Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/5566/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа № 910/5566/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова

лісопильна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Скайтехстрой

про стягнення 43.023,33 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

04.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Скайтехстрой про стягнення 43.023,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.09.2017 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 41/20, за умовами якого відповідач зобов'язується поставити позивачу товар у строк 3-5 банківських днів з моменту надходження передоплати. Відповідачем було виставлено рахунок № 1607 від 20.09.2017 на загальну суму 52.500,00 грн., а позивачем на виконання умов договору 21.09.2017 перераховано попередню оплату в розмірі 70% від суми рахунку, а саме 36.750,00 грн. В порушення умов договору відповідачем товар не було поставлено та суму попередньої оплати не повернуто, після чого позивачем направлено претензію № 81 від 01.02.2018. Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 43.023,33 грн., з яких 36.750,00 грн. основного боргу та 6.273,33 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5566/18 від 07.05.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

16.05.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5566/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.05.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045596960 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, Печерський узвіз, 13, офіс. 23, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.05.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 21.05.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045596960.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 21.05.2018 станом на 23.07.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Скайтехстрой (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 41/20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в зобов'язується прийняти й оплатити товар, визначений в п. 1.2 цього договору (далі - товар).

Згідно з п. 1.2 договору товар, що передається за цим договором є піддон 1200х1000. Найменування(опис), виробник, одиниці виміру кількість, ціна товару визначаються у специфікаціях товару, які є невід'ємною частиною цього договору, згідно замовлень на кожну партію товару окремо.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу не здійснив, а тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу. Крім цього за несвоєчасну поставку позивачем нараховано неустойку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку договір діє до припинення прав та обов'язків сторін, які з нього виникають.

Згідно специфікації № 1 від 20.09.2017 до договору поставці підлягав товар: піддон 1200х1000 у кількості 500 штук загальною вартістю 52.500,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата товару здійснюється на умовах передоплати у розмірі 70% від суми рахунку та 30% по факту поставки продукції, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами в специфікаціях до даного договору.

В специфікації № 1 від 20.09.2017 вказано що оплата проводиться згідно договору.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1607 від 20.09.2017 на оплату товару на суму 52.500,00 грн.

Позивач на виконання умов договору згідно платіжного доручення № 8271 від 21.09.2017 здійснив оплату рахунок-фактуру № 1607 від 20.09.2017 на суму 36.750,00 грн. (70% від 52.500,00 грн.).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.1 договору товар повинен бути переданий покупцю на умовах DAP (Житомирська область, м. Коростень, вул. С.Кемського, 11-б) у відповідності до правил Інкотермс 2010 протягом 5 календарних днів з моменту підписання специфікації, якщо інше не встановлено специфікацією.

Відповідно до п. 4 специфікації № 1 від 20.09.2017 поставка товару здійснюється на умовах DAP (Житомирська область, м. Коростень, вул. С.Кемського, 11-б) у відповідності до правил Інкотермс 2010 протягом 3-5 банківських днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу за специфікацією № 1 не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 81 від 01.02.2018, в якій вимагав повернути сплачену попередню оплату в сумі 36.750,00 грн.

Дану претензію надіслано 01.02.2018 рекомендованою кореспонденцією за № 1150101650915 та отримано відповідачем 08.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач отримавши вимогу позивача не повернув попередню оплату та не надав відповіді на претензію.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 36.750,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору визначено, що у випадку порушення встановлених цим договором термінів передачі товару покупцю, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення передачі товару покупцю.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків поставки товару.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 5.349,39 грн. (на суму 36.750,00 грн. у період з 29.09.2017 по 29.03.2018).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5.349,39 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення неустойки в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України, а саме перевищено шестимісячний період нарахування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скайтехстрой (01021, м. Київ, Печерський узвіз, 13, офіс. 23, код ЄДРПОУ 41037428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська холдингова лісопильна компанія (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ 39325379) 36.750 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 5.349 (п'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 39 коп. неустойки, 1.724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова