Рішення

від 25.07.2018 по справі 918/456/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2018 р. Справа № 918/456/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 04.07.2018 р.

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

про стягнення боргу в сумі 183 504,79 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2;

Від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Ватутіна звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення заборгованості 183 504,79 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу №18 від 02.01.2018 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за придбану велику рогату худобу.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року відкрито провадження у справі №918/456/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 25 липня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, відзиву на позовну заяву в порядку та строки передбачені ухвалою суду від 06 липня 2018 року не надав, причин неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

02 січня 2018 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна (продавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №18 (надалі договір) (арк.с. 8-9).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти товар, а саме ВРХ, далі за текстом товар в кількості, згідно ПК-1, голів за ціною зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює оплату товару згідно рахунків пред'явлених продавцем, або готівкою в касу. Невід'ємною частиною договору є накладні, що супроводжують товар (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.1. договору оплата за цим договором проводиться в національній валюті України, шляхом видачі готівки з відміткою в приймальній квитанції, що є невід'ємною частиною договору, або безготівково на р/рахунок продавця.

Термін дії договору: даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом року, а в частині виконання своїх зобов'язань - до повного їх виконання (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору продавець зобов'язаний:

5.1.1. Вчасно передати товар покупцю.

5.1.2. забезпечити наявність відповідних документів: - Видаткової накладної; Податкової накладної; Ветеринарного свідоцтва (форма-1); Паспорт ВРХ; Ветеринарна картка ВРХ.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець зобов'язаний:

5.2.1. прийняти товар за кількістю, якістю в порядку і терміни, установлені цим договором і чинним законодавством.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток сторін.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу товар на загальну суму 183 504,79 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи накладною №61 від 09.03.2018 року, товарно-транспортною накладною серії АВ №040180 від 09.03.2018 року та прийомною квитанцією № 015264 від 09.03.2018 року (арк.с. 10-13).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даного договору.

В свою чергу відповідач отримавши товар, розрахунків за нього не провів.

12 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості (арк.с. 14). Відповідь на останню у матеріалах справи відсутня.

Оскільки відповідачем не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар, у суду відсутні підстави вважати, що передача товару не відбулася.

Так само відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 183 504,79 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не виконуючи зобов'язання передбачені умовами Договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 183 504,79 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення заборгованості 183 504,79 грн. є законними обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Клима Савури, 6, код ЄДРПОУ 30362061) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна (45107, Волинська область, Рожищенський район, с. Топільне, код ЄДРПОУ 03735908) - 183 504 (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот чотири) грн. 79 коп. заборгованості та 2 752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" липня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.