загальною ціною договору є фактична сумарна вартість поставок, згідно всіх оплачених покупцем рахунків-фактур протягом строку дії цього договору. Покупець оплачує партію товару в порядку 100% передоплати протягом 2 робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 10.1 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору протягом одного календарного року. При цьому договір діє щодо взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами зобов'язань по проведенню взаєморозрахунків. Якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не направить письмове повідомлення про намір не продовжувати співробітництво сторін, даний договір вважається автоматично пролонгованим на строк його первинного укладення (п. 10.2 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016).

При цьому, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.3 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016).

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

З аналізу Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків та умов поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) у відповідності з рахунком-фактурою (п.п. 1.2, 1.4 договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 доставка товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника) (згідно х редакцією Інкотермс 2010).

При цьому, як вбачається з п. 4.2 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 постачальник зобов'язаний повідомити покупця про відвантаження товару, а також при відвантаженні надати представнику покупця оригінали наступних документів: рахунок на товар, копію сертифікату якості (в разі необхідності), видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № СФ-0002096 від 02.09.2016, що був виставлений відповідачем, в якому зазначено, що товаром є: перехід 139,7х102х2 н/ж у кількості 1 шт. вартістю 575,00 грн. без ПДВ, кран шаровий фланцевий ДУ125РУ16 у кількості 2 шт. вартістю 1316,67 грн. без ПДВ, кран шаровий фланцевий ДУ100РУ16 в кількості 2 шт. вартістю 1500,00 грн. без ПДВ, фланець ДУ125РУ н/ж у кількості 1 шт. вартістю 475,00 грн. без ПДВ.

Також в матеріалах справи міститься рахунок-фактура № СФ-0001831 від 08.08.2016, що також був виставлений відповідачем позивачу, у якому зазначено, що товаром є: плашка М19х1,5 1 шт. вартістю 266,67 грн. без ПДВ, круг 65 ст. 45 L=600 1 шт. вартістю 308,33 грн., гайка М 12 0,00020 т. вартістю 0,01 грн. без ПДВ, шестигранник 19 ст. 3 1 м. вартістю 60,00 грн., шестигранник 22 ст. 3 1 м. вартістю 78,33 грн. без ПДВ, труба 133х4 н/ж 1 м вартістю 1550,00 грн. без ПДВ, заглушка еліптична 133х4 н/ж 1 шт. вартістю 383,33 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що у виставлених відповідачем рахунках на оплату № СФ-0002096 від 02.09.2016 на суму 4640,00 грн. та № СФ-0001831 від 08.08.2016 на суму 3176,01 грн. зазначено, що постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю Армастек , одержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю Глікохім ; замовлення - без замовлення.

Судом встановлено, що у рахунках на оплату № СФ-0002096 від 02.09.2016 на суму 4640,00 грн. та № СФ-0001831 від 08.08.2016 на суму 3176,01 грн. відсутнє посилання на реквізити Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016.

Водночас, враховуючи, що найменування товару, вказаного у рахунках, відповідає предмету договору, а рахунки були виставлені в межах строку дії договору, суд дійшов висновку, що рахунки на оплату № СФ-0002096 від 02.09.2016 на суму 4640,00 грн. та № СФ-0001831 від 08.08.2016 на суму 3176,01 грн. були виставлені на виконання умов Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016.

Судом встановлено, що 11.08.2016 позивачем було оплачено рахунок № СФ-0001831 від 08.08.2016, виставлений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №1435 від 11.08.2016 на суму 3176,01 грн. (призначення платежу - плашка, круг, гайка, шестигранник, труба зг. рах. № СФ-0001831 від 08.08.2016), копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом також встановлено, що 16.09.2016 позивачем було оплачено рахунок № СФ-0002096 від 02.09.2016, виставлений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №1672 від 16.09.2016 на суму 4640,00 грн. (призначення платежу - перехід, кран шаровий, фланець зг. рах. № СФ-0002096 від 02.09.2016), копія якого теж долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.3 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016 строк поставки становить 10 робочих днів з моменту оплати, якщо інше не визначено в специфікації.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу обумовлений товар у строк до 25.08.2016 включно та до 30.09.2016 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що 14.09.2016 відповідачем було здійснено часткову поставку оплаченого позивачем товару, зокрема, згідно з наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Ар-1409/03 від 14.09.2016 відповідачем було поставлено позивачу лише круг 65 ст. 45 L=600 1 шт. вартістю 308,33 грн., шестигранник 19 ст. 3 1 м. вартістю 60,00 грн., шестигранник 22 ст. 3 1 м. вартістю 78,33 грн. без ПДВ, труба 133х4 н/ж 1 м вартістю 1487,51 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 2321,01 грн.

Судом також встановлено, що 22.09.2016 відповідачем було здійснено часткову поставку оплаченого позивачем товару, зокрема, згідно з наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Ар-2209/04 від 22.09.2016 відповідачем було поставлено позивачу лише заглушку еліптичну 133х4 н/ж у кількості 14 шт. вартістю 383,33 грн. без ПДВ на загальну суму 460,00 грн.

Таким чином відповідачем не поставлено позивачу оплачений ним товар на суму 5035,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що 29.11.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою (вих. № 521 від 29.11.2016) про повернення суми попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. до 15.12.2016 направивши відповідачу разом з нею акт звірки розрахунків № 979 від 30.09.2016.

На доказ направлення відповідачу вказаної вимоги позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку з описом вкладення.

Суд зазначає, що по суті, вимога позивача про повернення попередньої оплати є односторонньою відмовою від зобов'язання з поставки товару, право на яку передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов'язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Таким чином, направивши відповідачу вимогу вих. № 521 від 29.11.2016 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Водночас, у відповідача як у продавця, який у встановлені договором строки не поставив товар покупцю, виник обов'язок повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати.

Доказів повернення (сплати) грошових коштів (попередньої оплати) у розмірі 5035,00 грн. позивачу станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек з повернення суми попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глікохім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек суми основного боргу (суми попередньої оплати) у розмірі 5035,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219,85 грн. за період з 11.08.2016 по 31.05.2018 та у розмірі 1011,08 грн. за період з 16.09.2016 по 31.05.2018.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.7.4 Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016, у разі порушення строків поставки партії товару, постачальник на письмову вимогу покупця, оплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості від непоставленої партії товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені та його кінець.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити позивачу обумовлений товар у строк до 25.08.2016 включно та до 30.09.2016 включно, тобто пеня має нараховуватися з 26.08.2016 та з 01.10.2016 відповідно.

Крім того, направивши відповідачу вимогу вих. № 521 від 29.11.2016 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн., позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Глікохім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек пені у розмірі 302,78 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46,28 грн. за період з 11.08.2016 по 31.05.2018, у розмірі 213,94 грн. за період з 16.09.2016 по 31.05.2018, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних.

Як встановлено судом, направивши відповідачу вимогу вих. № 521 від 29.11.2016 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн., позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з Договору поставки № 20072016-37 від 20.07.2016, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Водночас, у відповідача як у продавця, який у встановлені договором строки не поставив товар покупцю, виник обов'язок повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати.

Як встановлено судом, днем отримання відповідачем вимоги позивача вих. 521 від 29.11.2016 про повергнення попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. є 09.12.2016, тобто через 7 днів з дня пред'явлення вимоги з урахуванням строку поштового перебігу.

Таким чином, обґрунтованим для нарахування 3% річних за невиконання відповідачем обов'язку з повернення попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. є період з 09.12.2017 по 31.05.2018 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання (повернення суми попередньої оплати) в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 254,15 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глікохім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек 3% річних у розмірі 260,22 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 254,15 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 229,91 грн. за період з 11.08.2016 по 31.05.2018, у розмірі 1045,84 грн. за період з 16.09.2016 по 31.05.2018.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат.

Як встановлено судом, днем отримання відповідачем вимоги позивача вих. 521 від 29.11.2016 про повергнення попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. є 09.12.2016, тобто через 7 днів з дня пред'явлення вимоги з урахуванням строку поштового перебігу.

Таким чином, обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат за невиконання відповідачем обов'язку з повернення попередньої оплати у розмірі 5035,00 грн. є період з 09.12.2017 по 31.05.2018 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 1 275,75 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глікохім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек інфляційних втрат у розмірі 1275,75 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на заявлені позивачем підстави позову - невиконання відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати, тобто грошових коштів, а також предмет позову - стягнення суми попередньої оплати, пені, 3% та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України) у зв'язку з таким невиконанням, необхідним є встановлення обставин наявності у зобов'язанні з повернення відповідачем позивачу грошових коштів (попередньої оплати) ознак грошового, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого сплата 3% річних та інфляційних втрат як спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора за користування боржником утримуваними коштами та від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, здійснюється у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що у Цивільному кодексі України відсутнє визначення терміну грошове зобов'язання .

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 30.03.2016 у справі №6-2168цс16, (предметом розгляду в межах якої були вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання обов'язку з повернення авансу, стягнутого за рішенням суду), зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, а отже невиконання таких зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

При цьому, враховуючи, предмет розгляду у справі №6-2168цс16 - повернення авансу, можна дійти висновку, що грошове зобов'язання слід розуміти не тільки як таке, що може виникати лише з договору, та містить у собі обов'язок з оплати іншій стороні за виконані роботи/надані послуги/товар (тобто бути елементом зобов'язання, яке передбачає оплатність), а як і таке, що може виникати з будь-яких юридичних фактів, які передбачені ст. 11 ЦК України, та передбачати будь-який обов'язок з передачі грошових коштів, тобто коли одна особа зобов'язана такі кошти надати іншій особі, а інша особа має право вимагати передання таких коштів, зокрема, і у випадку обов'язку повернути грошові кошти, сплачені у якості авансу, попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Таким чином, будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, а отже невиконання таких зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Отже, зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів (попередньої оплати), які були ним отримані на виконання договору поставки від покупця (позивача), є грошовим, так як змістом такого зобов'язання є обов'язок відповідача повернути отримані грошові кошти (суму попередньої оплати) та право позивача вимагати такого повернення від відповідача. При цьому, зобов'язання з повернення попередньої оплати виникає як наслідок невиконання продавцем обов'язку з поставки товару та реалізацією покупцем права на відмову від договору поставки у зв'язку з простроченням продавця, тобто, по суті, відбувається новація зобов'язання з поставки в обов'язок щодо повернення попередньої оплати, у зв'язку з чим у продавця припиняється обов'язок щодо поставки товару та виникає обов'язок щодо передачі покупцю грошових коштів, які були йому передані у якості попередньої оплати.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1230,93 грн. процентів за користування грошовими коштами, то відповідні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на нижчевикладене.

Статтею 536 ЦК України внормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Договір, укладений між сторонами не містить умов щодо встановлення розміру процентів за користування чужими коштами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору поставки не встановлено також законом або іншим актом цивільного законодавства, відтак у суду відсутні підстави для задоволення відповідних вимог.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору поставки і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-39гс15 (№910/2899/14).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армастек (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1; ідентифікаційний код: 39524007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глікохім (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 122, офіс 301; ідентифікаційний код: 37691047) суму основного боргу у розмірі 5035 (п'ять тисяч тридцять п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 302 (триста дві) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.07.2018.

Суддя О.А. Грєхова